Ангілекс — це препарат, що часто призначається отоларингологами, стоматологами та лікарями загальної практики. Він належить до групи лікарських засобів, що застосовуються при захворюваннях горла, відпускається з аптек без рецепта лікаря.
До його складу (відповідно до інструкції МОЗ України) входять наступні речовини: гексетидин, холіну саліцилат, хлорбутанолу гемігідрат. Випускається в формі спрею та розчину для ротової порожнини.

Принципи застосування, механізм дії препарату Ангілекс

Ангілекс — препарат, що чинить місцеву антисептичну, протизапальну та знеболювальну дію. Його діюча речовина гексетидин діє бактеріостатично на аеробні мікроорганізми та має слабкий бактерицидний ефект. У той же час діє бактерицидно на анаероби. Механізм дії полягає в конкурентній взаємодії з тіаміном: за своєю хімічною стурктурою гексетидин схожий з тіаміном, необхідним для росту мікроорганізмів. Протизапальний та знеболювальний ефекти реалізуються за рахунок блокади ферменту ЦОГ. Холіну саліцилат відповідає за протизапальну активність препарату, також чинить анальгезивну та жарознижувальну дію. Знеболювальний ефект препарату забезпечується хлорбутанолом.
Застосування препарату Ангілекс доцільне в комплексній терапії при запальних захворюваннях ротоглотки, наприклад таких як тонзиліт, фарингіт. Ангілекс ефективний при захворюваннях пародонту, стоматиті, грибкових ураженнях ротової порожнини (у складі комплексної терапії). Призначається в складі комплексної терапії ГРВІ (при болю в горлі)

