Бронхоскопія

Содержание

Визначення, основні положення проведення бронхоскопії

Ендоскопічне обстеження трахеї та бронхів, відоме як бронхофіброскопія, зазвичай проводиться за допомогою гнучкого ендоскопа, лікар вивчає внутрішній стан дихальних шляхів. Іноді використовується ригідний (жорсткий) бронхоскоп, особливо у випадках, коли потрібний твердіший інструмент для маніпуляцій або видалення сторонніх тіл.

Обстеження, що проводиться під місцевим знеболенням, часто включає застосування лідокаїну в різних концентраціях залежно від сфери застосування. Наприклад, 10% розчин лідокаїну застосовується для анестезії дужок піднебіння, задньої стінки глотки й кореня язика, тоді як 4% розчин ефективний для знеболювання гортані, 1–2% розчин призначений для ділянок дихальних шляхів нижче гортані. Важливо дотримуватися гранично допустимої дози лідокаїну, яка становить 8,2 мг/кг маси тіла — це близько 30 мл 2% розчину для пацієнта з масою тіла 70 кг.

Крім лідокаїну, у клінічній практиці застосовуються засоби для поверхневої седації, такі як фентаніл та мідазолам, які допомагають пацієнтові залишатися спокійним та розслабленим під час процедури. Також іноді застосовують пропофол для забезпечення більш глибокої седації, проте для цього необхідна наявність анестезіологічних навичок через підвищений ризик та необхідність контролю стану пацієнта. Ці підходи забезпечують ефективне управління болем та дискомфортом, дозволяючи проводити діагностичні та терапевтичні процедури з мінімальним занепокоєнням для пацієнта.

При проведенні бронхоскопії особливо важливим є правильне положення як лікаря, так і пацієнта. Лікар зазвичай стоїть за головою пацієнта, який лежить на спині. Бронхофіброскоп вводять через рот або ніс, при цьому використання носового шляху часто краще для стабілізації інструменту.

У ході процедури здійснюється ретельна оцінка горла та рухливості голосових зв’язок. Потім увага приділяється прохідності та рухливості трахеї, а також основних, пайових, сегментарних та субсегментарних бронхів. Важливо також оцінити розміри та рухливість біфуркації трахеї.

Важливим аспектом обстеження є уважне спостереження за станом слизової оболонки бронхів та наявністю виділень у їхньому просвіті.

Для забезпечення безпеки пацієнта під час процедури необхідно ретельно контролювати рівень насичення кисню в крові (SpO₂) за допомогою пульсоксиметра, артеріального тиску (АТ) та проводити моніторинг ЕКГ. Кисень подається через носовий катетер, причому слід бути обережним у пацієнтів з гіперкапнією, щоб рівень SpO₂ не опускався нижче 90%.

Також важливо, щоб у приміщенні, де проводять процедуру, був забезпечений легкий доступ до обладнання для реанімації, що дозволить оперативно надати допомогу у разі виникнення нештатної ситуації. Ці запобіжні заходи допомагають підвищити безпеку процедури та покращити її результати для пацієнта.

Бронхофіброскопію можна використовувати не тільки для візуалізації, але і для виконання різних процедур:

• забір матеріалу для мікробіологічного дослідження: це може включати одержання бронхіальних та бронхіально-альвеолярних промивних вод (бронхоальвеолярний лаваж — БАЛ), в яких можна ідентифікувати збудників інфекцій;
• цитологічні дослідження: використовуючи браш-біопсію, можна зібрати клітини з поверхні бронхіальної стінки для дослідження під мікроскопом;
• трансбронхіальна голкова біопсія лімфатичних вузлів: за допомогою цього методу можна отримати зразки тканин з лімфатичних вузлів для більш ретельного дослідження, особливо він необхідний при підозрі на лімфоми або метастази. У багатьох випадках цей процес проводиться під контролем внутрішньобронхіального ультразвуку для підвищення точності біопсії;
• гістологічне дослідження: пряма біопсія бронхіальної стінки може бути виконана для детального вивчення тканин, що є особливо важливим при діагностиці злоякісних новоутворень.

Ці методи значно розширюють можливості діагностики та лікування захворювань дихальної системи, дозволяючи точно визначити природу та поширеність патологічних процесів у трахеї та бронхах.

Показання до проведення бронхоскопії

При діагностиці захворювань дихальної системи лікарі можуть стикнутися з різними клінічними та рентгенологічними ознаками, що вказують на потенційну патологію.

