В справочнику «Компендіум» 2019 року по препарату Ізо-Мік^® 5 мг (Iso-Mik 5 mg) була представлена наступна інформація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Периферичний вазодилататор із переважним впливом на венозні судини. Антиангінальний засіб. Механізм дії пов’язаний із вивільненням активної речовини — оксиду азоту. У гладких м’язах судин оксид азоту активує гуанілатциклазу та підвищує рівень циклічного 3ʹ,5΄-гуанозинмонофосфату, що спричиняє розслаблення гладких м’язів. Під впливом ізосорбіду динітрату артеріоли та прекапілярні сфінктери розслабляються меншою мірою, ніж великі артерії та вени. Дія ізосорбіду динітрату пов’язана головним чином зі зменшенням потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення периферичних вен і зменшення припливу крові до правого передсердя) та післянавантаження (зменшення загального периферичного судинного опору), а також із безпосередньою коронаророзширювальною дією. Ізосорбіду динітрат сприяє перерозподілу коронарного кровотоку у ділянці зі зниженим кровопостачанням. Підвищує толерантність до фізичних навантажень у пацієнтів з ІХС, стенокардією. При серцевій недостатності препарат сприяє розвантаженню міокарда за рахунок зменшення переднавантаження, знижує тиск у малому колі кровообігу.
Фармакокінетика. При сублінгвальному застосуванні ізосорбіду динітрат швидко всмоктується і виявляє гемодинамічний та антиангінальний ефект через 2–5 хв (тобто купірування нападу стенокардії спостерігається через 2–5 хв після застосування, що зумовлено особливостями виробництва сублінгвальної форми препарату). C_max активної речовини в плазмі крові досягається через 5–6 хв. Максимальний ефект таблеток ізосорбіду динітрату при сублінгвальному застосуванні настає на 10–15 хв. Тривалість терапевтичної дії препарату становить 60–120 хв. Препарат короткої дії. Ізосорбіду динітрат метаболізується з утворенням активного метаболіту ізосорбіду-5-мононітрату, Т_½ якого становить 5 год, а також ізосорбіду-2-мононітрату з Т_½ 2,5 год. Т_½ ізосорбіду динітрату при сублінгвальному застосуванні препарату становить 1 год. Від 80 до 100% застосованої разової дози виводиться із сечею протягом 24 год, переважно у формі метаболітів. Особливе значення має ця форма у хворих із низькою системною біодоступністю таблеток ізосорбіду динітрату при прийомі внутрішньо.

ПОКАЗАННЯ:

купірування та профілактика нападів стенокардії.
Для запобігання нападам стенокардії препарат застосовують перед очікуваним фізичним або емоційним навантаженням.

ЗАСТОСУВАННЯ:

Ізо-Мік 5 мг застосовують сублінгвально (під язик). Разова доза становить 5–10 мг.
Для купірування нападу стенокардії або перед очікуваним емоційним та фізичним навантаженням, яке зазвичай спричиняє напад, 1 таблетку препарату необхідно покласти під язик і потримати у роті до її розчинення. За потреби можна повторити прийом препарату через 10–15 хв.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

гіперчутливість до компонентів препарату;
виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ — нижче 90 мм рт. ст., діастолічний АТ — нижче 60 мм рт. ст.);
гостра судинна недостатність (колапс, шок);
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
констриктивний перикардит;
тампонада серця;
токсичний набряк легень;
стани, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску (у тому числі геморагічний інсульт, черепно-мозкова травма);
закритокутова глаукома з високим внутрішньоочним тиском;
кровотечі, гіповолемія (ізосорбіду динітрат, знижуючи венозне повернення, може спровокувати синкопе);
первинні легеневі захворювання (у зв’язку з ризиком виникнення гіпоксемії, що може бути спричинена перерозподілом кровотоку в ділянці гіпервентиляції), легеневе серце;
тяжка анемія;
гострий інфаркт міокарда з низьким тиском шлуночкового наповнення;
тяжкі порушення функцій печінки та/чи нирок, гіпертиреоз;
одночасне застосування інгібіторів ФДЕ, наприклад силденафілу, тадалафілу, варденафілу.

ПОБІЧНА ДІЯ:

