Етіологія та патогенез

У сфері діагностики респіраторних захворювань важливе значення мають характеристики фізіологічних дихальних шумів:

1. Везикулярне дихання зазвичай вислуховується по всій поверхні легень під час вдиху і початковому етапі видиху. Цей шум виникає через турбулентний рух повітря в пайових і сегментарних бронхах. Ослаблення везикулярного дихання може відбуватися в кількох випадках: при обмеженні рухливості легень, при труднощах проникнення повітря в периферичні частини легень, як при емфіземі, а також за наявності гідро- або пневмотораксу, великих емфізематозних бульбашок або деформації грудної клітки.
2. Бронхіальне дихання характеризується широким спектром частот і в нормі прослуховується тільки над трахеєю або бронхами. Патологічне бронхіальне дихання, яке може бути вислухане над периферичними ділянками легені або над його частиною, може бути ознакою запальної інфільтрації легені або кровотечі.

Додаткові дихальні шуми

У рамках діагностики респіраторних захворювань велика увага приділяється виявленню додаткових шумів дихання, включаючи вологі хрипи. Ці хрипи є короткими, уривчастими і недзвінкими дихальними звуками, які тривають менше 0,25 с. Вони виникають через раптове вирівнювання тиску в газах між різними ділянками легень при відкритті заблокованих дрібних дихальних шляхів.

1. Вологі хрипи класифікуються на:

а) дрібнопухирчасті хрипи, які часто називають крепітацією. Ці хрипи мають більш високу частоту і можуть вказувати на такі стани, як фіброз або набряк легень;

б) грубопухирчасті хрипи, які є низькочастотними і часто пов’язані з бронхоектазами, що характеризуються постійним розширенням одного або декількох бронхів.

У діагностиці респіраторних захворювань важливе місце посідають сухі дихальні хрипи, які можуть бути свистячими або дзижчачими. Ці хрипи відрізняються тривалістю понад 0,25 с і можуть бути як високо-, так і низькочастотними.

2. Сухі свистячі хрипи зазвичай виникають через турбулентний потік повітря, що проходить через звужені ділянки дихальних шляхів. Вони можуть бути викликані різними станами, такими як:

• інспіраторні свистячі хрипи, що виникають через звуження дихальних шляхів, розташованих поза грудною кліткою, наприклад через параліч голосових зв’язок, запальних змін у гортані та трахеї, зовнішньої компресії трахеї або присутності стороннього тіла;
• стидор, особливо гучний тон постійної частоти, можна чути без стетоскопа і може вказувати на обструкцію гортані або трахеї, тому потрібна диференційна діагностика з бронхіальною астмою.

2. Експіраторні свистячі хрипи пов’язані зі звуженням дихальних шляхів усередині грудної клітки. Такі хрипи часто фіксуються при бронхіальній астмі, хронічному бронхіті, хронічній обструктивній хворобі легень (ХОЗЛ), аспірації шлункового вмісту та, рідше, при емболії легеневої артерії або серцевій недостатності.

У клінічній практиці важливе значення мають особливі типи дихальних шумів, які допомагають у діагностиці різних захворювань легень:

• тріскучі сухі хрипи є комбінованими звуками, які включають короткі свистячі хрипи та крепітацію. Ці хрипи часто фіксуються у пацієнтів з алергічним альвеолітом та рідше відмічаються при інших інтерстиціальних захворюваннях легень або інфекційній пневмонії. Тріскучі хрипи вказують на наявність дрібномасштабних запальних або склеротичних змін в альвеолах та навколишніх тканинах;
• шум тертя плеври чути при фізичному обстеженні, виникає через тертя між парієтальною та вісцеральною плеврою, зміненими внаслідок нашарування фібрину або запального процесу чи онкологічного захворювання. Цей звук є рубцевим або шорстким і може посилюватися при глибокому диханні, що допомагає в діагностиці плевриту або інших видів патології плеври.