Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію.

Під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період повідомлялося про випадки кропив'янки, ангіоневротичного набряку та анафілаксії. Слід попередити пацієнтів про можливе виникнення реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію. При перших симптомах анафілаксії слід припинити лікування Вівітролом та звернутися до лікаря.

Пацієнти літнього віку.

У дослідженнях брали участь хворі з алкогольною залежністю, серед яких 2,6% (n=26)
віком > 65 років та один хворий > 75 років, але клінічні дослідження проводилися тільки серед хворих віком до 65 років. Хворі з опіоїдною залежністю віком понад 65 років не брали участі у дослідженнях. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку не досліджувалася.

Гепатотоксичність.

Прийом надлишкових доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень. Налтрексон протипоказаний при гострих гепатитах та печінковій недостатності. Призначення Вівітролу пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі повинно бути ретельно продуманим та обґрунтованим, зважаючи на ризик виникнення порушень функції печінки. Співвідношення між безпечною дозою налтрексону та дозою, що спричиняє порушення функції печінки, становить £ 5.

Пацієнтам слід знати про можливість розвитку порушень функції печінки та своєчасно звертатися за допомогою у разі виникнення симптомів гострого гепатиту. При виникненні таких симптомів лікування Вівітролом слід припинити.

Еозинофільна пневмонія.
У ході клінічних досліджень Вівітролу зареєстрований 1 випадок підозри та 1 випадок власне еозинофільної пневмонії. Обидва випадки потребували госпіталізації та були вилікувані за допомогою антибіотиків та кортикостероїдів. Про подібні випадки повідомлялося під час постмаркетингового періоду. При розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у пацієнта, що отримує Вівітрол, слід розглянути можливість розвитку еозинофільної пневмонії. Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення еозинофільної пневмонії, та проінструктувати звертатися за медичною допомогою при виникненні симптомів пневмонії. Лікарям слід враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії у пацієнтів, у яких відсутня відповідь на лікування антибіотиками.

Ненавмисна індукція відміни опіатів.
Для попередження розвитку синдрому гострої відміни або посилення існуючого субклінічного синдрому відміни перед початком застосування Вівітролу пацієнти повинні припинити прийом опіоїдів не менше ніж за 7–10 днів до початку лікування Вівітролом.

Оскільки відсутність опіоїдів у сечі часто не є достатнім доказом відсутності опіоїдів в організмі, слід провести провокаційну пробу налоксоном перед застосуванням Вівітролу при наявності ризику розвитку реакції відміни. Пацієнтів, які лікуються від алкогольної залежності, перед початком лікування Вівітролом слід перевірити на наявність опіоїдної залежності або недавнього прийому опіоїдів. Спостерігалися випадки індукції відміни опіоїдів у пацієнтів, залежних від алкоголю, коли лікарю не було відомо про застосування пацієнтом опіоїдів або про опіоїдну залежність пацієнта.

Спроба подолання опіоїдної блокади.

Після опіоїдної детоксикації у пацієнтів, які отримували Вівітрол, знижується переносимість опіоїдів. Хоча Вівітрол є активним опіоїдним антагоністом тривалої дії (28 днів після застосування), повідомлялося про випадки передозування опіоїдами з летальними наслідками у пацієнтів, які застосовували опіоїди наприкінці інтервалу між введеннями доз або у випадку пропуску дози препарату. Пацієнти, які отримували Вівітрол, стають більш чутливими до менших доз опіоїдів. Це може спричинити опіоїдну інтоксикацію, що загрожує життю (зупинка дихання, судинний колапс тощо). Хворі повинні знати про те, що після припинення лікування Вівітролом вони можуть бути більш чутливими до менших доз опіоїдів. Зниження переносимості опіоїдів особливо спостерігається наприкінці проміжку часу між введеннями дози (тобто, наприкінці місяця після введення Вівітролу, або після пропуску дози Вівітролу). Важливо, щоб члени родини хворого були проінформовані про збільшення чутливості до опіоїдів та ризик передозування.

Знеболювання.

Вівітрол може усувати ефект опіоїдних аналгетиків. При необхідності знеболювання слід розглянути можливість застосування неопіоїдних аналгетиків, регіональної або місцевої анестезії/знеболювання, бензодіазепінів або загальної анестезії.

При необхідності застосування опіоїдних аналгетиків може виникнути потреба у збільшенні дози, що може супроводжуватися посиленням або подовженням супутнього пригнічення дихання. Перевагу віддають швидкодіючим опіоїдним аналгетикам, що мають мінімальну здатність пригнічувати дихання. Дозу аналгетика слід коригувати залежно від ефекту для конкретного хворого. Слід бути готовими до розвитку неспецифічних ефектів (не обумовлених взаємодією з рецептором, а, ймовірно, пов'язаних із викидом гістаміну), таких як набряк обличчя, свербіж, генералізована еритема, бронхоспазм. Незалежно від того, який засіб обрано для блокади Вівітролу, слід ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал, що має відповідну кваліфікацію, при наявності обладнання і спеціалістів для негайної серцево-легеневої реанімації.

Депресія та суїцидальна поведінка.

