Порушення обміну натрію

Содержание

Визначення

У дорослої людини з масою тіла близько ≈70 кг загальний вміст натрію в організмі має становити ≈4200 ммоль, що відповідає ≈60 ммоль/кг маси тіла. Основна частина натрію (≈91%) зосереджена в позаклітинному просторі людського організму, а 9%, що залишилися, розподіляються всередині клітин.

Оптимальне добове споживання натрію для дорослої людини — 65–100 ммоль, що еквівалентно 1,5–2,3 г чистого натрію або ≈3,8–5,8 г кухонної солі (NaCl). У повсякденному раціоні людина зазвичай споживає 80–160 ммоль натрію на добу.

В умовах нормального обміну натрію ≈95% цього електроліту виводиться нирками, ≈4,5% виділяється з калом і лише ≈0,5% виділяється через шкіру. При цьому <1% натрію, профільтрованого клубочками нирок, безпосередньо виділяється із сечею, оскільки основна його частина піддається повторному всмоктуванню (реабсорбції) у ниркових канальцях.

Порушення обміну натрію — це патологічний стан, що характеризується відхиленнями концентрації натрію в плазмі крові за межі фізіологічної норми. Цей стан може проявлятися як гіпонатріємія (зниження рівня натрію), так і гіпернатріємія (підвищення його рівня).

Етіологія

Причини порушення обміну натрію різноманітні:

• гіпонатріємія розвивається при надмірному споживанні рідини, захворюваннях нирок, серцевій недостатності, цирозі печінки, нефротичному синдромі, синдромі порушення секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ), а також при гіпотиреозі та недостатності кори надниркових залоз.
• Гіпернатріємія, навпаки, розвивається при недостатньому надходженні рідини до організму, надмірної втрати води через шкіру, легені, нирки або шлунково-кишковий тракт, а також при введенні гіпертонічних розчинів.

Патогенез

Патогенез порушень обміну натрію пов’язаний з дисбалансом між надходженням та виведенням води та електролітів. При гіпонатріємії відмічаються надмірні затримка води в організмі або втрата натрію, що призводить до розведення його концентрації. У разі гіпернатріємії відбувається втрата вільної води або надмірне надходження натрію, викликаючи дегідратацію клітин та підвищення осмолярності плазми.

Клінічна картина

Симптоми порушення обміну натрію залежать від швидкості зміни рівня натрію та ступеня тяжкості порушень:

• гіпонатріємія проявляється запамороченням, слабкістю, нудотою, блюванням, судомами та набряком головного мозку у тяжких випадках.
• Гіпернатріємія характеризується спрагою, сухістю слизових оболонок, зниженням тургору шкіри, сплутаністю свідомості та у тяжких випадках — судомами та комою.

Діагностика

Під час діагностики проводять визначення концентрації натрію в плазмі крові, осмолярність плазми крові та сечі, а також рівень антидіуретичного гормону та інших супутніх показників (сечовини, креатиніну, глюкози). Усі аналізи проводять у лабораторії. Важлива також оцінка клінічної симптоматики та анамнезу пацієнта.

Лікування

Лікування залежить від виду та ступеня тяжкості порушення обміну натрію:

• при гіпонатріємії основною стратегією є поступова корекція рівня натрію шляхом обмеження вживання рідини, застосування діуретиків та за необхідності введення гіпертонічних розчинів.
• При гіпернатріємії необхідно заповнювати дефіцит рідини, вводити гіпотонічні розчини (наприклад 5% розчин глюкози) та обов’язково контролювати швидкість корекції рівня натрію для запобігання ускладненням.

Профілактика

Профілактика полягає у своєчасному виявленні та лікуванні захворювань, що спричиняють порушення обміну натрію, адекватному споживанню рідини та електролітів, контролю за інфузійною терапією, особливо у пацієнтів з високим ризиком порушень (хворих із захворюваннями нирок, печінки, серцевою недостатністю та осіб літнього віку).