Що таке хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит? Етіологія, патогенез

Хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит (ХТІН) — це збірне поняття, що поєднує групу захворювань нирок, при яких тривалий запальний процес переважно уражує інтерстиціальну тканину та канальцевий апарат нирок. Патологічний процес розвивається поступово та призводить до прогресуючого пошкодження тубулоінтерстиціальних структур.

Первинні форми ХТІН можуть розвиватися внаслідок тривалих інфекційних процесів у нирковій тканині. Найчастішими причинами є хронічні бактеріальні інфекції, зокрема хронічний пієлонефрит, і навіть туберкульозне ураження нирок.

Вторинний ХТІН розвивається як ускладнення інших захворювань нирок або сечовидільної системи. Він може формуватися на тлі гломерулярних хвороб, при патології ниркових судин (наприклад ішемічній нефропатії, що виникає внаслідок атеросклеротичного ураження ниркових артерій), а також при анатомічних та функціональних порушеннях сечових шляхів. До таких станів належать кістозні захворювання нирок, обструктивні уропатії та рефлюкс-нефропатія.

У всіх цих ситуаціях тривалий вплив факторів, що ушкоджують, призводить до хронічного запалення інтерстицію, поступової атрофії канальців і зниження функції нирок.

Клінічна картина ХТІН

ХТІН часто тривалий час протікає приховано і не супроводжується вираженими клінічними проявами. На ранніх стадіях захворювання ознаки ураження нирок зазвичай мінімальні та малопомітні, тому як пацієнти, так і лікарі можуть не надавати їм належного значення.

У міру прогресування патологічного процесу та погіршення функції нирок поступово формуються суб’єктивні та об’єктивні ознаки хронічної хвороби нирок (ХХН). Клінічна симптоматика розвивається повільно і стає більш вираженою з прогресуванням ниркової дисфункції.

Для деяких варіантів ХТІН характерний розвиток специфічного ускладнення — папілярного некрозу. Цей стан може тривалий час не проявлятися клінічно або, навпаки, виявлятися гострим больовим синдромом, що нагадує напад ниркової коліки.

Різні форми ХТІН мають свої клінічні особливості, що визначає різноманітність їх проявів та перебігу захворювання.

Діагностика ХТІН

Діагностика ХТІН, як правило, ґрунтується на аналізі клінічних проявів патології та даних додаткових методів дослідження. Оцінка симптомів, особливостей перебігу хвороби, а також результатів лабораторних та інструментальних обстежень дозволяє підтвердити ураження ниркової тканини та визначити характер патологічного процесу.

Допоміжні дослідження при ХТІН

Діагностика ХТІН ґрунтується на результатах лабораторних та інструментальних досліджень, які відображають ураження канальцевого апарату та поступове зниження функції нирок.

Загальний аналіз сечі

Для захворювання характерне зниження відносної щільності сечі, як правило, <1,020, нерідко близьке до 1,010. Зазвичай виявляється помірна протеїнурія, яка здебільшого не перевищує 1–2 г/добу. Часто фіксується лейкоцитурія різного ступеня тяжкості, іноді ідентифікуються лейкоцитарні циліндри. Рідше може відмічатися мікрогематурія.

Лабораторні показники крові

У багатьох пацієнтів розвивається нормоцитарна анемія, яка нерідко виражена більше, ніж очікується при зниженні швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). У біохімічному аналізі крові відзначається підвищення концентрації креатиніну та інші зміни, характерні для зниження ШКФ. Унаслідок порушення функції ниркових канальців часто розвиваються електролітні розлади, включно з гіпо- або гіперкаліємією, гіпокальціємією, гіпомагніємією та гіпонатріємією.

Методи візуалізації

При ультразвуковому дослідженні (УЗД) нирок зазвичай виявляється зменшення їх розмірів та підвищення ехогенності паренхіми. Контури органу можуть бути нерівними, іноді з ділянками рубцевих змін.

Біопсія нирки

Проведення ниркової біопсії необхідне рідко і застосовується переважно у випадках, коли за допомогою клініко-лабораторних даних неможливо впевнено встановити діагноз. Вона використовується для уточнення характеру ураження ниркової тканини.

Лікування ХТІН

Усунення причинного фактора

Першим і найважливішим етапом терапії є ліквідація причини, що викликала пошкодження нирок. Якщо захворювання виявлено на ранній стадії, усунення етіологічного фактора може призвести до помітного поліпшення функції нирок, а в окремих випадках до її практично повної нормалізації. Такий сприятливий результат можливий насамперед тоді, якщо у ниркової тканини ще сформувалися виражений інтерстиціальний фіброз і атрофія канальців.

Терапія, спрямована на уповільнення прогресування ХХН

Важливим завданням лікування є запобігання подальшому погіршенню функції нирок. З цією метою застосовують комплекс заходів, спрямованих на уповільнення прогресування ХХН та збереження залишкової функції нирок якнайдовше.

Прогноз ХТІН

ХТІН, як правило, не піддається повному лікуванню. Проте при правильному веденні пацієнтів можливо суттєво уповільнити погіршення функції нирок або досягти її відносної стабілізації. Ефективність таких заходів багато в чому залежить від стадії захворювання: чим вище ШКФ на момент встановлення діагнозу, тим вища ймовірність уповільнення прогресування ниркової дисфункції та збереження залишкової функції нирок на більш тривалий період.