За хворими на алкоголізм (включаючи тих, хто приймає Вівітрол) слід спостерігати для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою. При лікуванні Вівітролом потрібно попередити родичів та осіб, що доглядають хворих, про необхідність контролю за станом хворих для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою та про необхідність інформування лікаря про такі симптоми.

Алкогольна залежність.

Під час контрольованих клінічних досліджень Вівітролу при застосуванні дорослим пацієнтам з алкогольною залежністю небажані явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинення самогубства) загалом спостерігалися нечасто, однак реєструвались частіше у пацієнтів, які приймали Вівітрол, ніж у групі плацебо (1% проти 0%). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка спостерігалися після завершення дослідження, але були наслідками депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Були два самогубства, в обох випадках пацієнти приймали Вівітрол. Припинення лікування препаратом у зв'язку з розвитком депресії частіше спостерігалося у групі пацієнтів, які приймали Вівітрол (1%), ніж у групі плацебо (0%). У ході 24-тижневого дослідження небажані явища, пов'язані з депресивним настроєм, спостерігалися у 10% пацієнтів, які приймали Вівітрол у дозі 380 мг, порівняно з 5% пацієнтів, яким застосовували плацебо.

Опіоїдна залежність

У відкритому довгостроковому дослідженні, яке проводилося у США, про побічні реакції суїцидального характеру (пригнічення настрою, суїцидальні думки, спроби самогубства) повідомлялося у 5% пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг (n=101) та у 10% пацієнтів, які отримували налтрексон перорально (n=20). Під час 24-тижневого базового плацебо-контрольованого дослідження за участю 250 пацієнтів з опіоїдною залежністю, яке проводилося у Росії, не було повідомлень про виникнення побічних реакцій суїцидального характеру у жодній групі пацієнтів.

Відміна алкоголю.

Застосування Вівітролу не усуває і не послаблює симптомів відміни алкоголю.

Реакції у місці ін'єкції.

Ін'єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, болючістю, ущільненням, припухлістю, почервонінням, свербежем, набряком, але в цілому вони добре переносяться хворими. Може з'явитися ущільнення, яке зазвичай є невеликим і самостійно розсмоктується за декілька тижнів. У ході клінічних досліджень зареєстрований один випадок ущільнення, яке продовжувало збільшуватися через 4 тижні і потребувало хірургічного видалення. Були зареєстровані випадки розвитку абсцесу, стерильного абсцесу, ущільнення та некрозу, деякі з них потребували хірургічного видалення. Хворих слід інформувати про те, що якщо вогнище ущільнення продовжує збільшуватися через 4 тижні, то вони повинні звернутися до лікаря.

Вівітрол слід призначати внутрішньом'язово у сідничний м'яз, підшкірні ін'єкції можуть призвести до тяжких реакцій у місці ін'єкції. Необхідно використовувати голки з комплекту. Не рекомендується вводити засіб за допомогою інших голок. Довжина голки (1,3 або 3,8 см) залежить від конституційних особливостей тіла. Лікар повинен контролювати правильність введення засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання однієї з голок.

При перших симптомах побічних реакцій слід звернутися до лікаря. Пацієнти можуть спостерігати появу абсцесу, целюліту, гематоми, стерильного абсцесу, некрозу або набряку. Деякі із зазначених випадків можуть потребувати хірургічного втручання, включаючи видалення некротичних тканин.

Загальні.
Як і будь-який інший препарат для внутрішньом'язових ін'єкцій, Вівітрол слід з обережністю застосовувати хворим з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові (такими як гемофілія, тяжка печінкова недостатність тощо).

Вплив на лабораторні показники.

У пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося підвищення рівня еозинофілів, однак після кількох місяців лікування рівень еозинофілів нормалізувався.

У пацієнтів з алкогольною залежністю, які отримували високі дози препарату, спостерігалося зниження рівня тромбоцитів у середньому до 17,8×10³/мкл порівняно з 2,6×10³/мкл у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Однак у ході подальших рандомізованих досліджень впливу Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено.

Після 24 тижнів лікування пацієнтів з опіоїдною залежністю спостерігалося зниження рівня тромбоцитів до 62,8×10³/мкл порівняно з 39,9×10³/мкл у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Підвищення рівня АСТ при лікуванні Вівітролом у пацієнтів з алкогольною залежністю було таким, як і при застосуванні налтрексону перорально, та становило 1,5% порівняно з 0,9% у групі пацієнтів, які приймали плацебо.

У пацієнтів з опіоїдною залежністю при лікуванні Вівітролом рівень АЛТ збільшився до 61/л порівняно з 48/л у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Рівень АСТ збільшився до 40/л порівняно з 31/л у групі пацієнтів, які приймали плацебо.

У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося збільшення рівня креатинфосфокінази, як правило, у 1–2 рази порівняно з верхньою межею норми. Подібні показники спостерігалися і при застосуванні перорального налтрексону. Однак були зареєстровані випадки збільшення цього ферменту у 4 рази та навіть у 35 разів у пацієнтів, які приймали налтрексон перорально та Вівітрол відповідно. При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе виявлення хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. Додаткова інформація міститься в інструкції про проведення цих аналізів.