Гастрит

Содержание

Визначення, причини

Гастрити та дуоденіти — це запальні захворювання, що уражують слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки відповідно. Причиною пошкодження слизової оболонки можуть бути різні фактори.

Основні причини цих захворювань:

• інфекція: найчастіше діагностується інфекція Helicobacter pylori, яка пов’язана з розвитком хронічного гастриту і може призводити до виразкової хвороби шлунка і навіть раку шлунка;
• аутоімунні процеси: аутоімунний гастрит розвивається, коли імунна система організму атакує клітини власної слизової оболонки шлунка, що призводить до її пошкодження;
• лікарські засоби: деякі лікарські засоби, особливо нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), можуть спричиняти ерозію слизової оболонки та, отже, розвиток гастриту;
• гіперчутливість до зовнішніх факторів: наприклад харчова алергія або гіперчутливість до хімічних речовин можуть викликати розвиток запалення.

До клінічних проявів належать біль у животі, дискомфорт, нудота, блювання та іноді кровотеча. Однак симптоми можуть бути неспецифічними і варіювати від легких до тяжких, що іноді ускладнює своєчасне розпізнавання та встановлення діагнозу, а отже, призначення правильного лікування.

Діагностика

Діагностика гастриту або дуоденіту: збирання анамнезу, ендоскопія з біопсією для гістологічного дослідження, тести на наявність Helicobacter pylori, а також оцінка інших можливих причин, включаючи аутоімунні захворювання та реакції на лікарські засоби.

Лікування

Лікування залежить від конкретних причин захворювання. До них можна віднести ерадикацію Helicobacter pylori, зміну режиму прийому або відміну лікарських засобів, призначення протизапальних та препаратів для захисту слизової оболонки, а також застосування імуномодулюючої терапії у разі аутоімунних процесів.

Відмінність гастриту від гастропатії

Гастропатія — це стан, що характеризується пошкодженням епітеліального шару слизової оболонки шлунка, супроводжується його регенерацією, а запальний стан або мінімальний, або відсутній. Це відрізняє гастропатію від гастриту, при якому запалення є основним елементом патологічного процесу.

Основні причини гастропатії часто пов’язані з впливом як ендогенних, так і екзогенних подразників. До ендогенних причин належать, наприклад, рефлюкс жовчі, який може призводити до хімічного подразнення слизової оболонки. До екзогенних причин належать вживання алкоголю, прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП, які можуть пошкоджувати захисний бар’єр слизової оболонки, підвищуючи при цьому її вразливість до кислотного впливу.

Крім того, гастропатія може бути викликана ішемією — недостатністю кровопостачання, яка веде до кисневого голодування тканин, або хронічною гіперемією — надмірним кровонаповненням, яке також може порушувати функції слизової оболонки.

Діагностика гастропатії часто починається з ендоскопії, за допомогою якої візуально можна оцінити стан слизової оболонки шлунка. Оскільки ендоскопічна картина гастропатії може бути схожа на гастрит, для уточнення діагнозу необхідно проведення гістологічного дослідження біоптату слизової оболонки. За допомогою цього можливо визначити наявність або відсутність запальних змін, що є критично важливим для правильного діагнозу та вибору стратегії лікування.

Лікування гастропатії спрямоване на усунення причинного фактора, зниження кислотності шлункового соку, якщо це необхідно, та відновлення цілісності слизової оболонки. Воно передбачає зміни в дієті, відмову від вживання алкоголю та НПЗП, а також застосування лікарських засобів, що покращують мікроциркуляцію та надають захисні властивості для слизової оболонки.

Класифікації, алгоритм правильного встановлення діагнозу

Класифікація гастритів та дуоденітів залишається предметом наукових дискусій та постійного перегляду. Протягом багатьох років найчастіше використовувалася Сіднейська система класифікації гастриту — це детальний посібник для лікарів для правильної оцінки різних форм гастриту на основі ендоскопічних та гістологічних характеристик. Проте наукове співтовариство не перестає шукати ефективніші способи діагностики та класифікації, що призвело до розробки нових підходів.