Клінічні ознаки:

1. Кровохаркання: особливо якщо не встановлений зв’язок із тромбоемболією легеневої артерії або іншими явними причинами.
2. Рецидивні запальні процеси або пневмонії в тих самих локалізаціях нижніх дихальних шляхів.
3. Задишка без явної причини, у цьому випадку потрібне ретельне обстеження для виключення серйозної патології, такої як обструкція дихальних шляхів.
4. Відхаркування великої кількості мокротиння, яке може бути гнійним або слизовим.
5. Хронічний або нападоподібний кашель нез’ясованої етіології.
6. Підозра на аспірацію, у тому числі сторонніх тіл, що може викликати хронічні або гострі реакції у дихальних шляхах.

Рентгенологічні ознаки:

1. Ателектаз або локальна емфізема, які можуть вказувати на блокування дихальних шляхів або зміни в легенях.
2. Кругла тінь або паренхіматозні зміни (вузлові), які можуть свідчити про наявність пухлин або інфекційні процеси.
3. Легенева дисемінація, що, можливо, вказує на метастатичний процес або мультифокальне інфекційне ураження.
4. Збільшення синусних та медіастинальних лімфатичних вузлів, що може бути ознакою інфекційного процесу чи лімфоми.
5. Деформація контуру або протяжності трахеї та бронхів, можливо, внаслідок хронічного запалення чи наявності стороннього тіла.
6. Затяжний плеврит із гідротораксом, який може вказувати на хронічне запалення або інші серйозні захворювання плеври.

При цих симптомах потрібен комплексний підхід до діагностики, включаючи детальне вивчення анамнезу, фізикальне обстеження, лабораторні аналізи та використання візуалізаційних методів дослідження, щоб точно встановити діагноз і розпочати відповідне лікування.

Для обробки та управління різними хворобами дихальної системи використовуються наступні лікувальні ендоскопічні методи:

1. Відсмоктування гнійних виділень із бронхів: ця процедура часто застосовується для поліпшення прохідності бронхів, особливо в післяопераційний період, коли може розвинутись ателектаз (спадіння легені) через блокування дихальних шляхів гнійним або слизовим секретом.
2. Видалення стороннього тіла: ендоскопічне видалення сторонніх предметів з дихальних шляхів життєво важливе для запобігання асфіксії та забезпечення нормального дихання.
3. Забезпечення прохідності трахеї та бронхів великого калібру: ця процедура спрямована на запобігання або лікування обструкції, викликаної різними причинами, включаючи пухлини, стриктури чи запальні процеси.
4. Зупинка кровотеч: ендоскопічні методи дозволяють ефективно контролювати кровотечі в бронхіальному дереві, використовуючи різні техніки, такі як лазерна коагуляція, аргоноплазмова коагуляція або місцеве застосування гемостатичних засобів.
5. Ендоскопічне лікування емфіземи: у деяких випадках можна використовувати ендоскопічні втручання для створення штучних шляхів у повітряних мішечках легень, що сприяє покращенню вентиляції та полегшенню дихання.
6. Термопластика бронха при бронхіальній астмі: цей метод включає лікування хронічної обструктивної хвороби, такої як бронхіальна астма, шляхом використання теплової енергії для зменшення м’язової маси в бронхах, що покращує їх прохідність.
7. «Легеневий лаваж» при легеневому альвеолярному протеїнозі: ця процедура включає промивання альвеол легень для видалення білкового матеріалу, що накопичився, який заважає нормальному газообміну.

Ці методи лікування є частиною комплексного підходу до управління захворюваннями дихальних шляхів та легень, дозволяючи лікарям пропонувати цілеспрямовані, ефективні рішення для конкретних діагнозів та станів пацієнтів.

