Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю, які отримують дигоксин, діуретики та/або АПФ інгібітори, оскільки дигоксин та карведилол уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

Терапію необхідно розпочинати під наглядом лікаря в умовах стаціонару. Терапію слід розпочинати тільки тоді, коли стан пацієнта стабілізований в результаті застосування традиційної базисної терапії протягом щонайменше 4 тижнів. У пацієнтів з декомпенсацією необхідно досягти повторної компенсації стану. За станом пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом рідини та електролітів в організмі, літніх людей або пацієнтів з низьким вихідним артеріальним тиском слід ретельно спостерігати протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози препарату або при підвищенні його дози через можливість виникнення артеріальної гіпотензії. При артеріальній гіпотензії, спричиненій надмірною вазодилатацією, спочатку зменшують дозу діуретика. Якщо симптоми все одно зберігаються, можна зменшити дозу будь-якого із призначених АПФ-інгібіторів. На початку терапії або при підвищенні дози карведилолу може спостерігатися посилення симптомів серцевої недостатності або затримки рідини в організмі. У цих випадках дозу діуретика слід підвищити. Однак іноді може виникнути необхідність зменшити дозу карведилолу або відмінити препарат. Дозу карведилолу не можна підвищувати до того часу, поки не будуть усунуті симптоми, спричинені посиленням серцевої недостатності, або артеріальна гіпотензія, спричинена вазодилатацією.

Слід виявляти обережність при застосуванні карведилолу пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки перші симптоми гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування карведилолу може супроводжуватися погіршенням регулювання рівня цукру у крові.

Тому на початку терапії карведилолом або при підвищенні його дози рекомендується регулярно контролювати рівень цукру у крові та корегувати дози цукрознижувальних препаратів з огляду на можливість розвитку гіпоглікемії.

Під час лікування карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузним захворюванням судин та/або пацієнтів, які мають ниркову недостатність, може виникати тимчасове погіршення функції нирок.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і такими факторами ризику на початку лікування слід ретельно контролювати функцію нирок. Як тільки буде діагностовано погіршення функції нирок, лікування карведилолом необхідно припинити або зменшити його дозу.

При підвищенні дози карведилолу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю може спостерігатися посилення її симптомів або затримка рідини в організмі. Якщо це станеться, дозу діуретиків слід підвищити, однак дозу карведилолу не можна підвищувати до стабілізації клінічного стану пацієнта. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або тимчасова відміна препарату. Однак подібні ускладнення не виключають подальшого успішного застосування карведилолу.

Пацієнтам, які страждають на хронічне обструктивне захворювання легенів із бронхоспастичним компонентом і які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних препаратів, карведилол можна призначати лише у тому випадку, коли очікувані переваги від його застосування перевищують потенційний ризик такого лікування.

У пацієнтів, схильних до виникнення бронхоспазму, можуть розвинутися дихальні розлади в результаті можливого підвищення опору дихальних шляхів. За станом таких пацієнтів потрібно ретельно спостерігати на початку лікування і при підвищенні доз карведилолу. Дозу карведилолу необхідно зменшити при появі перших ознак бронхоспазму.

Пацієнтів, які користуються контактними лінзами, необхідно попередити про можливість зменшення сльозоутворення.

Лікування карведилолом не можна припиняти раптово, особливо це стосується пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця. Дозу карведилолу необхідно зменшувати поступово (протягом 1–2 тижнів).

Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюванням периферичних судин, оскільки карведилол може спричинити появу або посилення симптомів недостатності артеріального кровообігу.

У пацієнтів із порушеннями периферичного артеріального кровообігу (синдром Рейно) можливе загострення симптомів захворювання.

Як і інші бета-блокатори, карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Рекомендується виявляти обережність стосовно пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання, у зв'язку із наявністю синергізму між негативним інотропним та гіпотензивним ефектом карведилолу та засобами для анестезії.

Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо ЧСС менше 55 ударів за хвилину, дозу карведилолу необхідно зменшити.

Слід дотримуватись обережності, призначаючи карведилол пацієнтам із тяжкими проявами гіперчутливості в анамнезі, а також пацієнтам, які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-блокатори можуть підвищити чутливість до алергенів, що може призвести до розвитку анафілактичного шоку.

