Визначення

Хронічна еозинофільна пневмонія є захворюванням легень з неясною причиною виникнення. Примітно, що в переважній більшості випадків — близько 75% — вона супроводжується бронхіальною астмою, що вказує на можливий зв’язок з алергічним або імунним механізмом.

Клінічна картина

До клінічних проявів захворювання належать вологий кашель та утруднене дихання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, загальною слабкістю та підвищеним потовиділенням у нічний час доби. У пацієнтів також фіксується зниження апетиту, зменшення маси тіла, а при аускультації легень виявляються свистячі хрипи та крепітація. Симптоми, як правило, можна відмічати протягом декількох тижнів або навіть місяців.

Діагностика

Проводять рентгенограму грудної клітки, при цьому виявляють двосторонні альвеолярні ущільнення з переважним периферичним та несегментарним розподілом; у ¼ хворих відмічається міграція інфільтратів. Іноді фіксується характерна клінічна картина так званого фотонегативного набряку легень. Під час проведення комп’ютерної томографії високої роздільної здатності візуалізуються неоднорідні зони ущільнень паренхіми, часто поєднано із затемненнями на кшталт «матового скла».

До діагностичних ознак належать: тривалість симптомів більше 2 тиж, типові рентгенологічні зміни, рівень еозинофілів у плазмі крові не менше 1000/мкл та/або у бронхоальвеолярному лаважі, а також виключення інших причин еозинофільних захворювань легень. Проведення біопсії легеневої тканини, як правило, не потрібне.

Лікування

Призначають преднізон (або преднізолон) у дозі 0,5 мг/кг маси тіла/добу протягом 2 тиж з подальшим зниженням до 0,25 мг/кг маси тіла/добу на наступні 2 тиж. Далі рекомендується поступове зниження дози протягом 3–6 міс. Поліпшення клінічного стану, зазвичай, фіксується вже в перші дні лікування. Однак у значної частини пацієнтів з’являється необхідність підтримувальної терапії, а також відмічаються порушення функції легень навіть після завершення курсу терапії.