Ригідна бронхоскопія є важливим інструментом респіраторної медицини і використовується для розв’язання різних клінічних завдань, зокрема таких:

1. Видалення стороннього тіла: ригідний бронхоскоп забезпечує міцний та безпечний доступ до дихальних шляхів, дозволяючи ефективно та швидко витягувати сторонні об’єкти, такі як шматки їжі, дрібні деталі іграшок або інші предмети, які можуть спричинити блокування або асфіксію.
2. Зупинка кровотеч: завдяки своїй жорсткості та міцності ригідна бронхоскопія дозволяє точно локалізувати джерело кровотечі в бронхах та використовувати інструменти для її зупинки, такі як аргоноплазмова коагуляція або пряме введення гемостатичних агентів.
3. Забезпечення прохідності трахеї та бронхів великого калібру: цей метод ефективний в управлінні обструкціями, спричиненими пухлинами, стриктурами чи запальними процесами. Ригідна бронхоскопія дозволяє фізично розширювати звужені ділянки та відновлювати нормальний повітряний потік.
4. Введення стентів: у випадках, коли існує хронічна або тяжка обструкція, яку не можна усунути стандартними методами розширення, ригідні бронхоскопи можуть використовуватися для введення стентів, які допомагають підтримувати відкритою звужену ділянку трахеї або бронхів.

Таким чином, ригідна бронхоскопія є не тільки засобом для діагностики, але й потужним терапевтичним інструментом, що дозволяє розв’язувати складні завдання при лікуванні захворювань дихальної системи.

Протипоказання

Протипоказання до проведення бронхоскопії варіюють залежно від стану пацієнта та передбачуваної мети процедури. Деякі з цих протипоказань включають наступні:

1. Тяжка дихальна недостатність: якщо у пацієнта рівень кисню в артеріальній крові (PaO₂) нижче 50 мм рт. ст., це може значно підвищити ризик ускладнень під час бронхоскопії, особливо якщо йдеться про діагностичні процедури. Однак терапевтична бронхоскопія може бути виправдана навіть за таких показників, якщо вона спрямована на поліпшення дихальної функції.
2. Тяжка серцева недостатність (IV клас за NYHA): пацієнти з найбільш тяжкою формою серцевої недостатності мають високий ризик розвитку серцевих ускладнень під час процедури.
3. Гострий інфаркт міокарда або нестабільна стенокардія: нещодавній інфаркт міокарда або активна стенокардія протягом останніх 2 тиж значно підвищує ризик серцевих ускладнень під час бронхоскопії.
4. Тяжкі аритмії, особливо шлуночкові: наявність серйозних аритмій може підвищити ризик нестабільності серцевого ритму під час процедури, що потенційно може бути небезпечним для життя.
5. Остеоартритичні зміни шийного відділу хребта: це протипоказання стосується використання ригідної бронхоскопії, оскільки позиціонування та маніпуляції під час процедури можуть посилити болючі відчуття або пошкодити хребет у шийному відділі.
6. Екстремально низький рівень тромбоцитів (<20 000/мкл): низький рівень тромбоцитів може підвищити ризик кровотечі під час та після процедури.

Таким чином, перед проведенням бронхоскопії необхідно ретельно оцінити всі потенційні ризики та протипоказання, щоб мінімізувати ймовірність ускладнень та забезпечити безпеку пацієнта.

Ускладнення під час проведення бронхоскопії

Бронхоскопія, хоч і є цінним діагностичним та терапевтичним інструментом, може супроводжуватися низкою ускладнень:

1. Гіпоксемія: зниження рівня кисню в крові під час процедури може розвинутися через тимчасову блокаду дихальних шляхів або внаслідок реакції легень на маніпуляції.
2. Пневмоторакс: повітря може потрапити до плевральної порожнини, викликаючи часткове або повне колапсування легені. Це може статися через механічне пошкодження легень або плеври під час процедури.
3. Кровотеча з дихальних шляхів: введення інструментів через бронхоскоп може зашкодити судинам у дихальних шляхах, особливо якщо проводяться біопсія або інші інвазивні маніпуляції.
4. Спазм бронхів: маніпуляція в дихальних шляхах може індукувати спазм бронхів, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою або іншими хронічними обструктивними пульмонарними захворюваннями.
5. Травма носоглотки, гортані, трахеї та бронхів: введення та маніпулювання бронхоскопом може спричинити механічні пошкодження слизової оболонки, що призводить до болю, кровотечі та, в окремих випадках, більш серйозних травм.
6. Перехідна гіпертермія: підвищення температури тіла після процедури іноді відмічається як реакція організму на стрес або у відповідь на мікроінвазію під час бронхоскопії.

При цих ускладненнях потрібні ретельний моніторинг та попередня підготовка, а також компетентне управління під час та після процедури, щоб мінімізувати ризики та забезпечити безпеку пацієнта. Важливо проводити бронхоскопію за умов, де є можливість негайно реагувати на будь-які ускладнення.