Пацієнти, які мають в анамнезі псоріазоподібні реакції, спровоковані застосуванням бета-блокаторів, можуть отримувати карведилол тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь такого лікування.

У пацієнтів, які одночасно з карведилолом отримують блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл або дилтіазем, чи інші антиаритмічні засоби, необхідно проводити моніторинг ЕКГ та артеріального тиску.

Карведилол слід з обережністю призначати пацієнтам із лабільною або вторинною артеріальною гіпертензією.

Пацієнтам із феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-блокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча карведилол має як бета-, так і альфа-блокуючі властивості, досвіду його застосування таким пацієнтам немає. Тому слід виявляти обережність, призначати карведилол пацієнтам із підозрою на феохромоцитому.

У пацієнтів, які страждають на стенокардію Принцметала, препарати, що належать до неселективних бета-адреноблокаторів, можуть спричиняти біль у грудях. Хоча досвіду клінічного застосування каведилолу таким пацієнтам немає, альфа-адреноблокуючий ефект карведилолу може зменшити інтенсивність таких симптомів. У будь-якому випадку слід бути дуже обережними, призначаючи карведилол пацієнтам з підозрою на стенокардію Принцметала.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які страждають на депресію та міастенію гравіс.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На початку лікування, а також при збільшенні дози препарату КАРВЕДИЛОЛ-ЗЕНТІВА у процесі лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших видів діяльності, пов'язаних з необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Карведилол посилює дію одночасно застосованих антигіпертензивних засобів (наприклад антагоністів альфа-1-адренорецепторів) або препаратів, у яких гіпотензивний ефект є проявом побічної реакції.

При одночасному пероральному застосуванні карведилолу та дилтіазему або верапамілу чи антиаритмічних препаратів І класу спостерігалося порушення провідності нервового імпульсу (у окремих випадках — з гемодинамічними змінами). Тому при одночасному застосуванні карведилолу та вищезазначених препаратів слід проводити моніторинг ЕКГ та артеріального тиску. Одночасне внутрішньовенне введення таких препаратів заборонено.

При одночасному застосуванні карведилолу і дигоксину у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові (майже на
16%). Тому рекомендується уважно контролювати концентрацію дигоксину у плазмі крові на початку лікування, під час титрування дози карведилолу та при відміні препарату.

Якщо карведилол застосовують одночасно із клонідином, то при відміні такої комбінованої терапії слід відмінити карведилол за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

Оскільки карведилол посилює дію інсуліну та пероральних протидіабетичних препаратів, а симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені (зокрема тахікардія), рекомендується регулярно контролювати рівень цукру у крові.

Особливу обережність слід виявляти стсовно пацієнтів, які отримують індуктори оксидаз зі змішаними функціями, наприклад рифампіцин (через можливість зниження концентрації карведилолу у сироватці крові), або інгібітори оксидаз зі змішаними функціями, наприклад циметидин (через можливість підвищення концентрації карведилолу у сироватці крові). Тому потрібно ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які отримують подібні препарати одночасно із карведилолом.

У випадку одночасного застосування з циметидином концентрація карведилолу у сироватці крові може підвищитися.

При проведенні анестезії слід звертати особливу увагу на можливість синергізму негативного інотропного або гіпотензивного ефекту карведилолу та засобів для анестезії.

Спостерігалися випадки помірного зростання концентрації циклоспорину у плазмі крові. Рекомендується ретельно контролювати концентрації циклоспорину у плазмі та, у випадку необхідності, корегувати дозу циклоспорину.

Одночасне застосування резерпіну, гуанетидину, метилдопи, гуанфацину та інгібіторів моноаміноксидази (за винятком інгібіторів МАО-В) може додатково посилити брадикардію. Тому рекомендується контролювати життєво важливі показники пацієнта.

Дигідропіридини. Одночасне призначення дигідропіридинів та карведилолу потребує ретельного медичного нагляду, оскільки при застосуванні такої комбінації спостерігалися випадки розвитку серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії.

Клонідин. При відміні комбінованої терапії карведилолом та клонідином карведилол слід відмінити за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

НПЗЗ, естрогени і кортикостероїди. Антигіпертензивний ефект карведилолу слабшає внаслідок затримки в організмі рідини та натрію.

Ерготамін. Посилення судино-звужувального ефекту ерготаміну.

Нервово-м'язові блокатори. Посилення блокади нервово-м'язової провідності.