Що таке метапластичний атрофічний гастрит?
Метапластичний атрофічний гастрит є формою хронічного запалення слизової оболонки шлунка, при якій відбувається її стоншення, втрата нормальних шлункових залоз і заміщення епітелію ділянками кишкової метаплазії.
Види метапластичного атрофічного гастриту
Виокремлюють 2 основні різновиди цього захворювання
Аутоімунний метапластичний атрофічний гастрит (АМАГ) характеризується виробленням аутоантитіл до парієтальних клітин шлунка та внутрішнього фактору, що призводить до порушення всмоктування вітаміну B12 та його дефіциту. Запальний процес має тривалий, багаторічний перебіг та переважно уражує дно та тіло шлунка, викликаючи виражену атрофію слизової оболонки. У частини пацієнтів на цьому тлі розвивається мегалобластна анемія Аддісона — Бірмера. Нерідко захворювання поєднується з іншими аутоімунними патологічними станами, такими як аутоімунний тиреоїдит, хвороба Аддісона, синдром Шегрена або ревматоїдний артрит.
Екологічний метапластичний атрофічний гастрит (ЕMAГ) формується головним чином під впливом інфекції Helicobacter pylori, яка відіграє ключову роль у патогенезі. Додатковими факторами, що спричиняють розвиток та прогресування захворювання, вважаються надмірне споживання кухонної солі, алкоголю та куріння.
Клінічний перебіг метапластичного атрофічного гастриту
Клінічний перебіг метапластичного атрофічного гастриту нерідко залишається прихованим: навіть виражена, аж до тотальної атрофія слизової оболонки з формуванням кишкової метаплазії може не супроводжуватись будь-якими скаргами. Симптоматика, як правило, виникає лише з розвитком анемії, зумовленої порушенням всмоктування вітаміну B12.
Діагноз АМАГ встановлюють на підставі характерних гістологічних змін у біоптатах слизової оболонки шлунка разом із виявленням специфічних аутоантитіл у плазмі крові. Екологічний варіант захворювання діагностується переважно за даними гістологічного дослідження. Ендоскопічна картина на ранній стадії АМАГ, що відповідає активному аутоімунному гастриту, може включати множинні псевдополіпозні утворення в ділянці тіла та дна шлунка. При початковому ЕМАГ атрофічний процес спочатку локалізується в антральному (пілоричному) відділі, а потім поступово поширюється на весь шлунок; для оцінки ступеня тяжкості ураження використовують класифікацію OLGA для атрофії та OLGIM для кишкової метаплазії. У пізніші терміни захворювання при обох варіантах метапластичного атрофічного гастриту відзначається згладженість або повне зникнення шлункових складок, витончена атрофічна слизова оболонка з вираженим рисунком кровоносних судин.
Лікування метапластичного атрофічного гастриту
Основою лікування є замісна терапія вітаміном B12.
У рамках спостереження при АМАГ рекомендується проведення контрольної гастроскопії кожні 3–5 років через підвищений ризик розвитку раку шлунка; при екологічному варіанті метапластичного атрофічного гастриту тактика моніторингу визначається клінічною ситуацією, ступенем атрофії та метаплазії.