Підготовка пацієнта до проведення бронхоскопії

Підготовка пацієнта до бронхоскопії включає декілька основних етапів, які допомагають мінімізувати ризики можливих процедур під час обстеження:

1. Попереднє обстеження:

• • активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), міжнародне нормалізоване відношення (МНВ), кількість тромбоцитів — ці тести необхідні для оцінки згортання крові, особливо якщо планується виконання біопсії;
  • рентгенографія або комп’ютерна томографія грудної клітки — для оцінки анатомії та можливих порушень у легенях та бронхах;
  • електрокардіограма (ЕКГ) — для оцінки стану серця;
  • спірометрія, SpO₂ або газометрія артеріальної крові — ці дослідження дозволяють оцінити функціональний стан дихальної системи, особливо важливо для пацієнтів з дихальною недостатністю.

2. Медикаментозна підготовка:

• • при прийомі антагоністів вітаміну К (АВК) необхідно тимчасово припинити прийом препаратів до досягнення МНВ менше 1,5, щоб знизити ризик кровотеч при біопсії;
  • прийом нових оральних антикоагулянтів (НОАК) також повинен бути припинений: за 24 год до процедури, якщо біопсія не планується, і за 48 год до, якщо вона планується;
  • для пацієнтів з бронхіальною астмою слід призначити препарати, що розширюють бронхи, щоб запобігти можливим спазмам під час процедури.

3. Фізична підготовка:

• • введення периферійного венозного катетера дозволяє швидко вводити лікарські засоби для анальгоседації, що забезпечує комфорт пацієнта під час бронхоскопії;
  • пацієнт повинен бути натще приблизно 4 год до процедури, а також уникати вживання рідин за 2 год до обстеження, щоб знизити ризик аспірації.

Ці запобіжні заходи допомагають забезпечити безпеку та ефективність бронхоскопії, мінімізуючи потенційні ускладнення та дискомфорт для пацієнта.

Бронхоскопічні процедури

Бронхофіброскопія — лікарі можуть виконати біопсію бронха, щоб зібрати зразки тканин для подальших мікробіологічних та морфологічних досліджень. Це дозволяє точно діагностувати різні захворювання дихальних шляхів, включаючи пухлини та запальні процеси.

Ось основні аспекти виконання біопсії в рамках бронхофіброскопії:

• • мета біопсії: метою процедури є отримання достатньої кількості тканинного матеріалу для точного діагнозу. Це може бути особливо важливим у випадках підозри на рак, коли необхідно достовірно визначити тип пухлини та ступінь її агресивності;
  • техніка біопсії: використовують спеціалізовані біопсійні щипці, введені через канал бронхофіброскопа. Лікар акуратно захоплює частинки тканини зі стінки бронха чи видимих змін слизової оболонки;
  • кількість зразків: рекомендується брати 3–5 зразків тканин з одного місця для забезпечення достатньої репрезентативності матеріалу. У випадках, коли є підозра на наявність пухлини, доцільно взяти щонайменше 5 зразків. Це підвищує шанси на отримання достатньої кількості клітинного матеріалу для гістологічного аналізу та знижує ризик діагностичної помилки через недостатню вибірку;
  • подальша обробка зразків: зібрані тканини негайно вміщують у формалін або інший відповідний розчин для збереження морфологічної структури тканин. Потім зразки відправляються в лабораторію для мікроскопічного дослідження, де їх фарбують та аналізують досвідчені патологи.

Біопсія в рамках бронхофіброскопії є цінним методом для виявлення та підтвердження багатьох захворювань дихальних шляхів, забезпечуючи ключову інформацію для правильного вибору терапії та планування подальшого лікування пацієнта.

Крім біопсії під час бронхофіброскопії, використовуються інші методи збору зразків, які мають важливе значення для діагностики захворювань дихальних шляхів:

