Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу. Шлях введення та дози повинні бути гнучкими у межах 8–32 мг на добу.

Дорослі

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза препарату — 8 мг у вигляді повільної ін’єкції впродовж не менше ніж 30 секунд, безпосередньо перед лікуванням, з подальшим застосуванням 8 мг перорально кожні 12 годин.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату до 5 днів після курсу лікування.

Високоеметогенна хіміотерапія (наприклад високі дози цисплатину)

Препарат можна призначати у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово безпосередньо перед хіміотерапією.

Дози понад 8 мг (до 16 мг) можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50–100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Застосування розчину для ін’єкцій»); інфузія має тривати не менше 15 хвилин безпосередньо перед хіміотерапією.

Початкова доза препарату може супроводжуватися двома додатковими внутрішньовенними або внутрішньом’язовими введеннями дози 8 мг (не менше ніж 30 секунд) з 4-годинним інтервалом. Одноразову дозу більше 16 мг застосовувати не можна через збільшення ризику подовження інтервал QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг препарату або меншу дозу не потрібно розводити та можна вводити шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції (не менш ніж 30 секунд) безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/год протягом 24 годин.

Ефективність препарату при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Діти віком від 6 місяців до 17 років

У педіатричній практиці лікарський засіб слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії розведеної в 25–50 мл 0,9% розчину натрію хлориду, або 5% розчині глюкози або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Застосування розчину для ін’єкцій») протягом не менше 15 хвилин. Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або маси тіла дитини. Розрахунок дози за масою тіла призводить до вищих сумарних добових доз порівняно з розрахунком дози за площею поверхні тіла (див. розділ “Особливості застосування”).

Немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо застосування ондансетрону для усунення нудоти та блювання, спричинених променевою терапією у дітей.

Розрахунок дози за площею поверхні тіла дитини

Препарат слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м², внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих яка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміотерапії за площею поверхні тіла дитини віком від 6 місяців до 17 років:

Площа поверхні тіла	День 1 ^(А,Б)	День 2–6 ^(Б)
< 0,6 м2	5 мг/м² внутрішньовенно, потім 2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) через 12 годин.	2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин.
≥ 0,6 м2 до ≤ 1,2 м2	5 мг/м²внутрішньовенно, потім 4 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) через 12 годин.	4 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин.
1,2 м2	5 мг/м²або 8 мг внутрішньовенно, потім 8 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) через 12 годин.	8 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин.

А. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

Б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Розрахунок дози за масою тіла дитини

Препарат слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів. Не перевищувати дозу для дорослих яка становить 32 мг.

Розрахунок дози при хіміотерапії за масою тіла дитини віком від 6 місяців до 17 років:

Вага	День 1 ^(А,Б)	День 2–6 ^(Б)
≤ 10 кг	До 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години.	2 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин.
10 кг	До 3 доз по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години.	4 мг перорально (використовувати лікарські форми з відповідним дозуванням) кожні 12 годин.

А. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

Б. Загальна добова доза не повинна перевищувати дозу для дорослих (32 мг).

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам віком від 65 років всі дози для внутрішньовенних ін’єкцій слід розчиняти та вводити протягом 15 хвилин, при повторному застосуванні інтервал між ін’єкціями повинен бути не менше 4 годин.

Для пацієнтів віком від 65 до 74 років початкова доза ондансетрону становить 8 мг або 16 мг, її вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15 хвилин, яку можна продовжити введенням 2 доз по 8 мг протягом 15 хвилин з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.

У пацієнтів віком від 75 років початкова внутрішньовенна ін’єкція ондансетрону не повинна перевищувати 8 мг з інфузією впродовж не менше 15 хвилин. Після початкової дози у 8 мг можна продовжити застосування 2 дозами по 8 мг, які вводять шляхом інфузії протягом 15 хвилин з інтервалом між інфузіями не менше 4 годин.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності змінювати режим дозування або шляху введення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс препарату значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові — зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг, тому рекомендується парентеральне або пероральне введення.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів після повторного введення концентрація препарату така ж, як і у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза препарату становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час введення у наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза препарату становить 4 мг у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти віком від 1 місяця до 17 років

Для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей, яких оперують під загальною анестезією, препарат можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально — до 4 мг) шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції (не менше 30 секунд) до, під час і після введення у наркоз або після операції.

Хворі літнього віку

Досвід застосування препарату для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак препарат добре переноситься хворими віком від 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності змінювати режим дозування або шляху призначення препарату пацієнтам із порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Застосування розчину для ін’єкцій

Лікарський засіб не містить консервантів, і розчин необхідно використовувати негайно після відкриття ампули; розчин, що залишився, потрібно знищити. Ампули з препаратом не можна автоклавувати.

Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін’єкцій

Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стабільність протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25 °С) при денному світлі або у холодильнику при розчиненні у таких середовищах: 0,9% розчин натрію хлориду, розчин глюкози 5%, розчин манітолу 10%, розчин Рінгера, 0,3% розчин калію хлориду і 0,9% розчин натрію хлориду, 0,3% розчин калію хлориду і розчин глюкози 5%.

Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9% хлоридом натрію або 5% глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

У разі необхідності тривалого зберігання препарату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах.

Сумісність з іншими препаратами.

Препарат можна застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/год.

Через Y-подібний ін’єктор разом із препаратом при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити:

цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1–8 годин;
5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад 2,4 г у 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/годину. Більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045% хлориду магнію на додаток до інших наповнювачів, що є сумісними;
карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад від 90 мг у 500 мл до 990 мг у 100 мл) протягом 10–60 хвилин;
етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад від 72 мг у 500 мл до 250 мг у 1 л) протягом 30–60 хвилин;
цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін’єкцій (наприклад 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;
циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;
доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;
дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції протягом 2–5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону, розчиненого у 50–100 мл ін’єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані препарати є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому у розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) будуть становити від 32 мкг до 2,5 мг в 1 мл, а ондансетрону — від 8 мкг до 1 мг в 1 мл.

Емесетрон-Здоров'я розчин для ін'єкцій 2 мг/мл ампула 4 мл у блістері в коробці №5