Протипоказані комбінації:

Неселективні інгібітори MАО.

У пацієнтів, які застосовують СІЗЗС у комбінації з неселективними інгібіторами MAO, і в пацієнтів, які нещодавно припинили лікування СІЗЗС і почали лікування ІMAO, відзначалися випадки серйозних реакцій. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

Есциталопрам протипоказаний у комбінації з неселективними інгібіторами MAO. Лікування есциталопрамом можна починати через 14 днів після припинення лікування необоротними ІMAO і не раніше ніж через один день після припинення лікування оборотним інгібіторами MAO, моклобемідом. Повинно минути не менше 7 днів після припинення лікування есциталопрамом до початку застосування неселективного інгібітора MAO.

Нерекомендовані комбінації:

Зворотні, селективні інгібітори MAO-A типу А (моклобемід).

Внаслідок ризику серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором MАО-A не рекомендується. Якщо комбінація необхідна, слід починати лікування з мінімальної рекомендованої дози і посилити клінічний моніторинг.

Комбінації, які потребують обережності при застосуванні.

Зворотні неселективні інгібітори МАО (лінезолід).

Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібітором МАО і не повинен призначатися пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо застосування такої комбінації препаратів продиктовано клінічною необхідністю, слід починати з мінімальних рекомендованих доз і проводити лікування під ретельним наглядом.

Необоротні інгібітори MAO типу Б (селегілін).

У комбінації з селегіліном (необоротним інгібітором MАО) необхідна обережність внаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому. Дози селегіліну до 10 мг на добу нешкідливі при одночасному застосуванні з рацемічним циталопрамом.

Серотонергічні лікарські препарати.

Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні есциталопраму одночасно з лікарськими препаратами серотонергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і трипрофан. У рідкісних випадках серотоніновий синдром відзначався у пацієнтів, які застосовують СІЗЗС одночасно із серотонергічними лікарськими препаратами. Комбінація таких симптомів, як збудження, тремор, міоклонус і гіпертермія можуть вказувати на розвиток цього стану. У таких випадках лікування СІЗЗС і серотонергічними лікарськими препаратами слід відразу ж припинити і почати симптоматичне лікування.

Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності.

СІЗЗС можуть знизити поріг судомної готовності. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні інших лікарських препаратів, які можуть знизити поріг судомної готовності (наприклад, антидепресанти (трициклічні, СІЗЗС), нейролептики (фенолтіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропіон і трамадол).

Літій, триптофан.

Повідомлялося про посилення ефектів при одночасному застосуванні СІЗЗС з препаратами літію або триптофаном, тому одночасне застосування СІЗЗС і цих лікарських препаратів повинно проводитися з обережністю.

Звіробій звичайний.

Одночасне застосування СІЗЗС та трав'яних препаратів, що містять звіробій продирявлений (Hypericum perforatum), може призвести до зростання частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти і засоби, що впливають на згортання крові.

Порушення згортання крові може виникнути при одночасному призначенні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами. У подібних випадках при початку або закінченні терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові.

Алкоголь.

Не очікується фармакодинамічних або фармакокінетичних взаємодій між есциталопрамом і спиртом. Однак, як і у випадку інших психотичних лікарських препаратів, поєднання з алкоголем небажане.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику есциталопраму. Метаболізм есциталопраму опосередковано, головним чином, CYP2C19. CYP3A4 і CYP2D6 також може впливати на метаболізм, хоча й меншою мірою. Метаболізм основного метаболіту S-DCt (деметильований есциталопрам), імовірно, частково каталізується CYP2D6.

Одночасне застосування есциталопраму з омепразолом 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) призводило до помірного (приблизно на 50%) зростання плазматичних концентрацій есциталопраму.

Одночасне застосування есциталопраму з циметидином 400 мг 2 рази на добу (помірно ефективний загальний інгібітор ферментів) призводило до помірного (приблизно на 70%) зростанням плазматичної концентрації есциталопраму.

Таким чином, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, ланзопразолом, тиклопідином) або циметидином. Може знадобитися зниження дози есциталопраму на основі моніторингу побічних ефектів при одночасному лікуванні.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських препаратів.

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими препаратами, які метаболізуються, головним чином, цим ферментом і які мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при застосуванні при серцевій недостатності), або деякими лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, які метаболізуються, головним чином, CYP2D6, наприклад, антидепресантами, такими як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, або антипсихотиками типу рисперидону, тіоридазину та галоперидолу. Може знадобитися корекція дози.

Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводило в обох випадках до дворазового зростання плазматичних рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Дослідження in vitro показали, що есциталопрам також може спричиняти слабке інгібування CYP2C19. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які метаболізуються CYP2C19.