• мазки, взяті щіточкою:
  • процедура: для проведення цитологічних та мікробіологічних досліджень під час бронхофіброскопії використовується спеціальна щіточка. Цей інструмент ідеально підходить для збору клітинного матеріалу з місць, які важкодоступні для біопсійних щипців, наприклад, у вузьких або чутливих ділянках бронхів;
  • застосування: щіточка м’яко контактує зі слизовою оболонкою, збираючи клітини, які можуть бути досліджені на наявність ракових клітин, патогенних мікроорганізмів або інших патологічних змін;
• забір промивних вод із бронхів:
  • процедура: для цього дослідження в бронхи вводять невелику кількість 0,9% розчину натрію хлориду (NaCl). Цей розчин потім аспірується за допомогою бронхофіброскопа. Цей метод дозволяє збирати промивні води з конкретних ділянок бронхів після точної фіксації кінцівки фіброскопа;
  • прицільні промивні води: цей метод використовується для одержання зразків із певних ділянок, що особливо необхідно при діагностуванні захворювань, таких як туберкульоз, або за наявності підозри на пухлини чи інфекції в конкретних частинах легень;
  • цілі дослідження: промивні води аналізуються щодо наявності інфекційних агентів, аномальних клітин чи інших діагностичних маркерів. Цей метод часто використовується для отримання біологічного матеріалу, коли інші методи збирання зразків є незастосовними або недостатньо ефективними.

Ці методи значно розширюють діагностичні можливості бронхофіброскопії, дозволяючи одержувати зразки для широкого спектра лабораторних досліджень та забезпечуючи комплексне вивчення стану дихальної системи пацієнта.

Бронхоальвеолярний лаваж (БАЛ) — це процедура, яка використовується під час бронхофіброскопії для отримання клітинного матеріалу з периферичних бронхів та альвеол. Цей метод є особливо цінним для діагностики різних видів патології легень, включаючи інтерстиціальні захворювання легень, інфекційні захворювання та альвеоліти. Ось як проходить процедура БАЛ:

• підготовка: найбільш інформативним є виконання БАЛ у сегменті бронха, де за даними комп’ютерної томографії помітні найбільші зміни, що дозволяє підвищити діагностичну цінність отриманого матеріалу. У стандартних випадках можна використовувати бронх середньої частки або язичковий бронх;
• процедура введення розчину: у вибрану ділянку бронхів вводять 100–200 мл 0,9% розчину хлориду натрію, попередньо нагрітого до температури тіла. Введення відбувається порціями по 50 мл. Цей обсяг не лише достатній для ефективного промивання, але й безпечний для пацієнта;
• аспірація: після введення кожної порції розчину його делікатно аспірують за допомогою бронхофіброскопа. Аспірований розчин містить клітинний матеріал з альвеол та бронхів, який потім аналізується;
• аналіз: отриманий у результаті лаважу матеріал відправляють на мікробіологічні та цитологічні дослідження. Це може включати перевірку на наявність бактерій, вірусів, грибів, а також аналіз клітинного складу для виявлення аномалій, запалень або малігнізації.

БАЛ є мінімально інвазивним та відносно безпечним методом, який дає можливість отримати цінні дані про стан глибоких ділянок легень, що є вкрай важливим для точної діагностики та ефективного лікування багатьох захворювань.

БАЛ є ключовим методом у пульмонології, що дозволяє отримати детальні відомості про стан альвеол та периферичних ділянок бронхів. Використання БАЛ, поєднане з клінічними та радіологічними даними, може значно покращити діагностику багатьох серйозних захворювань легень.

Діагностовані захворювання:

• альвеолярний протеїноз: визначається за наявністю молочної рідини в аспіраті, що містить білки та ліпіди;
• гістіоцитоз із клітин Лангерганса: діагностується при виявленні більше 5% клітин Лангерганса у зразку БАЛ;
• рак легені: наявність неопластичних клітин під час цитологічного аналізу може вказувати на злоякісні новоутворення;
• інфекційні захворювання: БАЛ допомагає виявити збудників інфекцій, таких як туберкульоз або інфекції, спричинені Pneumocystis jiroveci.

Можливі діагнози при поєднанні клінічних та радіологічних даних:

• альвеолярні кровотечі: наявність макрофагів, що містять гемосидерин, може вказувати на наявність крові в альвеолах;
• гостра та хронічна еозинофільна пневмонія: еозинофіли становлять ≥25% усіх клітин у зразку, що характерно для цього типу пневмонії;
• саркоїдоз: збільшення загальної кількості клітин, особливо лімфоцитів, та високе співвідношення CD4/CD8 (≥3,5) можуть бути ознаками саркоїдозу;
• алергічний альвеоліт: збільшена кількість лімфоцитів CD8 та знижене співвідношення CD4/CD8 можуть вказувати на це захворювання;
• силікоз, азбестоз та бериліоз: наявність характерних клітинних маркерів або речовин в альвеолах може вказувати на ці професійні захворювання.

