Що таке перитонзилярний абсцес?
Перитонзилярний абсцес — це локалізоване гнійне утворення в перитонзилярному просторі між капсулою мигдалика та верхнім констрикторним м’язом.
Анатомічні передумови
Перитонзилярний простір складається з пухкої сполучної тканини між фіброзною капсулою піднебінних мигдаликів медіально та верхнім констрикторним м’язом латерально. Особливості будови зумовлюють підвищену сприйнятливість до інфікування та підвищений ризик розвитку абсцесів.
Передня та задня мигдаликові дуги формують передню та задню межі перитонзилярного простору. У верхній частині цей простір пов’язаний із основою хрящової частини Євстахієвої труби, а грушоподібний синус формує нижню межу.
Перитонзилярний абсцес: причини
Перитонзилярний абсцес зазвичай виникає як ускладнення гострого тонзиліту, рідше — інфекційного мононуклеозу. Також іноді перитонзилярний абсцес може розвиватися de novo без попередньої історії болю у горлі.
Найчастіше перитонзилярні абсцеси викликаються бактеріями. Збудником перитонзилярного абсцесу найчастіше є бета-гемолітичний стрептокок групи А. Також цю патологію можуть спричиняти стафілококи, пневмококи, гемофільні мікроорганізми, лактобактерії та ниткоподібні форми, такі як актиноміцети та мікрококи. У більшості випадків виявляється змішана мікрофлора з аеробними та анаеробними організмами.
Недостатня гігієна ротової порожнини, інфекції ротоглотки та куріння зумовлюють підвищення ризику розвитку перитонзилярного абсцесу.
Щодо вікових ризиків, перитонзилярний абсцес частіше розвивається у дітей та осіб молодого віку.
Перитонзилярний абсцес: патогенез
На сьогодні патогенез розвитку перитонзилярного абсцесу до кінця не досліджено.
За оцінками експертів, інфекція розвивається в лакунах і потім поширюється за межі капсули мигдаликів, спочатку викликаючи перитонзиліт, а потім спричиняючи формування перитонзилярного абсцесу. Також вважається, що некроз та розвиток гною зумовлюють закупорку залоз Вебера, що є причиною формування абсцесу. Це трубчасті слизоутворювальні залози, що знаходяться в зоні мигдаликів на краю язика з обох боків, які сприяють очищенню мигдаликів.
Перитонзилярний абсцес: діагностика
Перитонзилярний абсцес: симптоми
- Прогресуючий, зазвичай однобічний біль у горлі;
- іррадіація болю у вухо з ураженого боку;
- одинофагія (часто настільки виражена, що пацієнт не може проковтнути слину і виникає слинотеча);
- галітоз;
- набряк обличчя та шиї;
- підвищене потовиділення;
- приглушене мовлення, захриплість голосу;
- біль у шиї;
- гарячка з ознобом;
- загальне нездужання;
- ломота у тілі;
- головний біль;
- нудота.
У міру розвитку запалення абсцес може поширитися на парафарингеальний та превертебральний простір, а також призвести до розвитку дихальної недостатності.
Перитонзилярний абсцес: ознаки, що виявляються при фізикальному огляді
- Одностороннє випинання глотки;
- тризм різного ступеня тяжкості;
- мигдалина на ураженому боці зміщена вниз та медіально;
- при легкому натисканні мигдалик блідне;
- набряклість та зміщення язичка;
- випинання на м’якому піднебінні та передній мигдаликовій дузі;
- шийна лімфаденопатія;
- кривошия при нахилі шиї у бік ураженої ділянки;
- можуть відмічатися ознаки зневоднення внаслідок порушення ковтання.
Діагноз перитонзилярного абсцесу зазвичай встановлюється клінічно.
Чим відрізняється перитонзилярний абсцес від тонзиліту?
Тонзиліт — це інфекція мигдаликів, а перитонзилярний абсцес — це локалізований гнійний процес у перитонзилярній тканині. Перитонзилярний абсцес часто є ускладненням тонзиліту.
Додаткові методи обстеження
- Загальний аналіз крові зі швидкістю осідання еритроцитів;
- рівень С-реактивного білка;
- рівень прокальцитоніну при підозрі на сепсис;
- рівень електролітів у плазмі крові;
- тест на гетерофільні антитіла на інфекційний мононуклеоз;
- бакпосів гною, отриманого шляхом пункційної біопсії абсцесу та визначення чутливості до антибіотиків;
- рентгенографія м’яких тканин шиї;
- комп’ютерна томографія із внутрішньовенним контрастуванням;
- внутрішньоротове ультразвукове дослідження.
Перитонзилярний абсцес: лікування
У більшості випадків для лікування перитонзилярного абсцесу потрібне хірургічне дренування та антибіотикотерапія.
Медикаментозне лікування:
- антибіотикотерапія. Рекомендується емпірична антибіотикотерапія (ампіцилін / амоксицилін або цефалоспорини разом з метронідазолом або кліндаміцином) з подальшою корекцією при отриманні результатів бакпосіву на чутливість до антибіотиків. Препарати вводяться внутрішньовенно з наступним переходом на пероральний прийом.
- Анальгетики та жарознижувальні засоби.
- Може бути рекомендоване одноразове введення дексаметазону для зменшення вираженості симптомів.
- Внутрішньовенне введення рідин при зневодненні.
Хірургічне лікування:
- аспіраційне дренування.
- Внутрішньоротовий розтин та дренування. Слизова оболонка порожнини рота та гортані знеболюється перед втручанням 10% спреєм лідокаїну. Розріз зазвичай виконується в точці максимального випинання над верхнім полюсом мигдалика. Створений отвір залишають відкритим для дренажу. При цьому рекомендується полоскати горло розчином натрію хлориду.
При рецидивному перитонзилярному абсцесі може бути рекомендована тонзилектомія.
Диференційна діагностика
- Стоматологічні інфекції.
- Перитонзиліт.
- Інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна — Барр.
- Гострий фарингіт.
- Тонзиліт.
- Ретрофарингеальний абсцес.
- Фузоспірохетозний фарингіт (ангіна Симановського — Плаута — Венсана).
- Епіглотит.
- Абсцес шиї.
Перитонзилярний абсцес: ускладнення
- Парафарингеальний абсцес.
- Ретрофарингеальний абсцес.
- Набряк гортані, що призводить до порушення прохідності дихальних шляхів та дихальної недостатності.
- Пневмонія або абсцес легень після аспірації вмісту абсцесу, що розірвався.
- Сепсис.