Киев
Нозологический справочник врача

Діагностика паразитарних інфекцій

Содержание

Збір та вид матеріалу

При діагностиці паразитарних інфекцій важливо точно визначити спосіб та вид забору біологічного матеріалу, що залежить від клінічної форми захворювання, передбачуваного збудника та обраного методу дослідження:

  1. Паразити, отримані з організму:
    • членники цепня, аскариди, гострики: такі зразки слід доставити в лабораторію, помістивши в контейнер з 0,9% розчином NaCl або 70% етиловим спиртом для збереження.
  1. Свіжий кал:
    • для стандартного дослідження: зібрати 3 зразки калу (кожний розміром з волоський горіх або близько 1–2 мл рідкого калу) кожні 3–4 дні. Зразки вміщуються в чистий, сухий пластиковий контейнер з кришкою, що щільно закривається;
    • при підозрі на амебіаз або лямбліоз: необхідно дослідити 6 зразків калу, зібраних щодня, з додаванням відповідного консерванту для збереження. У деяких випадках кал збирають після застосування проносних засобів, і тоді його потрібно розмістити в пронумеровані контейнери.
  1. Мазок з періанальної ділянки (для діагностики ентеробіозу):
    • процедура: мазок слід робити вранці, відразу після пробудження, до гігієнічних процедур. Використовувати целюлозну або самоклеючу стрічку, яку прикладають до шкіри навколо ануса. Потім стрічка приклеюється безпосередньо на предметне скло;
    • частота: процедуру рекомендується повторювати тричі з інтервалом у 2 дні, при цьому не проводити збір матеріалу та дослідження в один день.

Ці методи збору зразків забезпечують точне та ефективне діагностування різних паразитарних інфекцій, що дуже важливо для правильного призначення лікування та контролю за поширенням захворювань.

Для діагностики паразитарних інфекцій, пов’язаних із кров’ю, використовуються різні методи, що залежать від типу клітини або біологічної рідини.

Еритроцити:

  • матеріал: мазок крові чи крапля чистої крові;
  • методи підготовки:
    • тонкошаровий препарат: дозволяє виявити паразитів навіть при низькій концентрації;
    • товстошаровий препарат: використовується для точної ідентифікації паразитів усередині еритроцитів;
  • транспортування: матеріал повинен бути доставлений до лабораторії якнайшвидше для запобігання деградації;
  • Мета дослідження: діагностика таких паразитів:

Лейкоцити:

  • матеріал: цільна кров, зібрана в пробірки з етилендіамінтетраоцтовою кислотою (ЕДТА) або гепарином;
  • транспортування: оптимально доставити зразок протягом 30 хв після забору. Найкращі результати досягаються під час аналізу крові без антикоагулянтів;
  • мета дослідження: визначення паразитів, які можуть локалізуватися або взаємодіяти з лейкоцитами.

Сироватка крові:

  • матеріал: сироватка крові;
  • мета дослідження: виявлення специфічних антитіл проти паразитів, таких як Toxoplasma gondii або Leishmania, для підтвердження активної або перенесеної інфекції.

Ці методи в комплексі забезпечують точну діагностику, що особливо важливо для вибору ефективного лікування та моніторингу стану пацієнта.

Для діагностики лейшманіозу з використанням кісткового мозку слід враховувати наступні аспекти.

Матеріал:

  • аспірований матеріал із кісткового мозку;
  • вмістити в стерильну пробірку без додавання антикоагулянтів (якщо матеріал досліджуватиметься негайно) або з антикоагулянтом (наприклад ЕДТА), якщо передбачається затримка в аналізі.

Мета діагностики: виявлення Leishmania у клітинах кісткового мозку, що притаманно вісцеральному лейшманіозу.

Методи дослідження:

  1. Мікроскопія:
  • виготовлення мазків із аспірату кісткового мозку;
  • фарбування мазків методом Романовського — Гімзе або для візуалізації амастигот (внутрішньоклітинних форм Leishmania).
  1. Культуральне дослідження: бакпосів аспірату на спеціальні середовища (наприклад Novy-MacNeal-Nicolle — NNN) для культивування Leishmania.
  2. Молекулярні методи: полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для визначення ДНК Leishmania у матеріалі.
  3. Серологічні тести: виявлення антитіл проти Leishmania у плазмі крові, якщо кістковий мозок досліджується в комплексі з іншими зразками.

