Визначення
Гостра еозинофільна пневмонія переважно розвивається у осіб молодого віку в діапазоні 20–40 років, частіше у чоловіків, ніж жінок. У більшості випадків (близько 75%) захворювання пов’язане з курінням тютюну, проте воно також може виникати після вдихання інших шкідливих речовин, таких як пил, хімікати або парів цих шкідливих хімічних речовин.
Клінічна картина
Клінічний перебіг гострої еозинофільної пневмонії характеризується раптовим початком: у пацієнтів швидко розвиваються гарячка, задишка та кашель. Можливі біль у грудній клітці, м’язах. При аускультації виявляються крепітації в ділянці легень. У значної частини хворих розвивається дихальна недостатність — це випадок, коли потрібна респіраторна підтримка.
Діагностика
На рентгенограмі грудної клітки до початкових ознак належать дифузні інтерстиціальні зміни, які швидко переходять до ділянок альвеолярної консолідації. Часто виявляють плевральний випіт — односторонній або двосторонній, як правило, у невеликому або помірному об’ємі.
Під час проведення комп’ютерної томографії високої роздільної здатності (КТВРЗ) фіксують великі ділянки затемнення на кшталт «матового скла» і навіть альвеолярні інфільтрати та потовщення міжчасткових перегородок.
Еозинофілія в периферичній крові фіксується у близько 30% пацієнтів і зазвичай розвивається не від початку патології. У бронхоальвеолярному лаважі (БАЛ) виявляється підвищений вміст еозинофілів та лімфоцитів.
Так, до основних діагностичних критеріїв належать гострий перебіг захворювання з гарячкою тривалістю менше 1 міс, наявність гіпоксемії, двосторонні дисеміновані інфільтрати в легенях на рентгенограмі, еозинофілія >25% в БАЛ або виявлення еозинофільних інфільтратів при іншій еозинофільній інфільтрації легень.
Лікування
При вираженій дихальній недостатності рекомендується внутрішньовенне введення метилпреднізолону по 125 мг кожні 6 год протягом декількох днів з наступним переходом на його пероральний прийом — 0,5 мг/кг маси тіла/добу протягом 2–6 тиж.
У менш тяжких випадках терапію починають відразу з перорального прийому глюкокортикостероїдів у дозі 0,5–1 мг/кг маси тіла/добу з поступовим зниженням дози. Клінічне покращення, як правило, фіксується швидко, а саме вже через 2 тиж від початку лікування.
Пацієнтам рекомендується повна відмова від куріння, хоча це не гарантує стійкої ремісії.