Визначення

Визначення ортостатичної гіпотензії включає проведення ортостатичної проби, за допомогою якої можна діагностувати класичний клінічний варіант цього стану. Діагноз встановлюється у разі, якщо протягом 3 хв після вставання з положення лежачи або сидячи відмічається зниження систолічного артеріального тиску на ≥20 мм рт.ст. або діастолічного на ≥10 мм рт.ст., або якщо тиск систоли знижується до рівня <90 мм рт.ст. Якщо при цьому є супутні симптоми, діагноз вважається точним; без симптомів — можливим.

Відстрочену ортостатичну гіпотензію діагностують за допомогою триваліших методів, таких як тілт-тест, який дозволяє оцінити реакцію організму на зміну положення тіла протягом більш тривалого часу.

Епідеміологія

В епідеміологічних даних встановлено, що ортостатичну гіпотензію найчастіше діагностують серед осіб похилого віку. У близько 20% усіх пацієнтів віком від 65 років фіксується цей стан, і цей показник підвищується до 30% серед населення віком від 75 років. Таке підвищення частоти пов’язане з віковими змінами в роботі серцево-судинної системи.

Етіологія та патогенез

Етіологія та патогенез ортостатичної гіпотензії багато в чому пов’язані з впливом різних факторів. Серед найбільш поширених причин цього стану виділяють застосування діуретиків, судинорозширювальних лікарських засобів та алкоголю. Ці речовини можуть зумовлювати зниження артеріального тиску при зміні положення тіла через їх вплив на об’єм крові та тонус судин. Первинну або ідіопатичну ортостатичну гіпотензію, яка не пов’язана з іншими захворюваннями або зовнішніми впливами, діагностують набагато рідше, ніж вторинну форму, коли артеріальна гіпотензія є результатом інших основних захворювань або станів.

Лікування

Лікування ортостатичної гіпотензії включає кілька стратегій, спрямованих на зменшення вираженості симптомів та підвищення якості життя пацієнтів, таких як:

• корекція або зниження дози лікарських засобів, які можуть спричинити ортостатичну гіпотензію.
• Уникнення обставин, які можуть спровокувати синкопальні стани.
• Збільшення об’єму циркулювальної крові, що особливо важливо для осіб без діагностованої артеріальної гіпертензії, воно може включати:
• • споживання достатньої кількості рідини <2,5 л/добу;
  • збільшення кількості кухонної солі в раціоні;
  • застосування флудрокортизону в дозі 0,1–0,4 мг/добу.
• Використання різноманітних нефармакологічних підходів.
• Призначення мідодрину в дозі 5–40 мг/добу для підвищення тонусу судин та запобігання зниженню артеріального тиску.