БАЛ надає унікальні можливості для мікробіологічного, цитологічного та морфологічного аналізу легеневої тканини та рідини, що робить його неоціненним інструментом у діагностиці та управлінні респіраторними захворюваннями.

Трансбронхіальна біопсія легені (transbronchial lung biopsy — TBLB) є цінним діагностичним методом у пульмонології, який дозволяє отримати зразки тканини з бронхів та оточуючих альвеол. Цей метод особливо важливий при діагностиці дифузних та локалізованих уражень легень, коли інші методи біопсії менш ефективні або не придатні.

Ось докладніше про застосування та особливості TBLB.

Процедура TBLB:

• вибір місця біопсії: місце для біопсії зазвичай обирається на основі даних комп’ютерної томографії високої роздільної здатності (КТВР), яка може показати ділянки зі змінами типу «матового скла», що свідчить про наявність активного запалення;
• використання технологій: для точного досягнення цільових ділянок легень можуть використовуватися електромагнітна навігація або трансбронхіальна ультрасонографія (EBUS) із мінізондом, що особливо важливо для вузлових уражень;
• методика біопсії: біопсія зазвичай виконується щипцями під час видиху пацієнта для зниження ризику травми і кровотечі.

Діагностичне значення TBLB

Трансбронхіальна біопсія може бути використана для діагностики різних захворювань:

• саркоїдоз — TBLB дозволяє виявити типові гранульоми;
• гістіоцитоз із клітин Лангерганса — характеризується наявністю певних клітин;
• пневмоцистна пневмонія — виявлення специфічних патогенів;
• туберкульоз та інші мікобактеріози — дозволяє виявити мікобактерії;
• первинні та метастатичні пухлини легені — ідентифікація злоякісних клітин.

Протипоказання до TBLB

Процедура TBLB може бути протипоказана при:

• легеневій гіпертензії через підвищений ризик кровотечі;
• підозрі на артеріально-венозні фістули — ризик серйозної кровотечі;
• тяжкій емфіземі легень — високий ризик утворення пневмотораксу та інших ускладнень.

Таким чином, TBLB є ефективним інструментом у руках пульмонолога для точної діагностики багатьох серйозних захворювань легень, забезпечуючи важливі дані для подальшого лікування та моніторингу пацієнтів.

Кріобіопсія легені, відома також як трансбронхіальна легенева кріобіопсія (transbronchial lung cryobiopsy — TBLC), є інноваційним методом діагностики, що використовується для виявлення інтерстиціальних і в поодиноких випадках інтрабронхіальних уражень. Цей метод демонструє значну ефективність у діагностиці інтерстиціальних захворювань, перевершуючи традиційну трансбронхіальну біопсію легені (TBLB) з ефективністю близько 78%, і є менш інвазивним, ніж відеоторакоскопія.

Процедура TBLC здійснюється під загальним наркозом. У ході процедури бронхофіброскоп вводиться через ригідний бронхоскоп, оснащений катетером Фогарті, який заздалегідь розміщується в бронху, що досліджується, для мінімізації ризику кровотечі. Кріозонд, керований через робочий канал бронхофіброскопа, часто вводиться під контролем флуороскопії для точності позиціонування.

У деяких медичних закладах TBLC виконується за умов анальгоседації без інтубації пацієнта за допомогою бронхофіброскопа. У цьому випадку зміни в паренхімі легкого оцінюються за допомогою радіаційного мінізонда EBUS.

Слід зазначити, що процедура пов’язана з певними ризиками, такими як кровотеча (середній ризик становить 27%) та пневмоторакс (середній ризик близько 8,8%). Через ці ризики TBLC слід проводити із забезпеченням торакохірургічної підтримки. Смертність після проведення кріобіопсії низька і становить близько 0,1%, враховуючи летальні випадки, пов’язані з загостренням ідіопатичного фіброзу легень.

Трансбронхіальна ультрасонографія (endobronchial ultrasound — EBUS) є високотехнологічною процедурою, яка значно покращує діагностику бронхолегеневої системи. За допомогою ротаційного зонда цей метод дозволяє детально оцінити стінки трахеї та бронхів, а також прилеглі анатомічні структури. Таке дослідження особливо цінне для візуалізації внутрішньої будови дихальних шляхів та навколишніх тканин.

