Йод ― розчин спиртовий для зовнішнього застосування 5% ― це препарат, що відомий майже кожній людині. Цей препарат належить до групи антисептичних та дезінфікуючих лікарських засобів. Широко застосовується як в якості безрецептурного лікарського засобу, так й у відділеннях лікувально-профілактичних закладів. І хоча історія застосування йоду в медицині налічує вже більше ніж півтора сторіччя, він займає окреме місце у процедурах діагностики та лікування.

Як діє препарат Йод

В основі препарату ― елементарний йод, що належить до категорії галогеновмісних антисептиків. Окрім протимікробної дії, він характеризується також відволікаючим та місцевоподразнювальним ефектами. Препарат не є синонімом розчину Люголя (в останньому йод та йодид калію розчинені у воді або у гліцерині).
Елементарний йод був відкритий французьким хіміком-технологом Бернаром Куртуа трохи більше 200 років тому ― у 1811 р. ― у результаті серії досліджень, у яких вчений нагрівав розчин золи морських водоростей з сірчаною кислотою та спостерігав осадження парів у вигляді пластинчастих кристалів незвичайного фіолетового кольору. У подальшому ці кристали вивчали такі видатні діячі, як Гемфрі Деві (Humphry Davy) та Жозеф Гей-Люссак. Останній у 1813 р. і дав новому елементу назву «йод» (похідне від грецької ioeides ― фіолетовий, темно-синій, подібний кольором на фіалку) (Кореченкова Е., 2011), а антисептичні властивості відкритої речовини були описані у 1839 р. (Тихомиров А.Л., 2014).
Протимікробна дія йоду пов’язана з його здатністю втручатися в обмінні процеси патогенних мікроорганізмів. Один з бактерицидних ефектів пов’язаний з тим, що йод активно окиснює трансмембранні білки та внутрішньоклітинні білки завдяки окисненню бактеріальних білків з гідроксильними та сульфгідрильними групами (Тихомиров А.Л., 2014).
Коли йод проникає у клітинну цитоплазму, він вступає у реакції взаємодії з аміногрупами білків, у результаті чого інгібується робота важливих ферментних систем ― йод викликає зміни їхньої четвертинної структури, що призводять до порушення їх ензимної та каталітичної активності. У результаті взаємодії йоду з водою, що міститься у цитоплазмі, утворюється активний кисень, що запускає каскад реакцій перекисного окиснення (Микулич Е.Л., 2012).
Хоча історія застосування йоду як антисептика налічує тисячоріччя (у давні часи жителі Далекого Сходу ― Китай, Корея, Японія ― використовували вижимки з морських водоростей та губок у якості перев’язувального матеріалу, щоб рани швидше загоювалися та не гноїлися), настойку йоду в якості антисептика почав використовувати М.І. Пирогов у 1865–1866 рр. (Кореченкова Е., 2011). А публікації російського лікаря М. Філончикова акцентували увагу практикуючих хірургів (а також лікарів інших спеціальностей) на перевагах застосування водних та спиртових розчинів йоду саме для обробки очікуваної зони операційного поля (Полутов Д.Б., 2009). Таким чином, спиртовий розчин йоду став однією зі знакових хімічних речовин, які сприяли суттєвому (можна навіть сказати стрибкоподібному) розвитку хірургії.
Йод є антисептиком широкого спектру дії, для якого характерні не тільки бактерицидні, а й вируліцидні та спороцидні властивості. У спектр його дії потрапляють грампозитивні та грамнегативні бактерії, віруси, найпростіші, гриби, а також пріони (Тихомиров А.Л., 2014). Причому для досягнення ефекту потрібна доволі короткочасна експозиція ― 15–60 с. За швидкістю дії він досі посідає одне з перших місць у лінійці сучасних антисептичних засобів.

Загальні принципи застосування Йоду

Йод призначений для місцевого/зовнішнього використання ― пошкоджені ділянки шкіри змащують за допомогою змоченого розчином ватного або марлевого тампону. Показаннями до його застосування є (інструкція МОЗ України):
— інфекційно-запальні захворювання шкіри та слизових оболонок;
— профілактика приєднання вторинної інфекції при невеликих порушеннях цілісності епідермісу (подряпини, садна, дрібні рани);
— розчином обробляють операційне поле;
— як відволікаючий засіб для симптоматичного полегшення невралгій або міозитів.

