Що таке мезентеріальний лімфаденіт?

Біль у животі може бути ознакою безлічі захворювань та патологічних станів.

Мезентеріальний лімфаденіт — це запалення та набряк мезентеріальних лімфатичних вузлів, що супроводжуються болем у правому нижньому квадранті живота. Цей процес може бути гострим або хронічним залежно від фактора, що викликає його.

Лімфатичні вузли — це периферичні органи імунної системи, розташовані по всьому тілу, які відповідають за фільтрацію бактерій, вірусів, токсинів та продуктів обміну речовин із кровотоку.

Мезентеріальний лімфаденіт — це зазвичай діагноз виключення. Клінічна картина мезентеріального лімфаденіту значною мірою схожа на такий гострого апендициту.

Мезентеріальний лімфаденіт частіше відзначається у дітей і рідко — у дорослих віком від 20 років.

Мезентеріальний лімфаденіт: ознаки

Причини запальної реакції у мезентеріальних лімфатичних вузлах:

вірусні інфекції (вірус Епштейна — Барр, віруси Коксакі (A та B), вірус кору та аденовіруси, гостра ВІЛ-інфекція, потінфекційні ускладнення коронавірусної інфекції COVID-19);
бактеріальні інфекції (ієрсиніоз, псевдотуберкульоз, сальмонельоз, туберкульоз, шигельоз, кампілобактеріоз, інфекції, спричинені кишковою паличкою, стрепто- та стафілококами);
паразитарні інфекції (Giardia lamblia);
запальні захворювання кишок;
лімфома.

Мезентеріальний лімфаденіт був діагностований у близько ¹/₃ пацієнтів із мультисистемним запальним синдромом у дітей — рідкісним відстроченим постінфекційним ускладненням COVID-19.

Мезентеріальний лімфаденіт також може бути викликаний запальними процесами (наприклад хвороба Крона, інфекційний ілеїт, системний червоний вовчак) та лімфомами (як Ходжкіна, так і неходжкінськими).

Мезентеріальний лімфаденіт: патогенез

Виділяють первинний та вторинний мезентеріальний лімфаденіт.

Первинний мезентеріальний лімфаденіт найчастіше є лімфаденопатією в брижі поблизу термінального відділу здухвинної кишки, при якій не виявляється гострого запального процесу здухвинної кишки.

Вторинний мезентеріальний лімфаденіт пов’язаний з виявленим специфічним внутрішньочеревним запальним процесом. Він може розвиватися при хворобі Крона, бактеріальному чи вірусному гастроентериті. При цьому бактерії / віруси потрапляють в організм через рот і проникають у кровотік через епітелій кишечнику. Потім мікроорганізм локалізується в лімфатичних вузлах, що оточують слизову оболонку кишечнику; це зазвичай відбувається в пеєрових бляшках. Звідти мікроорганізм може поширюватися лімфатичними шляхами в мезентеріальні лімфатичні вузли, викликаючи мезентеріальний лімфаденіт. Прилегла брижа може бути набряклою, з ексудатом або без нього.

При мезентеріальному лімфаденіті відбувається інфільтрація плазматичних клітин та імунобластів у кортикальній та паракортикальній ділянках, набряк та потовщення капсули, накопичення лімфоцитів у розширених синусах та гіперплазія гермінативних центрів. Можливий розвиток гнійного запалення з некрозом.

Мезентеріальний лімфаденіт: діагностика

Мезентеріальний лімфаденіт найчастіше виявляють у дітей та молодих дорослих. Захворювання може мати варіабельний перебіг, що залежить від віку та стану пацієнта та патогенних властивостей збудника. Початок захворювання може бути гострим або поступовим.

Мезентеріальний лімфаденіт у дитини віком до 10 років з гострим початком болю в правому нижньому квадранті живота діагностується частіше, ніж гострий апендицит.

Важливо зібрати детальний анамнез, оскільки мезентеріальний лімфаденіт зазвичай розвивається після недавнього гастроентериту або інфекції верхніх дихальних шляхів.

Мезентеріальний лімфаденіт: симптоми

Лихоманка;
нудота та блювання;
зміна характеру випорожнень, діарея;
біль у правому нижньому квадранті живота;
біль у навколопупковій ділянці;
можливий дифузний біль у животі;
втрата апетиту;
загальна слабкість, нездужання;
безсоння.

Можуть виявляти клінічні ознаки ураження супутніх органів, такі як ентероколіт або ілеїт при ієрсиніозній інфекції. Може відзначатися супутня або попередня інфекція верхніх дихальних шляхів.

