Дорослі
У випадку небажаного збільшення частоти серцевих скорочень та артеріального тиску, а також у разі прогресування аритмії дозу добутаміну слід зменшити або тимчасово припинити інфузію. Добутамін може прискорювати або посилювати ектопічну шлуночкову активність, що рідко може спричинити шлуночкову тахікардію або фібриляцію. Оскільки добутамін покращує AV-провідність, у пацієнтів із миготінням чи фібриляцією передсердь можливі швидкі шлуночкові відповіді.
Слід дотримуватись обережності при застосуванні добутаміну пацієнтам із гострим інфарктом міокарда, оскільки будь–яке значне підвищення частоти серцевих скорочень чи надлишкове підвищення АТ може загострити ішемію та спричинити біль за грудниною та підйом сегмента ST. Інотропні засоби, включаючи добутамін, не коригують гемодинаміку у пацієнтів з механічною обструкцією, впливаючи на наповнення шлуночків чи викид або і на наповнення, і на викид. Інотропна відповідь може бути недостатньою в пацієнтів зі значно зниженою шлуночковою функцією. Такі стани відмічаються у випадках тампонади серця, стенозі аортального клапана та при ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі.
Іноді відмічалася мінімальна вазоконстрикція, особливо у пацієнтів, які недавно лікувалися блокаторами β-адренорецепторів. Інотропна дія добутаміну утворюється внаслідок стимуляції серцевих β₁-рецепторів та пригнічується блокаторами β-адренорецепторів. Але добутамін демонструє зменшення кардіодепресивної дії блокаторів β-адренорецепторів. З іншого боку, може розвиватися α-блокада під дією β₁– та β₂–блокаторів, спричиняючи тахікардію та вазодилатацію.
Добутамін може змінювати рівень інсуліну та глюкози в плазмі крові. Тому у пацієнтів з діабетом необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові та змінювати дозу інсуліну при необхідності.
Добутамінова стрес-ехокардіографія
Застосовувати добутамін для стрес-ехокардіографії може лише лікар з відповідним досвідом застосування добутаміну при цьому показанні через небезпечні для життя ускладнення.
Застосування лікарського засобу Клебутам як альтернативу вправам для проведення стресового серцевого тесту не рекомендовано для пацієнтів із нестабільною стенокардією, блокадою гілок, клапанними захворюваннями серця, обструкцією аортального викиду чи будь-якими серцевими станами, що можуть зробити навантажувальний стресовий тест невідповідним.
Розрив серця є можливим ускладненням інфаркту міокарда. Ризик розвитку розриву міокарда (септальної чи вільної стінки) може пошкоджуватися різними факторами, включаючи час та місце розвитку інфаркту. Під час проведення добутамінового стресового тесту дуже рідко були повідомлення про гострий розрив серця з летальним наслідком. Ці випадки виникали під час огляду госпіталізованих пацієнтів перед випискою з недавнім інфарктом міокарда (протягом 4-12 днів). У випадках розриву вільної стінки ехокардіограма в спокої показує дискінезію та потоншення передньої стінки. Тому пацієнтів, у яких розглядається наявність ризику розриву серця під час добутамінового тесту, слід ретельно обстежити перед дослідженням.
Добутамінову стресову ехокардіографію необхідно припинити при виникненні таких симптомів:
– при досягненні вищих доз;
– підвищення частоти серцевих скорочень — оцінити досягнення максимальної ЧСС [(220-вік)×0,85];
– зниження систолічного АТ більше ніж на 20 мм рт. ст.;
– підвищення АТ більше ніж 220/120 мм рт. ст.;
– посилення симптомів (стенокардія, задишка, запаморочення, атаксія);
– посилення аритмії (наприклад, групування, шлуночкове SALVO);
– посилення розладів провідності;
– розвиток рухових розладів нових стінок у чисельних сегментах стінки (16-сегментна модель);
– підвищення кінцевого систолічного об’єму;
– розвиток порушення реполяризації (в ішеміє-індукованих пацієнтів, з появою неміокардіального інфаркту, кумулятивного чи монофазного підвищення сегмента ST вище 0,1 mV, депресія сегмента ST більше ніж 0,2 mV, з горизонтальною чи нахилом вниз при 80 (60) мс.
