Фармакодинаміка.

Діюча речовина Веносмілу — гідросмін — за своєю хімічною структурою належить до групи флавоноїдів. Це стандартна суміш, що складається з 5 і 3'-моно-О-(β-гідроксіетил)-діосміну та 5,3'-ді-О-(β-гідроксіетил)-діосміну. Механізм дії гідросміну до кінця не вивчений, але може бути пов'язаний з інгібуванням деградації катехоламінів, головним чином через інгібування катехін-О-метилтрансферази. Незважаючи на те, що точний механізм дії досі невідомий, можна виділити чотири рівні дії гідросміну:

а) дія на проникність: зменшує капілярну проникність, спричинену різними речовинами, такими як гістамін, брадикінін; зменшує ламкість капілярів у разі неправильного харчування;

б) покращує гемореологічні властивості еритроцитів, збільшує здатність еритроцитів деформуватися та зменшує в'язкість крові;

в) дія на веномоторний тонус: стимулює поступово та постійно скорочення гладкої мускулатури венозної стінки;

г) створює відповідні умови для поліпшення циркуляції лімфи. Гідросмін викликає дилатацію лімфатичних проток та збільшує швидкість лімфатичної течії, таким чином покращуючи лімфатичний відтік.

Веносміл послаблює клінічні симптоми периферичної венозної недостатності (біль, відчуття важкості, набряки), що достовірно відрізняється від дії плацебо. Діюча речовина препарату чинить суттєву дію на наслідки венозного стазу, спричиненого варикозною дилатацією судин нижніх кінцівок.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування однієї дози гідросміну здоровим добровольцям було відзначено, що крива плазмових концентрацій препарату по відношенню до часу має біфазний характер. Початковий пік після застосування спостерігається через 15 хв, після чого починає повільно знижуватися. Через 4 години після застосування спостерігається нове підвищення рівнів з досягненням стабільності між 5 та 8 годинами після застосування, після чого плазмові рівні знижувалися та через 24 години після застосування практично не спостерігалися.

90% дози гідросміну виводиться протягом 48 годин. Виведення активної речовини препарату відбувається головним чином через кишечник (80%). Із сечею виводиться у середньому

16–18% застосованої дози.