Люголя розчин являє собою р-н йоду у водному р-ні калію йодиду (Фармацевтична енциклопедія), у який додано гліцерин — компонент, що забезпечує в’язкість розчину. Це препарат для зовнішнього застосування з вираженою протимікробною дією щодо грампозитивної та грамнегативної мікрофлори (інструкція МОЗ України).

Показання до застосування Люголя розчину

Одним з основних способів застосування Люголя розчину є нанесення його на піднебінні мигдалики при лікуванні хронічного тонзиліту. Зазвичай лікування передбачає комплекс заходів, який включає також гіпосенсибілізацію, вітамінотерапію, застосування пробіотиків та ін. (Забиров Р.А., 2008). Для досягнення більш вираженого лікувального ефекту Люголя розчин вводять у лакуни мигдаликів методом ультрафонофорезу (Лукань Н.В., 2010).
Описано досвід застосування Люголя розчину для полоскання порожнини рота в комплексній терапії лептотрихозу — псевдомікозу, збудником якого є анаеробна грамнегативна бактерія Leptotrichia (Флейшер Г.М., 2014).
Антисептичні властивості Люголя розчину використовуються при перев’язках — препаратом обробляють краї рани (Прохоров Н.А., 2010).

Застосування Люголя розчину в діагностичних заходах

Люголя розчин широко застосовується в гінекологічній практиці для діагностики захворювань шийки матки та інших відділів геніталій. При кольпоскопії після обробки 3% оцтовою кислотою слизова оболонка зафарбовується розчином Люголя. Застосування 2% Люголя розчину називається пробою Шиллера (Рогожина И.Е., 2017). Вогнища атипового епітелію при цьому не фарбуються, тому добре виявляються візуально на тлі незміненої слизової оболонки, так що чутливість візуальної діагностики при кольпоскопії вважається еквівалентною цитологічному методу. При інтраепітеліальній патології шийки матки високого ступеня чутливість (80–83%) досягає за специфічності в межах 64–87% (Андосова Л.Д., 2011). У 1933 р. цей метод вперше застосував Shiller для діагностики раку шийки матки, а з 1971 р. G. Brodmerkel став використовувати його для діагностики патології стравоходу (Поддубный Б.К., 2003).
Люголя розчин в концентрації 2,5% (Ушаева Л.А., 2009) у поєднанні з розчином метиленового синього застосовується для ендоскопічної подвійної хромоскопії стравоходу — він дозволяє оцінити поширеність патологічного процесу при стравоході Баррета і обрати фрагменти слизової оболонки для біопсії (Морошек А.А., 2009). Стравохід Баррета — ураження епітелію стравоходу (кишкова метаплазія епітелію), яке розвивається при частому рефлюксі шлункового вмісту в стравохід та ускладнює такі захворювання, як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) і грижа стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Стравохід Баррета є облігатним передраком і після декількох років персистенції (10–15 років) може прогресувати в аденокарциному (Бурмистров М.В., 2010), так що необхідні не тільки своєчасна діагностика захворювання, але й достовірний метод контролю в процесі лікування. Люголя розчин є вітальним абсорбційним барвником і забарвлює глікогенвмісні клітини плаского незроговілого епітелію в темно-коричневий колір (Давыдов М.И., 2003). Забарвлення слизової оболонки стравоходу виконується шляхом зрошення невеликою кількістю (кілька мілілітрів) Люголя розчину через ендоскопічний катетер (Мошко Ю.А., 2012): при цьому йод, що міститься в препараті, забарвлює нормальну слизову оболонку, а незабарвленими залишаються ділянки дисплазії, запальні зміни, пухлини, а також рубці.
При гастроскопії також застосовується модифікована реакція Розанова, яка являє собою спосіб виявлення дуоденогастрального рефлюксу. Люголя розчин 1% вводиться в порожнину шлунка через катетер на поверхню шлункового вмісту. Якщо при цьому в шлунку наявні жовчні кислоти, навколо краплі розчину виявляється забарвлене кільце (Самигуллин М.Ф., 2008).
Люголя розчин застосовується і в лабораторній діагностиці: ним фарбують мазок калу при підозрі на лямбліоз/гіардіаз (Корниенко О.О., 2014).
Люголя розчин застосовується в стоматологічній практиці. Ним фарбують зубний наліт під час навчання дітей правильному чищенню зубів (Намханов В.В., 2018). Окрім того, Люголя розчин 2% застосовується для виявлення вогнищ лейкоплакії слизової оболонки порожнини рота. Осередок лейкоплакії при цьому виглядає йодонегативним, оскільки патологічно змінені епітеліальні клітини не містять глікогену (Андрианова И.И., 2013).

Інші сфери застосування Люголя розчину

В інструкції МОЗ України зазначено, що Люголя розчин — це препарат для зовнішнього застосування, однак в літературі описані методики застосування препарату всередину. Зокрема, це відбувається для блокади щитовидної залози (в дозі 5 крапель Люголя розчину 3 р/добу). Перед проведенням сцинтиграфії, наприклад для діагностики морфофункціональних змін міокарда при ІХС. Необхідним компонентом цієї діагностичної процедури є в/в введення радіофармпрепарату 1231-метайод-бензилгуанідину, який містить радіоактивний йод (Атабеков Т.А., 2018). Також Люголя розчин можна розглядати як альтернативу таблетованому натрію йодиду для пригнічення вивільнення тиреоїдних гормонів з щитоподібної залози під час підготовки до операції при хворобі Грейвса (резекція щитовидної залози або тиреоїдектомія) у разі, якщо у пацієнта відзначається непереносимість тиреостатичних препаратів (Muller A.F., 2008). Встановлено (Мануйлова Ю.А., 2016), що застосування Люголя розчину сприяє зниженню швидкості тиреоїдного кровотоку і таким чином зменшує інтраопераційну крововтрату. Для кращого засвоєння рекомендується приймати Люголя розчин в молоці (Гостимский О.В., 2007).

Люголя розчин: висновки

Люголя розчин широко застосовується не тільки як місцевий антисептичний засіб, а й як вітальний барвник в різних методах неінвазивної діагностики новоутворень слизових оболонок.

Люголя розчин розчин для зовнішнього застосування флакон 25 г тм Tabula Vita №1