Терапевтична дія активних компонентів препарату Ангілекс

Гексетидин
Гексетидин — це антисептик, похідна піримідину, його ефективність та безпека при місцевому застосуванні підтверджені багатьма дослідженнями.
Противірусні властивості гексетидину при інфекціях дихальних шляхів та вірусу герпесу були вивчені in vitro. Було встановлено, що гексетидин є нетоксичним для клітин людини, проте послаблює дію високовірулентних вурусів грипу A/H5N1, A/H1N1pdm, РС вірусу та вірусу простого герпесу 1-го типу в 100 та більше разів. Такими властивостями гексетидин володіє навіть при його короткотривалому застосуванні (протягом 30 с) (Дерябин П.Г. и др., 2016).
В одному з досліджень вивчали терапевтичну дію 0,1% розчину та 0,2% аерозолю гексетидину для місцевого застосування. Було встановлено, що гексетидин є безпечним антисептиком з широким спектром антибактеріальної активності in vitro та in vivo. Також препарат виявляє місцевоанестезувальний, в’яжучий та дезодоруючий ефекти. Крім того, він запобігає утворенню мікробних біоплівок. Патогенні мікроорганізми мають низьку резистентність до гексетидину (Capic E. et al., 2002). Вищеописані характеристики гексетидину пояснюють ефективність препарату Ангілекс при його призначенні в терапії інфекцій ротової порожнини та горла. В одному з досліджень порівнювали ефективність 0,1% гексетидину та 0,1% хлоргексидину в формі розчину для полоскання ротової порожнини. Ці розчини призначали хворим з гінгівітом або періодонтитом. Були вивчені терапевтична ефективність та побічні ефекти обох препаратів. У результаті дослідження були зроблені наступні висновки: розчин гексетидину є альтернативою розчину хлоргексидину, оскільки в терапії вищевказаних захворювань не менш ефективний. Побічні ефекти обох речовин були схожими, проте гексетидин меншою мірою впливав на зміну кольору зубної емалі (Ernst C.P. et al., 2005).
Проте при призначенні препаратів, що містять гексетидин, слід враховувати, що існують дослідження, які підтверджують більшу кількість побічних ефектів при застосуванні гексетидину. У них гексетидин порівнювали з плацебо та хлоргексидином при лікуванні гінгівіту. Автори відносно нових досліджень акцентують увагу на тому, що все ж таки слід застосовувати хлоргексидин, оскільки він краще переноситься хворими (Afennich F. et аl., 2011). У той же час у дослідженні, присвяченому порівнянню терапевтичної ефективності флуконазолу та гексетидину в якості місцевої терапії кандидозу порожнини рота у пацієнтів із зубними протезами, було виявлено, що гексетидин краще переноситься хворими, ніж флуконазол, та викликає меншу кількість побічних ефектів. Терапія кандидозу ротової порожнини гексетидином виявилася ефективною та, враховуючи її більшу безпеку, було рекомендовано призначати гексетидин (Koray M. at al., 2005).
У стоматологічній практиці гексетидин вивчався як лікарський засіб для профілактики розвитку карієсу. Він зменшує утворення зубного нальоту. Активні речовини, що застосовуються для профілактики карієсу, повинні попереджувати утворення біоплівки патогенних бактерій, не впливаючи на біологічну рівновагу мікрофлори порожнини рота. Призначення протимікробних препаратів перш за все показане при вторинній та третинній профілактиці (з метою попередження реколонізації патогенними мікроорганізмами) для попередження рецидиву захворювання. Результати цих досліджень свідчать, що гексетидин здатен інгібувати розвиток та дозрівання мікробної біоплівки, а також впливати на метаболізм бактерій (Baehni P.C., Takeuchi Y., 2003).
Над’ясневий зубний наліт (зубний камінь) є однією з проблем у стоматології. Зменшення його утворення — це ключовий момент профілактики карієсу та захворювань пародонту. Тільки механічне видалення зубного нальоту під час чищення зубів не завжди ефективне. Властивості гексетидину інгібувати утворення зубного нальоту були досліджені групою європейських вчених. За результатами досліджень зроблені висновки, що гексетидин сповільнює утворення зубного нальоту, тому рекомендується його застосування для профілактики гінгівіту, а також, оскільки він виявляє протизапальний ефект, може застосовуватися в комплексній терапії даного захворювання. Також були зроблені висновки щодо безпеки препарату для широкого клінічного застосування. Гексетидин ефективний проти C. albicans, що досить часто колонізує зубні протези. Встановлено, що гексетидин може застосовуватися в стоматологічній практиці як у формі розчину для полоскання ротової порожнини, так і в формі орального спрею. Для профілактики колонізації зубних протезів патогенними мікроорганізмами було запропоновано обробляти їх зануренням в 0,1% розчин гексетидину на ніч (8 год) (Aoun G. et al., 2005).
