Можна комбінувати з будь-яким видом місцевої анестезії.

Препарат має призначати спеціаліст — анестезіолог.

Як і при застосуванні інших засобів для загальної анестезії, при застосуванні кетаміну потрібно підготувати інструменти та обладнання для реанімації.

Оскільки при застосуванні лікарського засобу можливе пригнічення дихання, необхідна наявність апарату для штучної вентиляції легень. Застосування апарату слід комбінувати з застосуванням аналептиків.

Внутрішньовенно кетамін потрібно вводити повільно (протягом 1 хвилини). Швидке введення препарату може призвести до пригнічення дихання та різкого підвищення артеріального тиску.

Оскільки при терапії кетаміном фарингеальні рефлекси, як правило, збережені, слід уникати механічного подразнення глотки. При втручанні на гортані, глотці або трахеї необхідна комбінація кетаміну з міорелаксантами та ретельний контроль дихання.

При хірургічних втручаннях із залученням вісцеральних шляхів больової чутливості може бути необхідним введення інших аналгетиків.

При застосуванні кетаміну в амбулаторних умовах пацієнта можна відпустити тільки після повного відновлення свідомості в супроводі дорослої людини.

При акушерських втручаннях, які потребують повного розслаблення м’язів матки, не показано застосування кетаміну у вигляді монотерапії.

При діагностичних або терапевтичних втручаннях на органах зору застосування місцевих аналгетиків не показано.

Кетамін слід застосовувати з особливою обережністю при наступних станах:

хронічному алкоголізмі та гострій алкогольній інтоксикації;

кетамін метаболізується у печінці, і повне вивільнення його через печінку призводить до припинення клінічних ефектів. Подовження терміну дії може виникнути у хворих із цирозом печінки або при інших видах печінкової недостатності. Тому дозу кетаміну слід знижувати у таких пацієнтів. Повідомлялося про відхилення печінкових проб від норми, які були пов’язані з тривалим використанням препарату, зокрема ці відхилення спостерігались у пацієнтів, які приймали лікарський засіб більше 3 днів або в осіб з наркотичною залежністю. При повторному застосуванні також повідомлялося про розширення жовчовивідних шляхів, із ознаками обструкції або без них.

при підвищеному тиску у спинномозковому каналі;
у пацієнтів із проникаючою травмою ока та/або підвищенням внутрішньоочного тиску (наприклад, глаукома), тому що тиск може значно збільшитися навіть після одноразового застосування кетаміну;
пацієнтам із гострою інтермітуючою порфірією;
пацієнтам, які отримують замісну терапію препаратами щитовидної залози (збільшується ризик підвищення артеріального тиску та частоти серцевих скорочень);
пацієнтам з інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів та легень (оскільки кетамін підвищує чутливість глоткового рефлексу, який у свою чергу, може спричинити ларингоспазм);
при підвищеному внутрішньочерепному тиску;
протягом 6 місяців після нападу нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда.

Реакції та особливості, які можуть спостерігатися після виходу пацієнта з наркозу.

Психологічні розлади можуть варіюватися від найлегших до більш тяжких, таких як фантастичні переживання, подібні до тих, що ввижаються уві сні, яскраві видіння, галюцинації, нічні кошмари, постнаркозний делірій (що часто проявлявся дисоціативними відчуттями та відчуттям вільного польоту), у деяких випадках ці стани супроводжуються сплутаністю свідомості, психомоторним збудженням, ірраціональною поведінкою.

У період виходу з наркозу може спостерігатися гострий делірій. Цій реакції можна запобігти шляхом введення бензодіазепінів або зниженням вербальних, тактильних та візуальних подразнень. Але це не виключає необхідності спостереження за життєвоважливими параметрами.

Оскільки кетамін підвищує споживання міокардом кисню, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам з гіповолемією, дегідратацією або хворобами серця, особливо при ішемічній хворобі серця (наприклад, застійна серцева недостатність, стан ішемії та інфаркт міокарда). Також з обережністю використовують кетамін для пацієнтів з артеріальною гіпертензією легкого та помірного ступеня та при тахіаритміях.

Хворим з гіпертензією або серцевою недостатністю потрібен постійний моніторинг серцевої функції під час наркозу. Премедикація діазепамом зменшує гіпертензивну реакцію. Максимум підвищення артеріального тиску (20–25%) спостерігається через декілька хвилин після внутрішньовенного введення препарату, але через 15 хвилин артеріальний тиск повертається до початкових значень. Залежно від стану пацієнта, підвищення артеріального тиску може розглядатися як позитивний ефект, або в інших випадках, як побічна реакція. Кардіостимулюючій дії кетаміну можна запобігти попереднім внутрішньовенним введенням діазепаму дозою 0,2–0,25 мг/кг маси тіла.

Кетамін не призначається та не рекомендується для використання упродовж тривалого періоду. Є дані про зареєстровані випадки циститу, включаючи геморагічний цистит у пацієнтів, які отримували кетамін протягом тривалого терміну (від 1 місяця до кількох років).

Також повідомлялося про випадки зловживання кетаміну. Є дані, які показують, що кетамін сприяє виникненню проявів: дисфорії, галюцинацій, симптому «зворотнього кадру», відчуття страху та тривожності, безсоння або дезорієнтації, також випадків циститу або геморагічного циститу. Використання кетаміну на щоденній основі протягом кількох тижнів може спричинити залежність, особливо в осіб, які мають або мали наркотичну залежність. Тому застосовувати препарат потрібно під пильним наглядом медперсоналу та з обережністю при вищезгаданих станах та захворюваннях.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Кетамін-ЗН (Ketamin-ZN)