Постійна потреба у вживанні великого обсягу рідини, що перевищує 2500 мл/добу.

Патофізіологія та основні причини

Підвищена потреба у воді виникає через підвищення молярної концентрації рідини поза клітинами або через зменшення об’єму крові в артеріях. Це найчастіше пов’язано із втратою рідини організмом і рідше є наслідком порушень у регуляції водного балансу. Надмірна втрата води може спричинити гіпертонічне зневоднення, у поодиноких випадках викликаючи ізотонічне або гіпотонічне зневоднення.

Причини порушень водного балансу

1. Первинні зміни у споживанні води, такі як первинна полідипсія (психогенна), порушення функцій гіпоталамуса (гістіоцитоз з клітин Лангерганса, саркоїдоз), а також полідипсія, викликана певними лікарськими засобами (тіоридазином, хлорпромазином, холінолітичними препаратами, що спричиняють сухість у роті).
2. Втрата води через нирки через недостатню активність вазопресину, що призводить до центрального нецукрового діабету та нецукрового діабету ниркового походження.
3. Втрата води через нирки внаслідок осмотичного діурезу, спричиненого такими станами, як цукровий діабет, застосування діуретиків, манітолу, а також обструктивна нефропатія після усунення перешкод для відтоку сечі.
4. Втрата води через шлунково-кишковий тракт, шкіру або дихальні шляхи внаслідок блювання, діареї, наявності нориць, підвищеного потовиділення, гарячки.

Діагностика

Діагностика надмірної спраги включає об’єктивне та суб’єктивне дослідження, зокрема оцінку гідратації організму; детальний анамнез із акцентом на застосування лікарських засобів; контрольований медичним персоналом вимір обсягу спожитої рідини та сечі. Додаткові лабораторні дослідження включають загальний аналіз крові (з особливою увагою до гематокриту), аналіз сечі, вимірювання рівнів креатиніну, глюкози, натрію, калію, кальцію в плазмі крові, концентрацію натрію в сечі, осмоляльність крові та сечі, а також газометрію крові. Такий підхід дозволяє діагностувати полідипсію, пов’язану із втратою рідини через шлунково-кишковий тракт, шкіру, дихальні шляхи або нирки через осмотичний діурез. За винятком цих факторів слід розглянути можливість центрального або нефрогенного нецукрового діабету, а також первинної полідипсії, провівши диференційну діагностику, включно з тестом на зневоднення та вазопресиновий тест.