У 2015 р. була представлена класифікація за Кіотським консенсусом, яку і зараз рекомендують використовувати для встановлення діагнозу. Відповідно до цієї класифікації науковим співтовариством представлено оновлений погляд на систематизацію гастритів та дуоденітів, враховуючи останні досягнення у розумінні етіології та патогенезу цих захворювань. У новій класифікації Кіотського консенсусу приділяється особлива увага як морфологічним, так і клінічним аспектам, і навіть чинникам ризику захворювань.

Однією з ключових особливостей класифікації Кіотського консенсусу є підхід до інтеграції клінічних даних із гістологічними знахідками, що дозволяє більш точно визначати тип гастриту та його потенційний вплив на здоров’я пацієнта. Він включає детальну класифікацію хелікобактерної та нехелікобактерної форм гастриту, а також перелік пов’язаних з ними захворювань, таких як виразкова хвороба та гастрит, асоційований з лікарськими засобами.

Таким чином, використання цієї класифікації у сучасній медичній практиці сприяє більш комплексному та науково обґрунтованому підходу до діагностики та лікування гастритів та дуоденітів, що, своєю чергою, сприяє покращенню результатів лікування та якості життя пацієнтів.

Гастрит — це запальне захворювання слизової оболонки шлунка, що має безліч різних форм та причин. Важливо розуміти його класифікацію для правильної діагностики та підбору лікування. Ось основні типи гастриту:

1. Аутоімунний гастрит — стан, при якому імунна система організму атакує клітини своєї слизової оболонки шлунка, що зумовлює їх пошкодження.
2. Інфекційний гастрит:

• гастрит, викликаний Н. pylori, — найчастіша причина, коли інфекція Helicobacter pylori призводить до хронічного запалення;
• інші бактеріальні гастрити можуть бути викликані такими бактеріями, як Helicobacter heilmannii, Enterococcus spp., Mycobacteria, або розвинутися при вторинному сифілісі;
• флегмона шлунка — рідкісне та серйозне гнійне запалення слизової оболонки шлунка;
• вірусний гастрит — може бути викликаний ентеровірусами або цитомегаловірусом;
• грибковий гастрит — його причина — грибкові інфекції, такі як мукормікоз, кандидоз або гістоплазмоз;
• паразитарний гастрит — викликається паразитами, він включає такі захворювання: криптоспоридіоз, стронгілоїдоз, анізокідоз.

3. Гастрит, спричинений зовнішніми факторами:

• медикаментозний гастрит — зазвичай розвивається внаслідок застосування НПЗП або ацетилсаліцилової кислоти;
• алкогольний гастрит — розвивається через регулярне вживання алкоголю, який подразнює слизову оболонку;
• променевий гастрит — розвивається внаслідок опромінення радіацією;
• хімічний гастрит — викликаний впливом корозійних речовин;
• гастрит, викликаний дуоденальним рефлюксом, — через зворотне закидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок;
• гастрит, викликаний іншими конкретними зовнішніми чинниками, — можливо, викликаний специфічним впливом, як і в іншій категорії.

4. Гастрит, спричинений конкретними причинами:

• лімфоцитарний гастрит — наявність лімфоцитів у слизовій оболонці;
• хвороба Менетріє — рідкісний стан (гастрит) з гіперплазією слизової оболонки;
• алергічний гастрит — реакція на харчові алергени;
• еозинофільний гастрит — наявність еозинофілів у слизовій оболонці.

5. Гастрит при захворюваннях, що діагностуються в іншому місці людського організму:

• гастрит при саркоїдозі — системне захворювання, що уражує безліч органів, включаючи шлунок;
• гастрит при васкулітах — запалення судин, що впливає на кровопостачання шлунка;
• гастрит при хворобі Крона — хронічне запальне захворювання кишечнику, яке може уражувати шлунок.

Правильне розпізнавання різних видів гастриту допомагає лікарю у правильній діагностиці та підборі ефективного лікування для кожного конкретного випадку.

Дуоденіт є запальним захворюванням дванадцятипалої кишки, яке розвивається з різних причин і має безліч клінічних проявів. Етіологія цього захворювання різноманітна, тому встановлення діагнозу є складним для точної класифікації, проте важливим для забезпечення адекватного лікування.

