попередження: різні лікарські засоби групи низькомолекулярних гепаринів не обов’язково виявляють еквівалентну ефективність, тому для кожного такого лікарського засобу необхідно дотримуватися специфічного режиму дозування та способу призначення.
Цибор. Лікарський засіб слід застосувати негайно після його розкриття.
Дорослі. Лікування тромбозу глибоких вен. Застосовують п/ш введення Цибору в дозі 115 МО антифактора-Xa/кг маси тіла 1 раз на добу.
Рекомендована тривалість лікування 7±2 доби. Денна доза зазвичай відповідає таким дозам та об’ємам заповнених шприців (залежно від маси тіла): <50 кг — 0,2 мл (5000 МО анти-Xa фактора); 50–70 кг — 0,3 мл (7500 МО антифактора-Xa); >70 кг — 0,4 мл (10 000 МО антифактора-Xa). Для пацієнтів із масою тіла >100 кг дозу слід визначати з розрахунку 115 МО антифактора-Xa/кг маси тіла на добу, беручи до уваги концентрацію антифактора-Xa 25 000 МО/мл. За відсутності протипоказань застосування пероральних антикоагулянтів слід починати через 3–5 діб після початку застосування Цибору, причому дозу слід підбирати так, щоб міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) було в 2–3 рази вище контрольної величини. Застосування беміпарину можна припинити при досягненні визначеного МНВ.
Терапію пероральними антикоагулянтами слід продовжувати протягом принаймні 3 міс.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна за умови, що функція нирок не змінена (див. ЗАСТОСУВАННЯ (Пацієнти з порушенням функції нирок), ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика). При легкій або помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна. Проте рекомендується ретельний моніторинг.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв) може впливати на фармакокінетику беміпарину. Після ретельної оцінки індивідуального ризику виникнення кровотечі та тромбозу у цих пацієнтів (особливо за наявності легеневої емболії) може виникнути потреба в корекції дози. В останньому разі на підставі фармакокінетичних даних пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю для лікування встановленого тромбозу глибоких вен в гострий період може бути рекомендовано до 75% дози (близько 85 МО анти-Ха/кг 1 раз на добу). Рекомендується ретельний моніторинг. Слід розглянути можливість вимірювання пікових рівнів анти-Ха приблизно через 4 год після введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Недостатня кількість даних не дає змоги надати рекомендації щодо корекції дози беміпарину для цієї категорії пацієнтів.
Цибор 2500. Лікарський засіб слід застосувати негайно після його розкриття.
Дорослим. Хірургічні втручання з помірним ризиком виникнення венозної тромбоемболії (наприклад втручання загальнохірургічного профілю). У день проведення хірургічного втручання п/ш вводиться 2500 МО антифактора-Xa за 2 год до початку або через 6 год після операції, а в наступні дні — по 2500 МО антифактора-Xa кожні 24 год. Профілактичне лікування проводиться тільки за рішенням лікаря в період існування у пацієнта ризику розвитку тромбоемболії або під час його іммобілізації. Зазвичай вважається, що профілактичне лікування проводиться протягом не менше 7–10 діб після хірургічного втручання, до зниження ризику розвитку тромбоемболії.
Профілактика згортання крові в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, яким проводять багаторазові сеанси гемодіалізу тривалістю не більше 4 год та у яких відсутній ризик розвитку кровотеч, запобігання коагуляції крові в екстракорпоральному контурі під час процедури досягається шляхом одноразового болюсного введення препарату в артеріальне русло на початку сеансу. Для пацієнтів з масою тіла <60 кг доза становить 2500 МО антифактора-Xa, а для пацієнтів з масою тіла >60 кг — 3500 МО антифактора-Xa.
Профілактика венозної тромбоемболії у нехірургічних пацієнтів з помірним ризиком розвитку венозної тромбоемболії (наприклад у пацієнтів із гострими захворюваннями). Рекомендована доза беміпарину становить 2500 МО антифактора-Xa на добу у вигляді п/ш ін’єкції. Профілактичне лікування проводиться за рішенням лікаря у період існування у пацієнта ризику або на час його іммобілізації.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна за умови, що функція нирок не змінена (див. ЗАСТОСУВАННЯ (Пацієнти з порушенням функції нирок), ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика).