При виникненні серйозних ускладнень слід негайно припинити добутамінову стресову кардіографію (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Під час введення добутаміну, як і при застосуванні інших парентеральних катехоламінів, потрібно ретельно стежити за ЧСС, ритмом серця, АТ.
Якщо почато лікування, рекомендований електрокардіографічний моніторинг, поки не буде досягнена стабільна відповідь.
Іноді швидке зниження АТ пов’язане із застосуванням добутаміну. Зниження дози чи припинення інфузійної терапії зазвичай спричиняє швидке повернення АТ до базового рівня, але рідко може бути необхідним втручанням та повернення тиску може бути не таким швидким.
Добутамін слід з обережністю застосовувати при наявності тяжкої гіпертензії (середній артеріальний тиск менше ніж 70 мм рт. ст), ускладненої кардіогенним шоком.
При необхідності слід відкоригувати гіповолемію введенням крові чи плазми.
Незважаючи на адекватний тиск шлуночкового наповнення чи серцевий викид, при низькому АТ чи прогресивному зниженні під час застосування добутаміну слід розглянути можливість одночасного застосування таких периферичних вазоконстрикторів, як допамін чи норадреналін.
Діти
Добутамін вводять дітям із низьким статусом гіпоперфузії внаслідок декомпенсованої серцевої недостатності, оперативного втручання на серці, кардіогенного та септичного шоку. Гемодинамічні ефекти добутаміну гідрохлориду в дітей можуть кількісно та якісно відрізнятися від дорослих. Поступове підвищення частоти серцевих скорочень та артеріального тиску може відмічатися частіше та інтенсивніше у дітей. Тиск внаслідок легеневої оклюзії у дітей може не падати, так як у дорослих, або може підвищуватися у новонароджених, особливо віком до одного року. У новонароджених серцево-судинна система менш чутлива до добутаміну, а випадки гіпотензивних ефектів можуть бути вищі у дорослих, ніж у дітей молодшого віку.
Таким чином, слід враховувати ці фармакологічні властивості, застосування добутаміну у дітей необхідно ретельно контролювати.
Даний лікарський засіб містить натрію метабісульфіт. Рідко він може спричиняти тяжкі гіпертензивні реакції (тяжка алергія) та бронхоспазм (затруднене дихання).
Даний лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу; насправді «не містить натрію».
Особливі заходи безпеки при поводженні з невикористаними лікарськими засобами та відходами лікарських засобів.
Для одноразового застосування. Викинути невикористаний вміст.
Будь-який невикористаний розчин чи відходи повинні утилізовуватися відповідно до локальних вимог.
Не застосовувати при наявності зміни кольору.
Застосування у період вагітності і годування груддю.
Вагітність. Відсутні дані щодо застосування препарату Клебутам у жінок дітородного віку та вплив на контрацепцію. Відсутні проведені дослідження щодо використання будь-яких контрацептивних методів під час застосування лікарського засобу Клебутам.
Відсутні дані щодо експозиції лікарського засобу Клебутам під час вагітності.
Дослідження на тваринах не показують будь-якого прямого або шкідливого впливу на вагітність/ембріональний/розвиток плода/народження чи постнатальний розвиток.
Безпека застосування у вагітних жінок не доведена. Вплив добутаміну на плід людини невідомий. З цієї причини лікарський засіб Клебутам слід застосовувати тільки у випадках, коли клінічні переваги вищі, ніж можливий ризик для плода.
Період годування груддю. Невідомо, чи добутамін виділяється у грудне молоко людини. Екскреція добутаміну в молоко не досліджувалась у тварин. При вирішенні питання щодо припинення годування груддю або припинення/уникнення лікування слід взяти до уваги користь від годування груддю для дитини та користь від застосування лікарського засобу Клебутам для матері, яка годує груддю.
Фертильність. Репродуктивні дослідження у щурів та кроликів не виявили жодних доказів порушення фертильності внаслідок застосування добутаміну, ушкодження плода чи тератогенної дії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Даний розділ не застосовується через показання та дуже короткий період напіввиведення.