Показання для проведення катетеризації сечового міхура
Катетеризація сечового міхура застосовується в ситуаціях, коли розвивається гостре або хронічне ускладнення відтоку сечі. Процедура необхідна також для точного контролю діурезу, наприклад, коли необхідно кожну годину вимірювати об’єм сечі у важкохворих, гемодинамічно нестабільних або неконтактних пацієнтів.
До показань належить гематурія з формуванням згустків, що перешкоджають нормальному відтоку сечі, а також необхідність отримати зразок сечі для лабораторного аналізу у випадках, коли за допомогою інших методів немає можливості зібрати матеріал (сечу) для аналізу.
Катетеризація використовується при пролежнях і значних ранових вадах, коли нетримання сечі погіршує стан пошкоджених тканин, а альтернативні способи відведення сечі виявляються малоефективними.
Процедура показана й після травм, якщо інші методи сечовідведення збільшують вираженість больового синдрому. В окремих випадках катетеризація застосовується при нетриманні сечі, коли неможливо забезпечити належний догляд, використовуючи інші варіанти контролю сечовипускання.
Протипоказання щодо катетеризації сечового міхура
Катетеризацію сечового міхура не виконують при виявленому гострому простатиті, оскільки механічне втручання може підвищити ступінь тяжкості запального процесу та викликати виражений біль. Процедура також протипоказана при значному звуженні уретри, оскільки спроба введення катетера може призвести до травмування слизової оболонки та повного блокування просвіту.
Ще однією ситуацією, коли слід відмовитися від катетеризації, є підозра на розрив уретри, особливо при травмах органів малого таза. У такому разі ця маніпуляція є небезпечною і має бути відкладена до підтвердження стану методами візуалізації.
Ускладнення
При катетеризації можуть розвиватися різні ускладнення, серед яких найчастішими є травматичні пошкодження. Під час проведення маніпуляції можливе випадкове пошкодження стінки уретри, тканин передміхурової залози або сфінктера сечового міхура, що може призводити до болю, кров’янистих виділень та утруднення наступного сечовідведення.
Іншим важливим потенційним ускладненням є приєднання інфекції. Катетер служить вхідними воротами для патогенів, що може призвести до уретриту, циститу або навіть серйозніших інфекцій сечовивідних шляхів.
Підготовка пацієнта до проведення катетеризації сечового міхура
Перед початком процедури необхідно отримати поінформовану згоду пацієнта, переконавшись, що він розуміє мету втручання та можливі ризики.
Положення пацієнта залежить від статі: чоловікам зазвичай пропонують лягти на спину, випрямивши ноги, що забезпечує зручний доступ до уретри. Жінок укладають також на спину, але із зігнутими в колінах і злегка розведеними ногами, що полегшує візуалізацію зовнішнього отвору уретри та забезпечує оптимальні умови для катетеризації.
Устаткування
Для проведення катетеризації сечового міхура готують набір необхідних інструментів та матеріалів. Зазвичай використовують катетер Фолея відповідного розміру: у чоловіків, як правило, застосовується катетер 18 F, у жінок – 16 F (де 1 French відповідає 1/3 мм).
Для того щоб введення катетера було максимально комфортним, застосовують гель з лідокаїном, який одночасно зменшує вираженість больових відчуттів і поліпшує ковзання катетера. Додатково необхідні антисептичний розчин для обробки зони уретри, стерильні серветки та перев’язувальний матеріал, а також стерильні рукавички.
У комплект також входить шприц на 10 мл, вода для ін’єкцій, що використовується для наповнення балона катетера, та ємність для збору сечі.
Техніка виконання катетеризації сечового міхура
- Катетеризація у чоловіків
Статевий член фіксують у руці, обережно відводять крайню плоть вниз і ретельно обробляють зовнішній отвір уретри антисептиком. Через конічний аплікатор вводять гель з лідокаїном безпосередньо в уретру та додатково наносять його на дистальний кінець катетера.
Перед початком маніпуляції переконуються в цілісності балона катетера, наповнюючи водою для ін’єкцій, після чого повністю спорожняють. Статевий член розташовують перпендикулярно тулубу і злегка натягують вгору, що сприяє випрямленню уретри. Катетер вводять повільно і поступово до появи сечі. Після отримання струменя балон наповнюють водою і повертають крайню плоть у вихідне положення. Потім катетер з’єднують із сечоприймачем і перевіряють, чи продовжується вільний відтік сечі.
- Катетеризація у жінок
Малі статеві губи акуратно розводять, а зовнішній отвір уретри обробляють стерильними серветками, змоченими антисептичним розчином. Через аплікатор вводять гель в уретральний отвір і наносять його на кінчик катетера.
Як і у чоловіків, попередньо перевіряють справність балона, наповнюють його водою і потім спорожняють. Катетер вводять на глибину близько 10–12 см або до виникнення сечі. Після цього балон наповнюють водою, катетер приєднують до сечоприймача і переконуються в належному відтоку сечі.
Додаткові труднощі та що необхідно робити в таких ситуаціях
Якщо при русі катетера виникає опір — особливо часто це фіксується у чоловіків — іноді підходить використання катетера більшого діаметру, наприклад, 20 F. При повторюваних труднощах можна застосувати катетер Тімана, який більш жорсткий, має вигнутий кінчик і не оснащений балоном. Вводять його дуже обережно, орієнтуючи згинання вгору.
Якщо всі спроби безуспішні і катетер провести не вдається, слід запросити уролога для вибору подальшої тактики.
Події після проведення маніпуляції
Після встановлення катетера слід прагнути до того, щоб його перебування в сечовому міхурі було максимально коротким — лише настільки, наскільки це необхідно за тієї чи іншої клінічної ситуації. Дренажну систему від’єднують лише в разі необхідності промивання катетера; інші маніпуляції виконують за збереження замкнутої системи.
Для отримання невеликих порцій сечі, призначених для лабораторного аналізу, використовують стерильний шприц: після дезінфекції проколюють голкою дистальну ділянку катетера і набирають потрібний обсяг. Якщо потрібно зібрати велику порцію, це роблять через сечоприймач, попередньо обробивши місце з’єднання катетера, дренажної трубки та сечоприймальної системи.
Регулярна заміна катетера за фіксованим проміжком часу не потрібна. Його слід змінювати лише за необхідності — наприклад, якщо при промиванні не усувається обтурація або з’являються ознаки інфекційного процесу, а подальша катетеризація все ж таки необхідна.