При призначенні беміпарину в добових дозах 2500 МО пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <80 мл/хв): обмежені дані свідчать про те, що корекція дози не потрібна. Рекомендується ретельний моніторинг. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) приблизно через 4 год після введення дози слід проводити вимірювання пікових рівнів антифактора-Xa.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Недостатня кількість даних не дає змоги надати рекомендації щодо корекції дози беміпарину для цієї категорії пацієнтів.
Цибор 3500. Лікарський засіб слід використати негайно після його розкриття.
Дорослим. Хірургічні втручання з високим ризиком виникнення венозної тромбоемболії (наприклад втручання ортопедичного профілю або при великих хірургічних втручаннях з приводу раку). У день проведення хірургічного втручання п/ш вводиться 3500 МО антифактора-Xa за 2 год до початку або через 6 год після операції, а в наступні дні — по 3500 МО антифактора-Xa кожні 24 год. Профілактичне лікування проводиться за рішенням лікаря у період існування у пацієнта ризику або на час його іммобілізації. Зазвичай вважається, що профілактичне лікування проводиться протягом не менше 7–10 діб після хірургічного втручання, до зниження ризику розвитку тромбоемболії.
У пацієнтів, яким виконуються великі ортопедичні операції, профілактику слід продовжувати до 35 днів. У пацієнтів, яких оперують з приводу раку на органах черевної порожнини або органах таза, профілактику слід продовжувати до 28 днів, якщо у пацієнтів виявлено підвищений ризик розвитку тромбоемболії та низький ризик розвитку кровотечі.
Профілактика згортання крові в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу. У пацієнтів, яким проводять багаторазові сеанси гемодіалізу тривалістю не більше 4 год та у яких відсутній ризик розвитку кровотеч, попередження коагуляції крові в екстракорпоральному контурі під час процедури досягається шляхом одноразового болюсного введення препарату в артеріальне русло на початку сеансу. Для пацієнтів з масою тіла <60 кг доза становить 2500 МО, а для пацієнтів з масою тіла >60 кг — 3500 МО.
Профілактика тромбоемболії у нехірургічних пацієнтів з високим ризиком розвитку венозної тромбоемболії (наприклад у пацієнтів із гострими захворюваннями). Рекомендована добова доза беміпарину становить 3500 МО п/ш. Профілактичне лікування проводиться за рішенням лікаря у період існування у пацієнта ризику або під час його іммобілізації.
Вторинна профілактика рецидивів венозної тромбоемболії у пацієнтів із тромбозом глибоких вен та перехідними факторами ризику. Беміпарин можна вводити у фіксованій дозі 3500 МО/добу (максимальна тривалість лікування — до 3 міс) пацієнтам, що отримують лікування антикоагулянтами з приводу тромбозу глибоких вен з легеневою емболією або без неї, як терапевтичну альтернативу лікуванню пероральними антикоагулянтами або у разі, коли вони протипоказані.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна за умови, що функція нирок не змінена (див. ЗАСТОСУВАННЯ (Пацієнти з порушенням функції нирок), ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції нирок (ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Фармакокінетика). При призначенні беміпарину в добових дозах 3500 МО пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна. Проте рекомендується ретельний моніторинг.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв) може впливати на фармакокінетику беміпарину. Лікарі повинні оцінити індивідуальний ризик виникнення кровотечі та тромбозу у цих пацієнтів. Іноді може виникнути потреба в корекції дози. У зв’язку із обмеженими фармакокінетичними даними зниження дози до 2500 МО анти-Ха 1 раз на добу може призначатися. Рекомендується ретельний моніторинг. Слід розглянути можливість вимірювання пікових рівнів анти-Ха приблизно через 4 год після введення.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Недостатня кількість даних не дає змоги надати рекомендації щодо корекції дози беміпарину для цієї категорії пацієнтів.
Спосіб застосування. Техніка п/ш ін’єкції. Попередньо заповнені шприци готові для безпосереднього застосування і не потребують стерилізації перед ін’єкцією. Коли Цибор вводять п/ш, ін’єкцію необхідно вводити у підшкірно-жировий шар передньобокової ділянки живота або задньобокової ділянки попереку поперемінно з правого і лівого боку. Голка вводиться на всю глибину перпендикулярно, а не під кутом, у складку шкіри, що формується великим та вказівним пальцями. Складку шкіри не розправляють, її слід утримувати до закінчення ін’єкції. Місце ін’єкції розтирати не можна.
Перед введенням не слід натискати на поршень для видалення пухирців повітря, щоб уникнути втрати лікарського засобу.