з боку серцево-судинної системи: можлива рефлекторна тахікардія, короткочасна гіперемія обличчя, артеріальна гіпотензія; в окремих випадках — почастішання нападів стенокардії, брадикардія, порушення серцевого ритму та синкопальний стан, альвеолярна гіповентиляція з подальшою гіпоксемією і ризиком розвитку гіпоксії/інфаркту міокарда у пацієнтів з ІХС.
З боку травного тракту: можливі нудота, блювання, поява відчуття легкого печіння язика, сухість у роті, печія, запор.
З боку ЦНС: можливі запаморочення, сонливість, головний біль (при постійному лікуванні зазвичай зникає через 1–2 тиж після початку терапії), колапс, крововилив у гіпофіз у пацієнтів із недіагностованою пухлиною гіпофіза.
Алергічні реакції: можливе шкірне висипання, свербіж, блідість шкірних покривів, синдром Стівенса — Джонсона, набряк Квінке.
З боку органа зору: нечіткість зору, закритокутова глаукома. Повідомлялося про випадки зорових галюцинацій, звуження поля зору.
Загальні порушення: пітливість, слабкість, припливи, периферичний набряк, гематологічні побічні ефекти, включаючи метгемоглобінемію, випадок гемолітичної анемії, індукованої ізосорбіду динітратом, у пацієнта із супутньою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Описані випадки розвитку толерантності до ізосорбіду динітрату, а також перехресної толерантності до інших нітратів.
Тривале застосування препарату у високих дозах та/чи скорочення інтервалу між прийомами може призвести до зниження або навіть до втрати ефекту препарату.
Повідомлялося про випадки значного підвищення рівня реніну та альдостерону в плазмі крові, асоційованого зі зниженням швидкості гломерулярної фільтрації та кліренсу осмотично вільної води у хворих на цироз печінки, особливо з асцитом.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із порушеннями мозкового кровообігу, з аортальним і/або мітральним стенозом; пацієнтів, схильних до ортостатичної гіпотензії; хворих із симптомами ішемії в різних судинних руслах, які виникають на фоні зниження АТ. У період лікування, особливо у разі поступового підвищення дози, необхідний контроль АТ та ЧСС. Частий прийом у високих дозах може спричинити виникнення «нітратної» толерантності до ізосорбіду динітрату або перехресної толерантності до інших нітратів. Для подолання толерантності до ізосорбіду динітрату (за можливості — відміна нітратів) рекомендується не збільшувати кратність прийому або дозу препарату, а утриматися від його прийому на 16–24 год, замінивши його на цей період іншими антиангінальними засобами, і потім продовжити лікування у монотерапії у звичайних дозах або в поєднанні з іншими препаратами (перерви при регулярному прийомі препарату рекомендується робити через 4–6 тиж). Виникненню «нітратного» головного болю на початку лікування можна запобігти поступовим підвищенням дози або застосуванням валідолу та ненаркотичних анальгетиків (ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, метамізол натрію). Під час лікування препаратом слід утриматися від вживання алкоголю.
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з гіпотиреозом, гіпотермією, при недостатньому харчуванні, супутніх захворюваннях та при прийомі інших лікарських засобів.
Відміняти препарат слід, поступово знижуючи дозу. Для запобігання артеріальній гіпотензії та «нітратному» головному болю лікування слід починати з мінімальної дози. Терапія препаратом може спричинити розвиток ортостатичних реакцій, що частіше виникають при одночасному вживанні алкоголю чи інших вазодилататорів. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий розвиток гострого гемолізу (фавізму) при застосуванні ізосорбіду динітрату.
Прийом ізосорбіду динітрату може впливати на результати колориметричного визначення холестеролу.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Даних стосовно безпеки застосування ізосорбіду динітрату у період вагітності недостатньо. У I триместр вагітності застосування препарату протипоказане. У II–III триместр вагітності препарат слід застосовувати тільки з урахуванням співвідношення очікуваної користі для матері та потенційного ризику для плода.
За необхідності застосування препарату грудне годування слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при регулярному застосуванні ізосорбіду динітрату знижується здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій.
Діти. Досвід застосування у дітей відсутній.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

гіпотензивні препарати (наприклад блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, вазодилататори), фенотіазини, інші нітрати/нітрити, хінідин, новокаїнамід, циклічні антидепресанти, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики — потенціювання гіпотензивної дії ізосорбіду динітрату, можливий розвиток ортостатичного колапсу.
Дизопірамід — можливе зниження ефективності ізосорбіду динітрату.
Гепарин — можливе зниження його антикоагулянтного ефекту.
Гідралазин — поліпшується серцевий викид при серцевій недостатності при комбінованому застосуванні з ізосорбіду динітратом.
Атропін та інші препарати, що мають М-холіноблокуючу дію (наприклад етацизин, етмозин) — можливе зменшення судинорозширювальної дії ізосорбіду динітрату та підвищення внутрішньоочного тиску.
Донатори сульфгідрильних груп (каптоприл, ацетилцистеїн, унітіол) — відновлюють знижену чутливість до препарату.
Інгібітори ФДЕ (силденафіл) — застосування з нітратами забороняється через можливий розвиток неконтрольованої артеріальної гіпотензії.
Симпатоміметичні засоби (епінефрин, ефедрин, норадреналін, гістамін, ацетилхолін, нафтизин, мезатон, ізадрин та інші антигіпертензивні препарати) — можливе зниження антиангінального ефекту ізосорбіду динітрату.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми: блідість, посилене потовиділення, слабке наповнення пульсу, гіпертермія, діарея, рефлекторна тахікардія, головний біль, напади слабкості, запаморочення, прискорене серцебиття, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, стан заціпеніння.
Можливе утворення метгемоглобіну, що супроводжується тахіпное, відчуттям тривоги, втратою свідомості, зупинкою серця.
При надмірних дозах можливе підвищення внутрішньочерепного тиску з появою церебральних симптомів, у тому числі судом.
Лікування: при артеріальній гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими нижніми кінцівками. Якщо АТ не нормалізується, проводять корекцію ОЦК, у тяжких випадках показане введення допаміну та симпатоміметиків. Застосування епінефрину (адреналіну) протипоказано.
При метгемоглобінемії залежно від тяжкості стану можуть застосовуватися антидоти: вітамін С (1 г перорально), метиленовий синій (до 50 мл 1% р-ну в/в), толуїдиновий синій (спочатку 2–4 мг/кг маси тіла в/в, потім — залежно від тяжкості стану), а також киснева терапія, трансфузійна терапія, гемодіаліз.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.