Транспортування:

  • матеріал повинен бути доставлений до лабораторії якомога швидше;
  • якщо неможлива доставка, зразок можна тимчасово зберігати в холодильнику при температурі 4 °C.

Ці кроки забезпечують високу точність діагностики лейшманіозу, особливо у випадках вісцеральної форми захворювання.

Для діагностики паразитарних інфекцій з використанням спинномозкової рідини (СМР) необхідно дотримуватися наступних рекомендацій.

Збір матеріалу:

  • метод: рідину одержують за допомогою люмбальної пункції;
  • упаковка: СМР відразу вміщують у стерильну пробірку, уникаючи забруднень.

Транспортування:

  • час доставки: зразок повинен бути доставлений до лабораторії негайно для запобігання деградації та втраті діагностичної цінності;
  • умови зберігання: при неможливості негайного аналізу зберігати при температурі 4 °C (але не заморожувати).

Цілі діагностики

СМП досліджується для виявлення наступних патогенів:

  • Naegleria fowleri: що викликає первинний амебний менінгоенцефаліт.

Діагностика: нативна мікроскопія, культивування чи ПЛР.

  • Toxoplasma gondii: паразит, здатний уражувати центральну нервову систему.

Діагностика: ПЛР для виявлення ДНК чи серологічне виявлення антитіл.

Діагностика: мікроскопія нативного або зафарбованого мазка СМР.

  • Acanthamoeba: пов’язана з гранулематозним амебним енцефалітом.

Діагностика: мікроскопія, культивування чи молекулярні методи (ПЛР).

Методи дослідження:

  • мікроскопія: нативні препарати для негайного аналізу мікроскопом;
  • зафарбовування препаратів за методом Романовського — Гімзе або помаранчевий акридиновий для підвищення візуалізації.

Культивування:

  • використання спеціалізованих середовищ (наприклад для Naegleria та Acanthamoeba);
  • молекулярні випробування: ПЛР для точної ідентифікації патогенів;
  • серологія: виявлення антитіл проти Toxoplasma gondii чи інших патогенів.

Ці кроки забезпечують своєчасну та точну діагностику, особливо при підозрі на рідкісні чи небезпечні паразитарні інфекції центральної нервової системи.

Для діагностики паразитарних інфекцій, таких як лейшманіоз (Leishmania) та амебіаз шкіри (Entamoeba), за наявності виразок шкіри використовуються наступні підходи.

Збір матеріалу:

  • аспірація матеріалу: виконати аспірацію вмісту виразки;
  • помістити отриманий матеріал у стерильну трубку;
  • біоптат: взяти біопсію тканини в ділянці виразки;
  • виконати висушений мазок на предметному склі, щоб запобігти деградації зразка.

Цілі діагностики:

  • Leishmania: виявлення амастигот (внутрішньоклітинних форм) Leishmania у матеріалах виразки;
  • Entamoeba: виявлення трофозоїтів Entamoeba в аспіраційному матеріалі або біоптаті.

Методи дослідження:

  • мікроскопія: фарбування мазків методом Романовського — Гімзе або виявлення внутрішньоклітинних амастигот Leishmania;
  • використовувати нативний препарат або фарбування для визначення трофозоїтів Entamoeba.

Культивування:

  • матеріал можна посіяти на спеціальні середовища для вирощування Leishmania (наприклад NNN) або Entamoeba;
  • молекулярні методи: ПЛР для точної ідентифікації ДНК Leishmania або Entamoeba.

Серологія: виявлення антитіл до Leishmania при системній інфекції.

Транспортування:

  • аспіраційний матеріал: доставити в лабораторію якомога швидше, переважно протягом 1–2 год;
  • біоптати: висушені мазки можна зберігати довше, але їх слід передати для аналізу найближчим часом.