Особливо прогресивним є застосування секторального зонда в реальному часі (RT-EBUS), який розширює діагностичні можливості завдяки здатності точно оцінювати глибину та поширення неопластичного інфільтрату. Ця технологія також ідеально підходить для вивчення лімфатичних вузлів середостіння, дозволяючи оцінювати їх розміри, розташування та структуру, що має критичне значення для планування лікування та хірургічних втручань.

Крім того, використання спеціалізованих мінізондів EBUS (EBUS mini-probe) значно спрощує діагностику периферичних змін у легенях. Ці зонди можуть проникати у більш вузькі та важкодоступні ділянки, надаючи цінну інформацію про стан периферичної частини дихальної системи. Таким чином, EBUS є неоціненним інструментом у сучасній пульмонології та онкології.

Тонкоголкова трансбронхіальна аспіраційна біопсія (Transbronchial needle aspiration — TBNA) — це мінімалістична, але високоефективна процедура, яка використовується в пульмонології для отримання зразків тканини з бронхів та лімфатичних вузлів середостіння. Ця техніка особливо необхідна для діагностики та стадіювання раку легені та інших захворювань, пов’язаних з лімфатичними вузлами.

У процесі виконання TBNA, використовуючи бронхоскоп, лікар вводить спеціальну аспіраційну голку в бронхіальне дерево. Під контролем відео- чи ендоскопічного обладнання голка акуратно проникає в цільову тканину, що дозволяє уникнути пошкодження навколишніх структур. Отримані таким чином зразки тканини можуть бути використані для мікроскопічного аналізу, що сприяє точній діагностиці та підбору найбільш адекватної терапії.

Основна перевага TBNA полягає в її мінімальній інвазивності та можливості проведення процедури амбулаторно, що знижує ризик ускладнень та прискорює відновлення пацієнтів після біопсії. Ця методика є незамінною у сучасній медичній практиці для ефективного діагностування та лікування захворювань органів дихання.

Класична трансбронхіальна біопсія (cTBNA) широко використовується для аналізу значно збільшених лімфатичних вузлів середостіння та коренів легень (більше 2,5 см за даними комп’ютерної томографії), та меншою мірою для вивчення вузлів легень. Ефективність цього методу в діагностуванні саркоїдозу або метастазів недрібноклітинного раку легені коливається в межах 50–65%. Однак при використанні трансбронхіальної ультрасонографії із секторальним зондом (RT-EBUS/TBNA) чутливість методу підвищується до 90%, що робить його кращим у діагностиці збільшених вузлів у зазначених ділянках.

Більш сучасний ендоскопічний метод EBUS/TBNA, особливо у поєднанні з ендоскопічним ультразвуком з тонкоголковою аспірацією через стравохід, демонструє високу ефективність в оцінці лімфатичних вузлів у пацієнтів з недрібноклітинним раком легені. Цей підхід часто використовують замість медіастиноскопії. Також у діагностиці периферичних змін та лімфатичних вузлів корисним може бути застосування електромагнітної навігації або трансбронхіальної ультрасонографії, що покращують точність та безпеку процедури.

Флуоресцентна бронхоскопія, або автофлуоресцентна візуалізація (autofluorescence imaging — AFI), є передовою методикою у сфері бронхоскопії, яка використовує здатність живої тканини дихальних шляхів випромінювати зелене світло при стимуляції ультрафіолетовим або синім світлом. Цей метод ґрунтується на явищі автофлуоресценції, де інтенсивність випромінювання корелює зі здоровою слизовою оболонкою. У разі неопластичних змін автофлуоресценція знижується, і тканина набуває іржаво-червоного відтінку, що може вказувати на ранні стадії раку легені.

AFI оцінюється як цінний інструмент для виявлення ранніх неопластичних змін у легенях, проте його використання як скринінговий метод обмежене через низьку специфічність. Ця технологія дозволяє виявляти тканини, що потенційно схильні до злоякісного переродження, що робить її важливим інструментом у ранній діагностиці раку легені, хоча й потрібне додаткове підтвердження діагнозу за допомогою інших методів.

Вузькоспектральна бронхоскопія (Narrow Band Imaging — NBI) є високотехнологічним методом обстеження, який використовує унікальні властивості світла з вузьким спектром довжин хвиль (415 і 540 нм), що проходить через оптичні фільтри. Цей метод дозволяє детально оцінити розташування та структуру кровоносних судин у слизовій оболонці. Світло цих довжин хвиль проникає на різну глибину слизової оболонки і, максимально поглинаючись гемоглобіном, ефективно візуалізує кровоносні судини в коричневих тонах, особливо ті, що розташовані в поверхневому шарі.