Мезентеріальний лімфаденіт: ознаки, що виявляються під час фізичного огляду

При пальпації визначається болючість у правому нижньому квадранті живота, навколопупковій ділянці. Зазвичай біль при пальпації під час фізичного огляду значно менший при мезентеріальному лімфаденіті порівняно з гострим апендицитом.
При пальпації можуть визначатися збільшені мезентеріальні лімфовузли.
Лихоманка (38–38,5 °C).
Почервоніння обличчя.
Ригідність черевної стінки нехарактерна.
Болючість у прямій кишці при пальцевому дослідженні.
Ринорея.
Гіперемія горла.
Супутня периферична лімфаденопатія (зазвичай шийна) у 20% випадків.

Додаткові методи обстеження

Загальний аналіз крові (зазвичай виявляють лейкоцитоз);
рівень С-реактивного білка (СРБ) (зазвичай підвищений);
аналіз сечі;
за допомогою ультразвукового дослідження черевної порожнини виявляють збільшені, гіпоехогенні мезентеріальні лімфатичні вузли і відсутність потовщеної трубчастої структури, що сліпо закінчується (запалений апендикс). Характерними для мезентеріального лімфаденіту ознаками є наявність як мінімум одного аномально збільшеного лімфатичного вузла діаметром 8 мм або більше по короткій осі; 3 або більше болючих лімфатичних вузлів з діаметром по короткій осі не менше 5 мм, розташованих у правому нижньому квадранті. При цьому збільшені лімфатичні вузли в більшості випадків розташовані допереду від правого поперекового м’яза або в брижі тонкої кишки. Також може бути виявлено потовщення стінки клубової кишки або ілеоцекальної ділянки);
комп’ютерна томографія органів черевної порожнини.

Як лікувати мезентеріальний лімфаденіт?

Перебіг мезентеріального лімфаденіту є таким, що самообмежується, і зазвичай лікування не потрібне. Насамперед слід виключити діагнози, які потребують хірургічного втручання.

Лікування включає:

підтримувальну терапію із внутрішньовенним введенням рідини;
знеболення (парацетамол, нестероїдні протизапальні препарати);
при бактеріальних інфекціях — антибіотикотерапію.

Диференційна діагностика

Гострий апендицит;
інвагінація кишечнику;
розрив кісти яєчника;
абсцес яєчника;
позаматкова вагітність;
ендометріоз;
перекрут яєчника;
перекрут яєчка;
епідидиміт;
запальні захворювання органів малого таза;
мезентеріальна ішемія;
дивертикуліт;
дивертикуліт Меккелю;
запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт);
системний червоний вовчак;
злоякісні новоутворення (лімфома, рак);
ВІЛ;
зоонозні інфекції;
інфекційний мононуклеоз;
туберкульоз;
гострий панкреатит;
гострий холецистит;
виразка дванадцятипалої кишки.

Мезентеріальний лімфаденіт: прогноз

Мезентеріальний лімфаденіт, як правило, є доброякісним захворюванням. Біль зазвичай минає протягом 4 тиж без наслідків.

Цікавий факт, що, за оцінками експертів, при мезентеріальному лімфаденіті, що розвивається в дитинстві або підлітковому віці, значно знижується ризик розвитку виразкового коліту в пізнішому віці. У поодиноких випадках можливий розвиток ускладнень.

Мезентеріальний лімфаденіт: ускладнення

Мезентеріальний лімфаденіт зазвичай не супроводжується ускладненнями.

Однак можуть фіксуватися такі ускладнення мезентеріального лімфаденіту:

зневоднення та електролітний дисбаланс у пацієнтів з тяжкою діареєю, нудотою та блюванням;
у поодиноких випадках збільшення мезентеріальних лімфатичних вузлів може призвести до порушення кровопостачання та ішемічного коліту;
утворення абсцесів;
перитоніт (рідко);
сепсис.

Ускладнення можуть бути викликані захворюванням, що є причиною мезентеріального лімфаденіту. Наприклад, у випадках, коли основним збудником є Y. enterocolitica, у деяких пацієнтів можуть розвинутись артралгії. Ці симптоми зазвичай з’являються через 1 міс після першого епізоду діареї і, як правило, зникають через 1–6 міс. Також можуть з’явитися висип на ногах та/або тулубі, вузлувата еритема, яка також минає самостійно.

Мезентеріальний лімфаденіт: профілактика

Оскільки значна частина випадків спричинена інфекційними агентами, ризик розвитку мезентеріального лімфаденіту можна знизити простими способами:

мити руки перед їдою та після контакту з сирими продуктами;
утримувати у чистоті місця приготування їжі;
готувати сирі продукти, особливо м’ясо, до внутрішньої температури щонайменше 74 °C;
використовувати різні столові прилади та обробні дошки для м’яса, овочів та хліба;
уникати вживання неочищеної води з відкритих джерел (колодців), особливо з водойм зі стоячою водою (ставів або озер).