Ці методи забезпечують точне виявлення та ідентифікацію збудників, що важливо для встановлення діагнозу та початку лікування.

Око:

  • матеріал: біоптат, зіскрібок з рогівки, контактна лінза;
  • зберігання: вмістити у стерильну пробірку з 0,9% NaCl;
  • мета діагностики: виявлення Acanthamoeba, Naegleria, Microsporidia;
  • методи: мікроскопія, культивування на специфічних середовищах, ПЛР.

Шлунково-кишковий тракт

Свіжий кал:

  • забір: у чистий, сухий (бажано стерильний) контейнер;
  • транспортування: негайно; для культивації — протягом 24 год;
  • паразити: Entamoeba, Giardia duodenalis, Balantidium coli, Ascaris lumbricoides, Enterobius vermicularis, Taenia solium/saginata, Strongyloides stercoralis, Cryptosporidium parvum.

Зберігання калу:

  • збір: у стерильний контейнер;
  • консервант: 5% формалін для збереження.

Біоптат (дуоденоскопія, колоноскопія):

  • збір: у стерильний контейнер;
  • консервант: додати фіксатор.

Мазок з ануса: використання целюлозної стрічки для діагностики (наприклад Enterobius vermicularis).

Фрагмент паразита:

  • збір: контейнер з 0,9% NaCl або 70% спиртом;
  • транспортування: у консерванті для дослідження.

Вміст дванадцятипалої кишки:

  • збір: у стерильний контейнер;
  • транспортування: негайно.

Печінка, селезінка:

  • матеріал: аспірат, біоптат;
  • зберігання: стерильний контейнер;
  • транспортування: негайно за кімнатної температури (для культивації);
  • паразити: Echinococcus, Entamoeba histolytica, Fasciola hepatica.

Легені:

  • мокротиння:
    • контейнер: стерильний;
  • транспортування: негайно, за кімнатної температури;
  • бронхоальвеолярний лаваж:
    • контейнер: стерильний;
  • матеріал, аспірований із бронхів:
    • контейнер: стерильний;
  • матеріал, аспірований із плевральної порожнини:
    • контейнер: стерильний;
  • біоптат легені:
    • контейнер: стерильний з 0,9% NaCl.

М’язи:

  • матеріал: біоптат;
  • підготовка: нативний мазок; мазки після видалення тканини;
  • паразити: Taenia solium (цистицерк), Trichinella spiralis, Trypanosoma cruzi, Microsporidia.

Шкіра:

  • зішкрібок:
    • зразки готуються як для гістологічних досліджень;
    • зберігання: стерильна пробірка з 0,9% NaCl;
  • біоптати: використовуються для більш глибокого аналізу;
  • паразити: Leishmania, мікрофілярії.

Сечостатева система

Виділення з піхви:

  • збір: зонд-тампон, зволожений 0,9% NaCl;
  • дослідження: аналіз осаду, культивація;
  • паразити: Trichomonas vaginalis, Microsporidia.

Виділення з уретри: використовуються для мікроскопії та культивації.

Секрет передміхурової залози: збір при підозрі на інфекції.

Сеча:

  • контейнер: чистий;
  • застосовується для мікроскопії та аналізу.

Зберігання та транспортування зразків

При зберіганні та транспортуванні зразків для паразитологічних досліджень потрібна особлива увага, оскільки багато діагностичних тестів включають мікроскопічний аналіз, який залежить від збереження та якості біологічного матеріалу.

  1. Мазки на скельцях: більшість зразків для мікроскопії у вигляді мазків на предметних скельцях. Це може включати використання спеціальних консервуючих речовин, які допомагають зберегти морфологічну структуру паразитів.
  2. Свіжі зразки для виявлення трофозоїтів: якщо метою є ідентифікація активних форм паразитів, таких як трофозоїти Giardia intestinalis або Trichomonas vaginalis, зразок необхідно перенести в лабораторію відразу після збору (протягом 15 хв) і в неохолодженому стані, оскільки ці організми залежні від температурних змін.
  3. Зразки калу з консервантом: у випадках, коли передбачаються більш тривале зберігання або транспортування, зразки калу рекомендується помістити в контейнер з рідким консервантом, таким як 10% розчин формаліну або полівінілового спирту. Це допомагає зберегти паразитарні елементи для подальшого аналізу.
  4. Зберігання при низькій температурі: зразки, що містяться в консервуючих середовищах, слід зберігати в холодильнику при температурі близько 4 °C, щоб запобігти розкладанню.
  5. Заморожування зразків: повторне заморожування та розморожування зразків калу категорично не рекомендується, оскільки це може призвести до руйнування паразитарних структур та втрати діагностичної цінності.

