Фармакодинаміка.

Діюча речовина лікарського засобу олопатадин є селективним інгібітором Н₁-гістамінових рецепторів. Лікарський засіб чинить виражену протиалергічну дію.

За даними 12-місячного дослідження у пацієнтів з цілорічним алергічним ринітом, які отримували лікування олопатадином у вигляді назального спрею в дозуванні 2 впорскування у кожен носових хід 2 рази на добу, не спостерігалося впливу олопатадину на подовження інтервалу QT.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості олопатадину досліджувалися після назального, перорального, внутрішньовенного і офтальмологічного застосування. Олопатадин виявляв лінійну фармакокінетику при всіх способах застосування у великому діапазоні доз.

Абсорбція.

Після інтраназального застосування 2 рази на добу здоровим добровольцям індивідуальні максимальні концентрації в плазмі крові (t_мах) спостерігаються протягом 30 хвилин — 1 години. Середня (±СО) рівноважна максимальна концентрація в плазмі крові (C_max) олопатадину становить 16,0 ± 8,99 нг/мл. Системний вплив, що виражається площею під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC_0–12), становив у середньому 66,0 ± 26,8 нг/год/мл. Середня абсолютна біодоступність олопатадину при інтраназальному застосуванні — 57%. Середнє відношення накопичення після багаторазового інтраназального застосування становило приблизно 1,3.

Розподіл.

Зв’язування олопатадину з білками плазми крові, переважно з альбуміном, є помірним і становить приблизно 55% незалежно від концентрації в діапазоні від 0,1 до 1000 нг/мл.

Метаболізм.

Олопатадин не піддається інтенсивному метаболізму. На підставі профілів метаболітів у плазмі крові після перорального застосування [14С]-олопатадину були виявлені не менше 6 другорядних метаболітів, що циркулюють у плазмі крові людини. Олопатадин проявляє 77% загальної максимальної радіоактивності в плазмі крові, а всі метаболіти разом — <6%. 2 метаболіти були ідентифіковані як олопатадину-N-оксид і N-десметил-олопатадин. У дослідженнях in vitro кДНК-експресованих ізоферментів цитохрому CYP людини та флавіновмісних монооксигеназ (FMO) утворення олопатадину N-десметилу (MI) каталізується переважно за допомогою системи CYP3A4, тоді як олопатадину N-оксид (M3) переважно каталізується за допомогою FM01 та FM03. У концентраціях до 33900 нг/мл олопатадин не пригнічував in vitro метаболізм специфічних субстратів для CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4. Потенціал індукції ферментів CYP олопатадину і його метаболітів не оцінювався.

Виведення.

Період напіввиведення олопатадину з плазми крові становить 8–12 годин. Виводиться переважно зі сечею — 85% у незміненому вигляді, решта — у вигляді метаболітів олопатадину-N-оксиду і N-десметил-олопатадину. Приблизно 70% пероральної дози [14С]-олопатадину виявлялося у сечі і 17% — у калі.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Спеціальних фармакокінетичних досліджень впливу олопатадину на печінкову недостатність не проводили. Шляхом метаболізму виводиться незначна частина дози олопатадину. На підставі отриманих даних пацієнтам з печінковою недостатньою корекція дози лікарського засобу не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Середні значення C_max для олопатадину після одноразового інтраназального введення помітно не відрізнялися у здорових добровольців (18,1 нг/мл) та пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок (від 15,5 до 21,6 нг/мл). Середній рівень AUC_0–12у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м²) був у 2 рази вищим порівняно із здоровими добровольцями. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок C_max олопатадину в рівноважному стані була приблизно в 10 разів меншою за концентрації, що спостерігалися після застосування більш високих пероральних доз, 20 мг двічі на день, які добре переносилися. На підставі отриманих даних пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози лікарського засобу не потрібна.

Стать.

Середня системна експозиція (C_max та AUC_0–12) у жінок із сезонним алергічним ринітом (САР) після багаторазового прийому олопатадину була на 40% та 27% відповідно вищою, ніж у чоловіків з САР.

Раса.

Можливі особливості фармакокінетики олопатадину залежно від раси не досліджували.

Педіатрична популяція (діти віком від 6 до 11 років).

Середнє значення C_max (15,4 ± 7,3 нг/мл) олопатадину у дітей було приблизно в 2 рази нижчим, ніж у дорослих (78,0 ± 13,9 нг*год/мл). Значення C_max і AUC_0–12олопатадину-N-оксиду були схожими з аналогічними значеннями у дорослих. Значення C_max і AUC_0–12 N-десметил-олопатадину були приблизно на 18% і 37% вищим, ніж аналогічні значення у дорослих.

Дослідження лікарських взаємодій.

Лікарська взаємодія з інгібіторами печінкових ферментів не передбачається, оскільки олопатадин переважно виводиться нирками. Олопатадин не пригнічує in vitro метаболізм специфічних субстратів для CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 та CYP3A4. З огляду на це, лікарської взаємодії, що спричиняє пригнічення системи цитохрому Р450, не очікується. Через помірне зв’язування олопатадину з білками плазми крові (55%) міжлікарських взаємодій внаслідок витіснення із білків плазми крові також не очікується.