1. Інфекційний дуоденіт:

• дуоденіт, викликаний Н. pylori, — найбільш часто діагностується тип, при якому інфекція Helicobacter pylori є причиною запалення;
• інші бактеріальні дуоденіти — включають рідкісні види, такі як викликані Mycobacteria або Tropheryma whipplei (хвороба Уїппла);
• флегмона дванадцятипалої кишки — гнійне запалення, при якому потрібно часто невідкладне втручання;
• грибковий дуоденіт — наприклад кандидоз дванадцятипалої кишки;
• паразитарний дуоденіт — викликаний анкілостомозом, анізокідозом, лямбліозом, стронгілоїдозом;
• вірусний дуоденіт — може бути викликаний цитомегаловірусом або герпесвірусом.

2. Дуоденіт, викликаний зовнішніми факторами:

• алкогольний дуоденіт — через токсичну дію алкоголю;
• хімічний дуоденіт — внаслідок дії хімічних речовин;
• променевий дуоденіт — як наслідок радіаційного лікування;
• медикаментозний дуоденіт — викликаний застосуванням певних лікарських засобів, включаючи НПЗП.

3. Дуоденіт, викликаний конкретними причинами:

• алергічний дуоденіт — у відповідь на харчові алергени;
• еозинофільний дуоденіт — наявність еозинофілів без очевидної інфекції або паразитів;
• лімфоцитарний дуоденіт — характеризується накопиченням лімфоцитів у слизовій оболонці.

4. Дуоденіт при захворюваннях, що діагностуються в іншому місці людського організму:

• • дуоденіт при хворобі Крона як частина системного запального процесу;
  • дуоденіт при саркоїдозі — рідко, як частина системного гранулематозного захворювання;
  • дуоденіт при васкулітах — включаючи IgA-асоційований васкуліт (хвороба Шенлейна — Геноха);
  • дуоденіт при целіакії — запалення, викликане імунною відповіддю організму на вживання глютена.

Для лікаря важливо розрізняти форми дуоденіту, ці знання допомагають у виборі найбільш ефективної стратегії лікування, яка включає усунення основної причини запалення, симптоматичну терапію та підтримку здоров’я дванадцятипалої кишки.

Система OLGA (Operative Link for Gastritis Assessment) є важливим інструментом діагностики та оцінки ступеня занедбаності (тяжкості) гастриту, а також для оцінки ризику розвитку раку шлунка при хронічному атрофічному гастриті. Ця система класифікації використовується для структурованої оцінки гастриту з урахуванням гістологічного дослідження біопсійних зразків слизової оболонки шлунка. Стадії OLGA III та IV вказують на значну занедбаність гастриту та асоціюються з підвищеним ризиком розвитку аденокарциноми шлунка.

Зв’язок між ступенем запалення, що відмічається при ендоскопії та мікроскопії, та симптомами, що розвиваються у пацієнта, залишається слабким. Це свідчить про те, що диспептичні симптоми, такі як біль у шлунку, печія або дискомфорт, можуть не завжди корелювати з видимими змінами у слизовій оболонці шлунка. Наприклад у пацієнта можуть бути значні диспептичні скарги, однак може не бути помітних змін на слизовій оболонці. З іншого боку, в осіб без явних симптомів можуть бути виявлені серйозні запальні або атрофічні зміни слизової оболонки, включаючи кишкову метаплазію, які мають безсимптомний перебіг.

Також відзначається слабка кореляція між ендоскопічними та гістологічними знахідками. Тому це підкреслює необхідність комплексного підходу до діагностики гастриту, де крім візуальної оцінки слизової оболонки за допомогою ендоскопії потрібне ретельне гістологічне дослідження для точної оцінки стану та визначення ризику можливих ускладнень.

Таким чином, за допомогою системи OLGA можливо оцінити стан слизової оболонки шлунка та ризик розвитку раку, тоді як клінічна картина та ендоскопічні дані слід інтерпретувати з обережністю та в контексті іншої діагностичної інформації.