Основні характеристики дихання

• Частота дихальних рухів: у стані спокою нормальна частота становить 12–15 вдихів за хвилину. Відхилення можуть бути як у бік підвищення, так і зниження:
  • тахіпное (прискорене дихання): може бути спричинене різними факторами, включаючи емоційні переживання, фізичну активність, лихоманку. У деяких випадках, наприклад при досягненні частоти 30 вдихів на хвилину, це може вказувати на початкову стадію дихальної недостатності, пов’язаної з хворобами серця або легень;
  • брадипное (уповільнене дихання): відмічається при певних захворюваннях центральної нервової системи, включаючи підвищення внутрішньочерепного тиску, а також при отруєннях опіоїдами та бензодіазепінами.
• Глибина вдихів: відображає об’єм повітря, що втягується при кожному вдиху, і може змінюватися:
  • гіперпное (поглиблене дихання): часто пов’язане з метаболічним ацидозом та є компенсаторною реакцією організму;
  • гіпопное (поверхневе дихання): може розвиватися в умовах дихальної недостатності, особливо коли відбувається виснаження дихальних м’язів. Цей стан може прогресувати до так званого рибного дихання (актів ковтання повітря) і апное;
  • баланс між вдихом та видихом: в умовах норми видих триває трохи довше, ніж вдих. Однак при захворюваннях, пов’язаних з обструкцією дихальних шляхів, таких як бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), відзначається помітне подовження фази видиху.
• Специфічні форми дихальних розладів:
  • дихання Чейна — Стокса: цей тип дихання характеризується чергуванням фаз прискорення та уповільнення дихання з наступними паузами (апное). Часті причини такого порушення включають інсульти, різні форми енцефалопатії (метаболічна, постмедикаментозна) та серцеву недостатність;
  • дихання Біота: відрізняється різкими та поверхневими дихальними рухами з наступними тривалими паузами. Це може бути наслідком підвищеного внутрішньочерепного тиску, пошкодження центральної нервової системи, зокрема довгастого мозку, або стану після прийому лікарських засобів;
  • дихання з глибокими вдихами (зітханнями): між звичайними дихальними рухами фіксуються глибокі вдихи та видихи, які іноді супроводжуються помітним зітханням. Це може бути ознакою невротичних розладів чи психоорганічних проблем;
  • апное та поверхневе дихання під час сну: періоди зупинки дихання або поверхневе дихання уві сні можуть вказувати на специфічні порушення сну, які потребують уваги з боку фахівців.

Ці нюанси дихального процесу та його зміни важливі для розуміння та діагностики різних медичних станів, що потребують спеціалізованого підходу до лікування.

Такі зміни у дихальному процесі є важливими індикаторами стану здоров’я та можуть свідчити про різні патологічні процеси в організмі.

Типи дихання

Різновиди дихання та їх характеристики

Дихання — життєво важливий процес, який може відбуватися різними способами, залежно від фізіологічних та патологічних умов організму.

Існують два основні типи дихання:

1. Грудне дихання: цей тип дихання задіює переважно зовнішні міжреберні м’язи, забезпечуючи повітрообмін завдяки руху грудної клітки. Грудне дихання особливо характерне для жінок і стає домінуючим у низці специфічних умов, таких як:

• • значний асцит (скупчення рідини в черевній порожнині);
  • пізні терміни вагітності;
  • наявність великої кількості газів у черевній порожнині;
  • параліч діафрагми.

2. Черевне (діафрагмальне) дихання: у цьому разі ключову роль відіграє діафрагма — великий м’яз, що розділяє грудну та черевну порожнини. Черевне дихання більш характерне для чоловіків і є основним при таких станах:

• • анкілозуючий спондилоартрит (захворювання, що вражає суглоби);
  • параліч міжреберних м’язів;
  • сильно виражений плевральний біль.

Обидва типи дихання відіграють важливу роль у забезпеченні ефективного газообміну в легенях та можуть змінювати свою домінуючу активність залежно від поточних потреб організму чи наявності захворювань. Розуміння цих відмінностей допомагає у діагностиці та плануванні лікування різних станів, пов’язаних з дихальною системою.

Рухливість грудної клітки

Діагностика змін у рухливості грудної клітки

Рухливість грудної клітки — важливий показник, який може багато повідомити про стан дихальної системи людини. Зміни, що відмічаються в русі грудної клітки, можуть вказувати на різні захворювання або травми:

1. Однобічне обмеження рухів: якщо рухливість грудної клітки знижена з одного боку, при цьому з іншого боку вона залишається нормальною, це може свідчити про наявність пневмотораксу, значне скупчення рідини в плевральній порожнині або утворення масивного фіброзу плеври (фіброторакс).
2. Парадоксальні рухи: при такому стані грудна клітка втягується всередину при спробі зробити вдих. Це може бути результатом травми, що призвела до перелому трьох і більше ребер у двох і більше місцях (флотування грудної клітки) або перелому груднини. Подібні парадоксальні рухи можуть відмічати при дихальній недостатності, викликаній іншими причинами.
3. Активізація додаткових дихальних м’язів: у випадках, коли зовнішні міжреберні м’язи та діафрагма не здатні забезпечити адекватний газообмін, в роботу включаються додаткові дихальні м’язи (наприклад груднинно-ключично-соскоподібні, трапецієподібні, драбинчасті). Це супроводжується втягуванням міжреберних проміжків. Часто хворі намагаються стабілізувати положення плечового пояса, спираючись руками край ліжка чи іншу тверду поверхню. При тривалій хронічній дихальній недостатності може розвинутися гіпертрофія цих додаткових дихальних м’язів.

Ці ознаки можуть бути ключовими для діагностики та вибору стратегії лікування різних порушень з боку дихальної системи, підкреслюючи важливість ретельного огляду та аналізу стану пацієнта.