Окремі випадки застосування Йоду

Спиртовий розчин йоду також використовують при піодерміях ― обробляють поверхню шкіри після розкриття пустули або фліктени. Також аби попередити поширення інфекції, окрім обробки уражених ділянок, хворому коротко підстригають нігті та 2 р/добу обробляють йодом (Плиева Л.Р., 2015).
Спиртовий розчин йоду характеризується високою антиадгезивною активністю щодо госпітальних штамів Candida albicans, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonasaeruginosa, Staphylococcus spp. ― він інгібує ріст збудників у 67–87% випадків (Хаджибаев А.М., 2011).
Спиртовий розчин йоду в комбінації з етиловим спиртом та хлоргексидину біглюконатом виявляє сколецидну активність, тому застосовується для санації порожнини ехінококових кіст печінки (Притула В.П., 2014). Ехінокок ― це паразит з роду стрічкових черв’яків, який може уражувати печінку, легені та інші паренхіматозні органи людини. Достатня сколецидна дія є дуже важливою характеристикою при виборі препарату для промивання порожнини ехінококової кисти, оскільки сколекси мають вкрай високу життєздатність та можуть поширюватися у випадку, якщо під час операції не вдалося вилущити кісту єдиним блоком без порушення цілісності капсули.
5% спиртовий розчин йоду традиційно застосовується в хірургії ― ним обробляють руки медичного персоналу перед операцією. При різних способах (Спасокукоцького — Кочергіна, Оливкова, Кіяшова, Альфельда) після ретельного миття рук (механічне очищення від забруднень) та промивання їх дезрозчином, кінчики пальців, нігтьове ложе та складки шкіри та тильній поверхні кисті обробляють спиртовим розчином йоду.
Йодовмісні препарати також застосовуються у гінекологічній практиці для обробки статевих шляхів перед хірургічними втручаннями (вишкрібання порожнини матки, емболізація маткових артерій, конізація шийки матки тощо) (Тихомиров А.Л., 2014).
Препарати з вмістом йоду широко застосовуються в медицині з діагностичною метою:
― тест Шиллера ― під час кольпоскопії розчин йоду наноситься на шийку матки та підозрілі ділянки слизової оболонки піхви після очищення її від виділень. У нормі епітеліальні клітини містять глікоген. Завдяки взаємодії з ним усі оброблені ділянки мають бути рівномірно зафарбовані в коричневий колір. Незафарбовані ділянки епітелію свідчать про атрофію або неоплазію епітелію (Свердлова Е.С., 2011). У разі виявлення таких ділянок з них додатково беруть біоптат для більш ретельного морфологічного дослідження;
— аналогічно проводиться проби Шиллера — Писарєва у стоматології. Відміна в тому, що в ділянках запалення відбувається накопичення великої кількості глікогену, що сприяє появі специфічного забарвлення (Король Д.М., 2013). Причому ця проба вважається достатньо чутливою та об’єктивною, оскільки у міру зменшення вираженості запального процесу площа забарвлених ділянок та інтенсивність забарвлення знижуються;
— проба Бальцера популярна у дерматології для діагностики та уточнення поширеності такого захворювання, як висівкоподібний (різнокольоровий) лишай (Зоиров П.Т., 2012). Усе вогнище ураження зафарбовується інтенсивніше, аніж інтактна шкіра, оскільки у межах ураження розпушується роговий шар шкіри та інтенсивніше просочується розчином йоду;
— також розчин йоду може застосовуватися для діагностики корости. Якщо пошкоджену ділянку шкіри обробити йодом, то коростові ходи будуть мати вигляд темно-коричневих смуг на світло-коричневому фоні;
— в ургентній хірургії вже класичним є застосування розчину йоду для оцінки джерела перитоніту. При отриманні ексудату з черевної порожнини з міні-доступу (наприклад для апендектомії) невелику кількість його у пробірці змішують із розчином йоду. Якщо суміш набуває синього відтінку, то це служить ознакою наявності в ексудаті крохмалю. А крохмаль може потрапити у черевну порожнину лише одним шляхом ― вихід шлункового вмісту у вільну черевну порожнину через перфоративний отвір у стінці шлунка або дванадцятипалої кишки.

Особливості застосування Йоду

Йод (розчин спиртовий 5%) не слід наносити поєднано з препаратами, у складі яких містяться органічні сполуки (елементарний йод викликає денатурацію білкових компонентів). Зокрема, не можна допускати взаємодії йоду з розчином діамантового зеленого (аніліновий барвник), ефірними оліями та розчином аміаку. Також його не можна застосовувати одночасно з дезінфікуючими речовинами на основі ртуті, лугів та речовин-відновників.
Препарат не слід наносити на слизові оболонки або на велику поверхню чутливої шкіри ― спирт, що міститься у складі препарату, може викликати сильне подразнення шкіри або навіть опіки (інструкція МОЗ України).
Важливо пам’ятати різницю між індивідуальною непереносимістю йоду (алергією) та йодизмом ― специфічним симптомокомплексом, який пов’язаний із передозуванням йоду (наприклад із вживанням всередину розчину для зовнішнього застосування або інтенсивним всмоктуванням зі шкірних покривів). ВООЗ вказує, що доза йоду розцінюється як надлишкова, якщо вона становить 1000 мг та більше (Трошина Е.А., 2010). Йодизм є закономірною відповіддю організму на вкрай високі дози йоду та характеризується асептичним запаленням слизових оболонок у тих місцях, де йод виділяється з організму (наприклад слинні залози, приносові пазухи, дихальні шляхи). У результаті отруєння йодом викликає специфічний симптомокомплекс, у число проявів якого входять сльозотеча, ринорея, підсилене слиновиділення, бронхорея, набряк слизових оболонок. Також виявлено характерний запах видихуваного повітря. У людини можуть відмічатися печіння/біль у горлі, спрага, запаморочення, слабкість, діарея та блювання (якщо людина перед цим вживала багату на крохмаль їжу, блювотні маси будуть мати синій відтінок).
Важливо також знати про ефект Вольфа — Чайкова ― явище, при якому після одноразового надходження великої кількості йоду в організм здорової людини спостерігається транзиторне гальмування синтезу тиреоїдних гормонів тривалістю близько 4 год (Трошина Е.А., 2010). А у разі наявності клінічного або субклінічного гіпотиреозу після передозування розвивається йод-індукований тиреотоксикоз. Подібні коливання функції щитоподібної залози небажані навіть для дорослої людини, але також можуть чинити суттєвий вплив на процеси розвитку нервової системи дитини. Тому Йод (розчин спиртовий 5%) не рекомендовано застосовувати у період вагітності та годування грудьми, а також для обробки шкіри новонароджених дітей (інструкція МОЗ України).

Висновки

Таким чином, Йод залишається актуальним антисептиком, який зручний не тільки в межах безрецептурного застосування, але й широко застосовується у всіх хірургічних напрямках ― для обробки шкірних покривів та рук медичного персоналу. Також важливе його застосування для діагностики уражень шкіри або слизових оболонок у дерматології, гінекології та стоматології.

Йод розчин спиртовий для зовнішнього застосування 5 % флакон скляний 20 мл №1