Препарат можуть призначати лише спеціалісти, які мають досвід роботи у цій галузі.

Перше введення препарату слід проводити під наглядом лікаря та в умовах, що забезпечать негайне лікування у разі розвитку можливих алергічних/псевдоалергічних реакцій (включаючи анафілактичні реакції, що загрожують життю). Наступні ін’єкції препарату пацієнтка може вводити самостійно доти, доки вона не помітить ознак або симптомів, що можуть вказувати на розвиток реакцій гіперчутливості, або наслідків таких реакцій, що потребуватиме негайного медичного втручання.

Вміст одного флакона (0,25 мг цетрореліксу) вводять 1 раз на добу з 24-годинними інтервалами або вранці, або ввечері. Після першого введення розчину препарату рекомендується залишити пацієнтку на 30 хвилин під медичним наглядом, щоб упевнитись у відсутності алергічних/псевдоалергічних реакцій на введення препарату Цетротід^® 0,25 мг.

Пацієнтки літнього віку

Цетротід^® 0,25 мг не показаний для застосування пацієнткам літнього віку.

Цетротід^® 0,25 мг вводять підшкірно у нижню частину черевної стінки, бажано у зону навколо пупка. Для мінімізації місцевих реакцій у місці введення рекомендується щоразу змінювати ділянку для ін’єкції, не вводити препарат в одне й те саме місце та використовувати техніку повільного введення ін’єкції для забезпечення поступової абсорбції препарату.

Введення препарату вранці: введення препарату Цетротід^® 0,25 мг розпочинають на 5-й або 6-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96–120 годин після початку оваріальної стимуляції із застосуванням препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжують протягом періоду застосування гонадотропінів, включаючи день індукції овуляції або день введення людського хоріонічного гонадотропіну (лХГ).

Початковий день застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг залежить від відповіді яєчників на лікування, тобто від кількості та розміру фолікулів, що зростають, та/або кількості естрадіолу в кровообігу. Початок застосування препарату Цетротід^® 0,25 мг можна відтермінувати у разі відсутності фолікулярного росту, хоча у клінічній практиці застосування препарату розпочинають на 5-й або 6-й день стимуляції.

Введення препарату ввечері: введення препарату Цетротід^® 0,25 мг розпочинають на 5-й день циклу оваріальної стимуляції (приблизно через 96–108 годин після початку оваріальної стимуляції із застосуванням препаратів сечового або рекомбінантного гонадотропіну) та продовжують протягом періоду застосування гонадотропінів до вечора перед днем проведення індукції овуляції включно.

Якщо пацієнтка вводить препарат Цетротід^® 0,25 мг самостійно, їй слід уважно прочитати та виконувати нижченаведені інструкції.

Препарат Цетротід^® 0,25 мг слід розчиняти лише розчинником, який міститься у попередньо заповненому шприці, що додається до упаковки з препаратом. Не можна застосовувати розчин препарату, якщо він містить частинки або якщо він непрозорий.

Оскільки розчин препарату перед введенням ін’єкції повинен мати кімнатну температуру, флакон з препаратом та розчинник слід вийняти з холодильника за 30 хвилин перед використанням.

1. Вимийте руки. Важливо, щоб руки та усі предмети, які будуть використовуватися, були якомога чистішими.

2. Підготуйте чисту поверхню і покладіть на неї один флакон з препаратом, один шприц з розчинником, одну голку для приготування розчину (із жовтою насадкою), одну тонку голку для підшкірних ін’єкцій (із сірою насадкою) та два тампони, просочені спиртом.

3. Зніміть пластикову кришку з флакона з препаратом і протріть алюмінієве кільце та гумову пробку тампоном, просоченим спиртом.

4. Візьміть голку (із жовтою насадкою) та зніміть з неї обгортку. Візьміть шприц з розчинником і зніміть з нього захисний ковпачок. Приєднайте голку до шприца та зніміть з неї захисний ковпачок.

5. Проткніть голкою центральну частину гумової пробки флакона і повільно введіть розчинник у флакон.

6. Не виймаючи голку, обережно перемішайте вміст флакона до повного розчинення порошку і утворення прозорого розчину. Уникайте енергійного струшування, яке призводитиме до утворення бульбашок.

7. Наберіть увесь одержаний розчин у шприц.

8. Зніміть зі шприца голку та замініть її на голку для підшкірних ін’єкцій (із сірою насадкою), знявши з неї обгортку. Приєднайте голку до шприца і зніміть з неї захисний ковпачок.

9. Переверніть шприц догори голкою і, натискуючи на поршень, видаліть зі шприца усі бульбашки повітря. Не торкайтеся голки та уникайте її контакту з будь-якою поверхнею.

10. Оберіть місце для ін’єкції в нижній частині черевної стінки, бажано — у ділянці навколо пупка. Візьміть другий тампон, просочений спиртом, і протріть шкіру в місці ін’єкції. Тримаючи шприц в одній руці, іншою рукою обережно зберіть шкіру в складку та введіть голку у шкіру під кутом 45 º.

11. Обережно відтягніть поршень шприца до себе. Якщо у шприці з’явилася кров, вийміть голку зі шкіри та притисніть шкіру тампоном у місці введення голки. Розчин, що залишився, не можна використовувати для подальшої ін’єкції і слід утилізувати. Для завершення ін’єкції слід приготувати новий розчин препарату.

12. Якщо після відтягування поршня кров не з’являється, повільно введіть увесь розчин під шкіру, обережно натискаючи на поршень шприца. Після введення розчину повільно вийміть голку та обережно притисніть шкіру у місці ін’єкції тампоном, просоченим спиртом. Виймати голку зі шкіри слід під тим же кутом, під яким її вводили.

13. Шприц та голки призначені для одноразового використання. Одразу після завершення ін’єкції їх необхідно утилізувати (одягнувши на голки захисні ковпачки для запобігання травмуванню).