Важливою особливістю NBI є його здатність виявляти збільшену кількість судин на диспластичних ділянках, що є ознакою ангіогенезу — процесу, часто пов’язаного з розвитком неопластичних уражень. Ця можливість ранньої діагностики злоякісних змін робить NBI особливо цінним у виявленні ранніх стадій раку легені.

Завдяки високій чутливості та специфічності NBI забезпечує більш точні результати порівняно з методом AFI, що обіцяє його ширше застосування у клінічній практиці для діагностики ранніх форм раку легені. Це робить NBI незамінним інструментом у комплексі діагностичних методів, спрямованих на своєчасне виявлення та ефективне лікування онкологічних захворювань.

Лікувальна бронхоскопія — це високоспеціалізована ендоскопічна процедура, призначена для лікування різних захворювань дихальних шляхів, яка включає декілька ключових напрямків:

1. Поліпшення прохідності дихальних шляхів:

• • видалення густих та липких виділень або сторонніх тіл може бути виконане за допомогою стандартних інструментів бронхоскопії;
  • відновлення прохідності дихальних шляхів може бути досягнуто через лазеротерапію, електрокоагуляцію або кріотерапію;
  • імплантація протеза (стента) у бронх допомагає підтримувати дихальні шляхи відкритими, забезпечуючи нормальне дихання.

2. Зупинка кровотечі, яка часто розвивається внаслідок використання ригідного бронхоскопа.
3. Ендоскопічне лікування емфіземи легень (bronchoscopic lung volume reduction — BLV): імплантація односпрямованих внутрішньобронхіальних клапанів або спіралей, що автоматично розширюються, допомагає зменшити обсяг легень у пацієнтів з емфіземою, що сприяє поліпшенню дихальної функції.
4. Ендоскопічне лікування раку легені на ранніх стадіях: для пацієнтів, які мають протипоказання до стандартних методів радикальної терапії, можуть бути застосовані методи, такі як брахітерапія або фотодинамічна терапія, що забезпечують цілеспрямований та м’який вплив на пухлинні тканини.
5. Лікування тяжких випадків бронхіальної астми за допомогою термопластики бронхів: цей метод включає нагрівання внутрішніх стінок бронхів для зменшення їхньої здатності до спазму, що допомагає знизити частоту та тяжкість астматичних нападів.

Лікувальна бронхоскопія забезпечує лікарям потужний інструмент місцевого впливу на патологію дихальних шляхів, мінімізуючи при цьому ризик і дискомфорт для пацієнтів, а також прискорюючи процес відновлення.

Алгоритм дій після проведення процедури бронхоскопії

Після проведення бронхоскопії, особливо якщо використовувалася місцева анестезія глотки, важливо дотримуватися певних запобіжних заходів для забезпечення безпеки пацієнта. Одним із таких заходів є контроль за відновленням ковтальної функції перед початком прийому їжі. Ось основні рекомендації:

1. Час до першого прийому їжі: пацієнту рекомендується утримуватися від їди протягом 2 год після закінчення дії місцевої анестезії. Цей час необхідний для того, щоб переконатися в повному відновленні чутливості в ділянці горлянки, що важливо для запобігання аспірації їжі або напоїв.
2. Моніторинг стану пацієнта: перед початком прийому їжі слід переконатися, що пацієнт може безпечно ковтати, що він не має дискомфорту або болю при ковтанні, і що анестезія повністю припинила свою дію.
3. Підбір консистенції їжі: перший прийом їжі після процедури повинен складатися з м’якої або рідкої їжі, яка легко ковтається. Це можуть бути, наприклад, бульйон, йогурт або пюре. Така їжа допоможе запобігти подразненню глотки та знизить ризик можливих ускладнень.
4. Забезпечення супроводу: в ідеалі перший прийом їжі після процедури повинен проходити під наглядом медичного персоналу або іншої особи, здатної надати допомогу у разі виникнення труднощів з ковтанням або інших проблем.

Дотримання цих простих рекомендацій допоможе забезпечити безпечне відновлення після бронхоскопії та мінімізувати ризик можливих ускладнень.