Ці запобіжні заходи допомагають забезпечити доставку зразків у лабораторію в оптимальному стані для точного діагностичного аналізу.

Методи ідентифікації паразитів

Мікроскопічне дослідження є центральним методом у діагностиці паразитарних інфекцій, і розрізняються два основні типи підготовки зразків:

  1. Незафарбовані препарати:
    • ці препарати використовуються для швидкої та безпосередньої діагностики різних паразитарних захворювань;
    • приклади застосування включають діагностику амебіазу та лямбліозу з використанням аналізу свіжого калу, а також трихомоніазу, використовуючи аналіз виділень з піхви або уретри;
    • за допомогою незафарбованих препаратів можна виявляти живі організми в їхньому природному стані, що може бути критично для точної ідентифікації.
  1. Зафарбовані препарати:
    • фарбування препаратів покращує візуалізацію та дозволяє більш точно визначити структурні характеристики паразитів;
    • для діагностики криптоспоридіозу використовується зафарбовування за Цилем — Нільсеном препарату калу;
    • малярія діагностується за допомогою фарбування препаратів капілярної крові методом Романовського — Гімзе;
    • пневмоцистоз зазвичай діагностується за допомогою сріблення або зафарбовування змивів методом Романовського — Гімзе.

Культивація:

  • цей метод застосовується рідше і переважно у спеціалізованих лабораторіях;
  • культивація проводиться на спеціальних середовищах, зазвичай рідких, що дозволяє виявити такі паразити, як Acanthamoeba, Toxoplasma, Trypanosoma та Leishmania;
  • при культивації потрібні більш складні та дорогі установки, але це дозволяє точно ідентифікувати паразита щодо його зростання та розмноження у контрольованих умовах.

Кожен з цих методів має свої переваги та недоліки й вибір методу залежить від конкретних клінічних потреб, доступності ресурсів та необхідної точності у діагностиці.

Серологічні та молекулярні методи відіграють важливу роль у діагностиці паразитарних інфекцій, особливо коли за допомогою інших методів дослідження неможливо отримати достатню інформацію.

Серологічні методи:

  1. Визначення антигенів паразитів:
    • використовується для виявлення паразитарних антигенів у клінічних зразках, таких як кал, сеча або інші біологічні рідини;
    • приклади застосування: діагностика амебіазу та криптоспоридіозу.
  1. Визначення специфічних антитіл:
    • цей метод дозволяє виявити антитіла, які організм виробляє у відповідь на інфекцію, що особливо важливо при хронічних або латентних формах захворювань;
    • приклади:
      • діагностика токсоплазмозу, трихінельозу та цистицеркозу з використанням аналізу сироватки крові;
      • виявлення антитіл у СМР при підозрі на нейроцистицеркоз або інші ураження центральної нервової системи.

ПЛР:

  1. Принцип роботи: ПЛР використовується для виявлення генетичного матеріалу паразитів у клінічних зразках. Цей метод має високу чутливість і специфічність, що робить його незамінним для точної ідентифікації паразитів.
  2. Приклади застосування:
    • діагностика токсоплазмозу шляхом виявлення ДНК Toxoplasma gondii;
    • визначення пневмоцистозу через ідентифікацію ДНК Pneumocystis jirovecii.

Ці методи особливо ефективні для діагностики інфекцій, що важко діагностуються, а також для моніторингу лікування та виявлення залишкової інфекції. Завдяки високій точності вони стають все більш популярними в клінічній практиці.

ГлавнаяКорзинаИзбранное