Обмежений розрив аорти

Содержание

Визначення

Обмежений розрив аорти являє собою часткове порушення цілісності стінки аорти, що може призводити до формування псевдоаневризми. Однак особливістю цього стану є те, що кров, яка витікає, не поширюється вільно порожниною тіла, а обмежується прилеглими тканинами, які діють як бар’єр, запобігаючи подальшій кровотечі та утворюючи параваскулярну гематому.

Ця гематома може локалізуватися в різних місцях залежно від локалізації розриву:

• перикард — серцева сумка, яка може герметизувати кровотечу довкола серця, запобігаючи розвитку його тампонади.
• Плевра — оболонка, що оточує легені, може містити кров у грудній порожнині, мінімізуючи ризик розвитку гемотораксу.
• Заочеревинний простір — простір у животі, що оточує абдомінальну аорту, який може герметизувати кров і запобігти її поширенню черевною порожниною.
• Сусідні органи, такі як кишечник або печінка, можуть обмежувати поширення крові.

Завдяки цій ефективній герметизації параваскулярної гематоми гемодинамічний стан пацієнта залишається відносно стабільним, що значно підвищує шанси на успішне лікування та відновлення. Незважаючи на це, обмежений розрив аорти залишається серйозним і потенційно небезпечним станом, що потребує точної діагностики та негайного медичного втручання для запобігання подальшим ускладненням.

Клінічна картина

Розрив аорти — це екстрена медична ситуація, симптоми якої можуть бути різкими та вираженими. Основні симптоми включають:

1. Значно виражений біль у грудній клітці та/або спині: біль часто описується як різкий або розривний і може виникнути раптово. Цей біль може поширюватися в шию, між лопатками, живіт або донизу вздовж спини, що відображає місце знаходження та напрямок поширення розриву аорти.
2. Гостра дихальна недостатність: якщо розрив аорти відбувається в ліву плевральну порожнину, це може призвести до накопичення крові в цій ділянці, що спричиняє здавлювання легень та утруднення дихання. Цей стан потребує негайного втручання, оскільки може швидко призвести до гіпоксії та інших серйозних ускладнень.
3. Кровотеча з дихальних шляхів та верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: хоча це рідкісне явище, але розрив аорти може спричинити формування свищів, які з’єднують аорту з бронхіальним деревом (аорто-бронхіального свищу) або стравоходом (аорто-стравохідного). Це призводить до кровотечі з дихальних шляхів або шлунково-кишкового тракту відповідно, що може проявлятися кровохарканням або кривавим блюванням.

Ці симптоми можуть розвиватися швидко, і при будь-якому з них потрібна негайна діагностика та терапія. У разі розвитку подібних симптомів слід негайно звернутися по медичну допомогу, оскільки раннє втручання може врятувати життя.

Перебіг хвороби

Статистика з розривів аорти підкреслює його серйозність і високу летальність. Вплив локалізації розриву на результати пацієнта особливо значний:

1. Вплив локалізації розриву: що ближче розрив знаходиться до аортального клапана, тобто що він проксимальніше, то вищий ризик летального результату. Це пов’язано з тим, що проксимальні розриви аорти можуть залучати до процесу життєво важливі структури, такі як коронарні артерії, а це може призвести до миттєвої серцевої недостатності та смерті.
2. Статистика смертності: >50% усіх пацієнтів із розривом аорти помирають до госпіталізації, що підкреслює миттєвий та критичний характер травми. Близько 54% усіх хворих гинуть протягом перших 6 год після початку розвитку симптомів, а 76% — протягом перших 24 год. Ці цифри підтверджують необхідність швидкого реагування на будь-які підозри на розрив аорти.
3. Необмежений розрив аорти: якщо розрив аорти не обмежений навколишніми тканинами, що часто називається «вільним» або «необмеженим» розривом, він призводить до великої внутрішньої кровотечі. У цьому випадку кров вільно витікає в порожнину тіла, часто призводячи до негайної смерті через гіповолемічний шок.

