тіамін
5-фторурацил — при одночасному застосуванні інактивується ефект тіаміну (внаслідок конкурентного інгібування фосфорилювання тіаміну у тіамін-пірофосфат).
Петльові діуретики, що гальмують канальцеву реабсорбцію (наприклад фуросемід) — при одночасному тривалому застосуванні можливе збільшення екскреції тіаміну і, таким чином, зниження його рівня.
Напої, що містять сульфіти (наприклад вино) — вживання таких напоїв підвищує деградацію тіаміну.
Піридоксин
Антагоністи піридоксину (наприклад ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральні контрацептиви — при одночасному застосуванні підвищується потреба у вітаміні В₆.
Леводопа — при одночасному застосуванні послаблюється ефект останньої. Одночасне застосування цих засобів протипоказане.
Лідокаїн
Засоби для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію в/в), снодійні та седативні засоби — при одночасному застосуванні посилюється пригнічувальний ефект таких засобів на функцію дихання та ЦНС (характерно для снодійних та седативних засобів), а також послаблюється кардіотонічний вплив дигітоксину.
Блокатори адренорецепторів (у тому числі пропранолол, надолол) — при одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються його ефекти (у тому числі токсичні) та підвищується ризик розвитку брадикардії і артеріальної гіпотензії.
Курареподібні засоби — при одночасному застосуванні можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м’язів).
Норепінефрин, мексилетин — при одночасному застосуванні посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).
Ізадрин, глюкагон — при одночасному застосуванні підвищується кліренс лідокаїну.
Циметидин, мідазолам — при одночасному застосуванні підвищується концентрація лідокаїну у плазмі крові. Циметидин витісняє зі зв’язку з білками та уповільнює інактивацію лідокаїну у печінці, що призводить до підвищення ризику побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну у плазмі крові.
Протисудомні засоби (фенітоїн), барбітурати (у тому числі фенобарбітал) — при одночасному застосуванні можливе посилення метаболізму та зниження концентрації лідокаїну у плазмі крові, а також посилення кардіодепресивного ефекту.
Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні засоби (похідні гідантоїну) — при одночасному застосуванні посилюється кардіодепресивний ефект та можливий розвиток судом.
Новокаїн, новокаїнамід — при одночасному застосуванні можливі збудження ЦНС, галюцинації.
Інгібітори МАО, аміназин, бупівакаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін — при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезувальна дія лідокаїну.
Наркотичні анальгетики (наприклад морфін) — при одночасному застосуванні посилюється анальгезивний ефект наркотичних анальгетиків, однак посилюється і пригнічення дихання.
Преніламін — при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії за типом пірует.
Пропафенон — при одночасному застосуванні можливе збільшення тривалості і підвищення тяжкості побічних ефектів з боку ЦНС.
Рифампіцин — при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації лідокаїну у плазмі крові.
Поліміксин В — у разі одночасного застосування слід контролювати функцію дихання.
Прокаїнамід — при одночасному застосуванні можливий розвиток галюцинацій.
Серцеві глікозиди — при одночасному застосуванні послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.
Глікозиди наперстянки — на тлі інтоксикації глікозидами наперстянки лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.
Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) — при одночасному застосуванні можливі уповільнення абсорбції та пролонгація ефекту лідокаїну.
Гуанадрель, гуанетидин, мекаміламін, триметафан — при одночасному застосуванні для спінальної та епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої артеріальної гіпотензії та брадикардії.
Блокатори β-адренорецепторів — при одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються його ефекти (у тому числі токсичні) та підвищується ризик розвитку брадикардії і гіпотензії. У разі одночасного застосування слід знизити дозу лідокаїну.
Ацетазоламід, тіазидні та петльові діуретики — при одночасному застосуванні можливе послаблення ефекту лідокаїну (внаслідок гіпокаліємії).
Антикоагулянти (у тому числі ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин) — при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку кровотеч.
Засоби, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, — при одночасному застосуванні можливе посилення ефекту таких засобів (внаслідок зниження провідності нервових імпульсів).
Етанол — при одночасному застосуванні посилюється пригнічувальний ефект лідокаїну на функцію дихання.
Несумісність
Вітамін В₆ несумісний з препаратами, які містять леводопу, оскільки при одночасному застосуванні посилюється периферичне декарбоксилювання леводопи і, таким чином, знижується її антипаркінсонічна дія.
Вітамін В₁₂ несумісний із солями важких металів (через його інактивацію).
Вітамін В₁ несумісний з окиснювальними і редукуючими сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, залізо-амоній-цитратом, а також із фенобарбіталом натрію, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом (через його інактивацію). Мідь пришвидшує розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свою дію при збільшенні значень рН (>3).