Лікування астми зазвичай слід проводити згідно з поетапною програмою, реакція пацієнта на лікування оцінюється клінічно та за допомогою дослідження функції легенів.

Сальметерол не слід застосовувати як перше лікування астми. Застосування сальметеролу не заміщує застосування пероральних або інгаляційних кортикостероїдів, препарат слід застосовувати як додаткову терапію до них. Хворі не повинні припиняти або зменшувати терапію стероїдами навіть на тлі покращення стану при лікуванні сальметеролом без попередньої консультації лікаря.

Препарат не слід застосовувати для лікування гострих нападів астми. Слід порадити хворому завжди мати при собі інгаляційні бронходилататори короткої дії, які застосовують у разі появи гострих нападів астми.

Збільшення застосування бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних β₂-агоністів, свідчить про погіршення контролю астми. У цьому випадку план лікування має бути переглянутий і рішення прийнято на користь збільшення протизапальної терапії (високих доз інгаляційних кортикостероїдів або курсу пероральних кортикостероїдів).

Хоча Серевент Евохалер можна застосовувати як додаткову терапію у випадку, коли інгаляційні кортикостероїди не забезпечують адекватного контролю за симптомами астми, не слід розпочинати лікування Серевентом Евохалером під час значного погіршення або тяжкого загострення астми.

Під час лікування Серевентом Евохалером можлива поява серйозних астмозалежних побічних ефектів та загострень, тому пацієнти мають бути попереджені про необхідність продовження лікування. Але у разі поганого контролю за симптомами астми на тлі застосування препарату слід звернутися до лікаря.

Раптове та прогресуюче загострення астми є потенційно життєво небезпечним станом, при якому необхідно прийняти рішення про підвищення дози кортикостероїдів. Для пацієнтів із ризиком розвитку подібного стану може бути корисним щоденний моніторинг пікфлоуметрії.

Сальметерол слід застосовувати як підтримуючу терапію астми у комбінації з інгаляційними або пероральними кортикостероїдами. Бронходилататори тривалої дії не можуть бути єдиним або головним компонентом підтримуючої терапії астми.

З огляду на ризик виникнення загострення астми лікування сальметеролом у разі досягнення контролю за симптомами астми не можна припиняти раптово, дозу Серевента Евохалера можна зменшувати поступово під наглядом лікаря до мінімально ефективної. У хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легенів припинення лікування також може спричинити декомпенсацію симптомів і повинно проводитись під наглядом лікаря.

Дозу слід зменшувати поступово під наглядом лікаря.

Як і при іншому інгаляційному лікуванні при застосуванні Серевента Евохалера може виникнути парадоксальний бронхоспазм з миттєвим посиленням хрипів і зміною показників спірометрії на видиху. У таких випадках потрібна миттєва терапія із застосуванням швидкодіючого інгаляційного бронходилататора. Застосування сальметеролу потрібно одразу припинити, оцінити стан пацієнта та при необхідності розпочати альтернативне лікування.

Є повідомлення про фармакологічні побічні ефекти лікування β₂-агоністів, такі як тремор, прискорене серцебиття та головний біль, але з тенденцією бути тимчасовими та зменшуватися при регулярній терапії (див. розділ «Побічні реакції»).

З обережністю сальметерол слід призначати пацієнтам із тиреотоксикозом.

Існують окремі повідомлення про збільшення рівня цукру в крові при застосуванні Серевента Евохалера, тому це слід брати до уваги при лікуванні хворих на цукровий діабет.

При застосуванні всіх симпатоміметиків, особливо у дозах, що перевищують терапевтичні, іноді можуть виникати кардіосудинні ефекти, такі як підвищення систолічного тиску та збільшення частоти серцевих скорочень. Тому Серевент необхідно з обережністю застосовувати для лікування хворих з існуючими серцево-судинними захворюваннями.

Лікування β₂-агоністами може спричиняти потенційно тяжку гіпокаліємію. Особливу обережність слід проявляти при тяжкому загостренні астми, оскільки цей ефект може підсилюватися гіпоксією та супутнім застосуванням похідних ксантину, стероїдів та діуретиків.У такій ситуації слід контролювати рівень калію в сироватці крові.

За даними великого клінічного дослідження, проведеного в США (багатоцентрове дослідження сальметеролу для лікування астми — SMART), де порівнювалася безпека застосування Серевента або плацебо як додаткового лікування до звичайної терапії астми, було показано збільшення астмазалежних летальних випадків у пацієнтів, які лікувалися Серевентом. За даними цих досліджень було припущено, що хворі афро-американського походження мають більший ризик розвитку серйозних ускладнень з боку дихальної системи або летальних випадків при застосуванні Серевента порівняно із застосуванням плацебо. Невідомо, чи пов'язано це з фармакогенетичними або іншими факторами. Тому пацієнти африканського та афро-карибського походження мають бути попереджені про необхідність консультації лікаря у разі погіршення стану або відсутності контролю за симптомами під час лікування Серевентом.

За даними дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами, сумісне застосування із системним кетоконазолом збільшує вплив Серевента. Це може спричинити подовження інтервалу QT та посилене серцебиття. Тому сумісного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо лише користь від такого застосування буде переважати потенційно підвищений ризик виникнення побічних ефектів при застосуванні сальметеролу.

Пацієнтів слід проінструктувати щодо правильного способу використання інгалятора та їхня техніка використання інгалятора повинна бути перевірена з метою оптимального потрапляння до легенів медичного препарату, що вдихається.

Оскільки системна абсорбція здебільшого відбувається крізь легені, використання спейсера (пристрою для полегшення вдихання інгаляційних препаратів) у поєднанні із інгалятором може змінити кількість препарату, який потрапляє до легенів. Потрібно мати на увазі, що потенційно це може призвести до збільшення ризику появи системних побічних реакцій, тому необхідно ретельно добирати дозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Помірна кількість клінічних даних застосування препарату вагітним (від 300 до 1000 вдалих вагітностей) свідчить про відсутність вад розвитку, а також фето-/неонатальної токсичності сальметеролу.

У якості заходу обережності бажано уникати застосування Северента Евохалера в період вагітності.

Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані на тваринах показують екскрецію сальметеролу з молоком. Ризик для новонародженних, яких годують грудним молоком, неможливо виключити.

Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування Северентом Евохалером слід приймати, беручи до уваги користь годування груддю для дитини або користь лікування для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Даних про вплив немає, у разі появи побічних дій з боку нервової системи (тремор, запаморочення) керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами необхідно обмежити.