Ці дані наголошують на критичній важливості ранньої діагностики та негайного медичного втручання при підозрі на розрив аорти. Ефективний контроль таких пацієнтів потребує миттєвої оцінки та інтенсивної терапії, часто включно з терміновою хірургічною операцією для стабілізації стану та запобігання смерті.

Діагностика

Комп’ютерна томографічна (КТ) ангіографія відіграє ключову роль у діагностиці та управлінні підозрою на розрив аорти. Процес діагностики зазвичай складається з кількох кроків:

1. КТ без контраста: ініціальне сканування без введення контрастної речовини допомагає виявити наявність інтрамуральної гематоми, яка може вказувати на прихований розрив аорти. Інтрамуральна гематома є крововиливом у стінку аорти, який може бути попередником аневризми або розриву аорти.
2. КТ із контрастуванням: після початкового сканування виконується КТ із запровадженням контрасту, щоб точно визначити локалізацію та характер розриву і навіть оцінити стан навколишніх структур. Введення контрастної речовини дозволяє візуалізувати кровотік та структуру судинної стінки, що критично важливо для точної діагностики та планування лікування.
3. Оцінка обмеженого розриву: у разі обмеженого розриву аорти КТ-ангіографія може показати наявність аневризми із збереженою цілісністю зовнішніх стінок аорти. Цей стан, хоч і менш небезпечний, ніж повний розрив, все ж таки потрібен уважний моніторинг та потенційне лікування.
4. Оцінка клубових та стегнових артерій: додаткова оцінка цих артерій необхідна для повного розуміння поширеності патології та планування хірургічного чи ендоваскулярного втручання. Захворювання цих артерій може зумовлювати вибір методу лікування, оскільки вони є ключовими судинами для кровопостачання нижніх кінцівок.

Ці кроки допомагають лікарям точно оцінити стан і визначити найбільш належний план терапії, який може включати термінову операцію або спостереження залежно від ступеня тяжкості та локалізації ушкодження.

Лікування

При обмеженому розриві аневризми грудного відділу аорти існує підвищений ризик розвитку серйозних ускладнень, таких як внутрішня кровотеча та смерть. З цієї причини потрібне негайне та активне лікування, щоб стабілізувати стан хворого та запобігти подальшим ушкодженням.

Варіанти інвазивного лікування

Ендоваскулярне лікування (Endovascular Aneurysm Repair — EVAR) та відкрита хірургічна реконструкція є двома основними методами лікування аневризми грудної аорти:

EVAR включає введення стенту через катетер, який зазвичай вставляється через стегнову артерію. Стент допомагає зміцнити стінку аорти та запобігає подальшому розриву.

EVAR зазвичай краще, оскільки воно менш інвазивне і пов’язане з нижчими ризиками та більш коротким періодом відновлення порівняно з відкритою операцією.

Однак успішне застосування EVAR залежить від анатомії аорти та наявності дослідного центру, здатного провести процедуру на високому рівні.

Відкрита хірургічна реконструкція

Цей метод терапії включає хірургічний розтин зони аорти для безпосереднього ремонту або заміни ураженої ділянки судини.

Відкрита реконструкція є більш традиційним підходом і може бути необхідною у випадках, коли ендоваскулярне лікування неможливе через анатомічні особливості або інші протипоказання.

Клінічні рекомендації Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC)

Згідно з рекомендаціями ESC, за наявності відповідних анатомічних умов ендоваскулярне лікування є кращим, оскільки воно пов’язане з нижчими ризиками та більш швидким відновленням. Однак вибір методу лікування має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці пацієнта, можливостях лікувального закладу та наявності необхідної технічної експертизи.

У разі обмеженого розриву аневризми грудного відділу аорти необхідна швидка медична оцінка та термінове лікування для запобігання можливим фатальним результатам.