Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Таблетки застосовують внутрішньо. Вибір режиму дозування визначається вираженістю еметогенної дії проводимої протипухлинної терапії.

Хіміотерапія та променева терапія:

добова доза для дорослих, як правило, становить 8 — 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія: дорослим призначають 8 мг за 1 — 2 години до проведення лікування з подальшим прийомом 8 мг кожні 12 годин протягом до 5 днів з моменту закінчення хіміотерапії. При виборі дози необхідно враховувати тяжкість блювоти. для запобігання нападів пізньої та відстроченої блювоти рекомендується після перших 24 годин приймати ондансетрон внутрішньо в дозі 8 мг двічі на добу терміном до 5 днів після закінчення хіміотерапії.

Високоеметогенна хіміотерапія: для запобігання нападів пізньої та відстроченої блювоти рекомендується після перших 24 годин приймати ондансетрон внутрішньо в дозі 8 мг двічі на добу терміном до 5 днів після закінчення хіміотерапії.

Діти. Дітям старше 2 років препарат призначається в дозі 5 мг/м² поверхні тіла внутрішньовенно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год — 4 мг перорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на добу перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

Хворі з ураженням нирок та печінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується час напіввиведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити максимально до 8 мг на добу.

Післяопераційна нудота і блювання

Дорослі: для запобігання післяопераційної нудоти та блювання препарат можна призначати внутрішньо в дозі 16 мг за 1 годину до анестезії.

В зміні режиму дозування у пацієнтів літнього віку та хворих з порушенням функції нирок немає необхідності. У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза не повинна перевищувати дозу 8 мг на добу.

Діти (2 роки та старше): для запобігання післяопераційній нудоті і блюванню при загальній анестезії препарат може бути призначений у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції до або після індукції анестезії.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея, іноді транзиторне підвищення активності амінотрансфераз, недостатність функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у поодиноких випадках з депресією ST, брадикардія, аритмії, зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкому внутрішньовенному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстрапірамідна симптоматика, непритомність.

Інші: відчуття жару і припливу крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.