Патогенні мікроорганізми є причиною розвитку запальних процесів ротової порожнини та горла. В одному з досліджень, проведеному in vitro, порівнювалася активність 4 антисептиків (цетилтриметиламоній напроксенат, хлоргексидин, бензидамін, гексетидин) з 4 антибіотиками (амоксицилін, амоксицилін та клавуланова кислота, кларитроміцин, цефаклор). Було вивчено дію обох груп препаратів на мікроорганізми, що колонізують ротоглотку та дихальні шляхи, у тому числі на Streptococcus pyogenes та Streptococcus pneumoniae. Це дослідження виявило, що обрана група бактерій була більш чутливою до групи антисептиків, ніж до антибіотиків, у тому числі амоксициліну та амоксициліну клавулонату. У результаті дослідження встановлено, що вищезазначені антисептики можуть застосовуватись проти патогенних мікроорганізмів порожнини рота і горла (Pilloni A.P. еt al., 2002).
Гексетидин також застосовували для обробки ендотрахеальної трубки при ШВЛ у пацієнтів відділення інтенсивної терапії. За результатами дослідження були зроблено висновки, що стійкість 1% гексетидинвмісного ПВХ до мікробної адгезії була вищою, ніж у нативного ПВХ. Тому передбачається, що цей метод може дозволити знизити частоту виникнення вентиляторасоційованих пневмоній (особлива форма пневмонії, що виникає у пацієнтів, які знаходяться на ШВЛ) (Jones D.S. et al., 2002).
Холіну саліцилат
Холіну саліцилат — це ефективний протизапальний лікарський засіб, що добре переноситься пацієнтами та є відомим з 60-х років ХХ ст., коли його застосовували як жарознижувальний засіб (Broh-Kahn Rh., 1960). Холіну саліцилат застосовується і для лікування ревматичних захворювань, перш за все ревматоїдного артриту, у складі вушних та очних крапель, для лікування отиту, гінгівіту та усунення зубного нальоту (Scully F.J., 2010).
Холіну саліцилат позитивно зарекомендував себе в лікуванні запальних захворювань ясен (Brodniewicz Z. et al., 1986), а завдяки своїм знеболювальним властивостям — і в лікуванні виразкових уражень ротової порожнини (Daniel A. et al., 1960).
У якості ефективного протизапального та анальгетичного лікарського засобу холіну саліцилат рекомендується включати в комплексну терапію гострого катарального середнього отиту (Развозжаєв О.О. та ін., 2012).
В одному з досліджень було вивчено подразнювальну дію 2% холіну саліцилату в формі очних крапель. Протягом 5 хв ним впливали на клітини рогівки ока кролика. Потім визначалася життєздатність клітин рогівки. У результаті дослідження було встановлено, що у препарату низька цитотоксичність. Після його застосування життєздатність клітин становила більше 70% (Wroblewska K. et al., 2015).
Цікаве дослідження було проведене в 1986 р. Раніше вважалося, що холіну саліцилат може призначатися особам з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП. Проте були описані випадки розвитку гіперчутливості та загострення бронхіальної астми після прийому холіну саліцилату у таких хворих. Таким чином, можна зробити висновок, що ймовірний розвиток перехресної реакції гіперчутливості (Чудвін Д.С. та ін., 1986). Відповідно, призначати препарат Ангілекс таким пацієнтам слід з особливою обережністю.
Також існує інформація, що застосування препаратів, що містять холіну саліцилат, для лікування захворювань порожнини рота може призвести до розвитку рефрактерної виразки шлунка (Lim Y.C. et al., 2014). Цей побічний ефект особливо актуальний при самолікуванні препаратами, що містять дану лікарську речовину. Хворих слід інформувати про можливий розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту як побічного ефекту препаратів, що містять холіну саліцилат, а також про небезпеку їх безконтрольного застосування.
Хлорбутанолу гемігідрат
Хлорбутанол входить до складу деяких седативних лікарських засобів та анестетиків. При застосуванні всередину чинить седативну дію. Місцево він призначається в якості антисептика, виявляє відволікаючий ефект, має помірні протизапальні властивості.
При дослідженнях токсичності хлорбутанолу було виявлено, що ця діюча речовина має низьку токсичність. Хлорбутанолу гемігідрат входить до складу великої кількості лікарських засобів. Проте його слід призначати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок. Можливе виникнення порушень мовлення, дизартрії, сонливості, порушення гемодинаміки. Розвиток токсичних ефектів можливий при тривалому безконтрольному застосуванні препаратів, що містять хлорбутанолу гемігідрат (Nordt S.P. et al., 1996). Також необхідно пам’ятати, що в дослідженнях in vitro хлорбутанол чинив несприятливу дію на тканини ембріона мишей. У дослідженнях на мишах було встановлено, що він проникав через плаценту і токсично впливав на тканини ембріона, що розвивається (Smith W.S. et al., 1997).

Висновки

Ангілекс є препаратом, діючі речовини якого підібрані таким чином, що терапевтичний вплив кожної взаємодоповнюється та взаємопосилюється. Проте слід пам’ятати, що у препарату є протипоказання і побічні ефекти, тому перед його застосуванням необхідна консультація лікаря, навіть незважаючи на те, що він належить до препаратів безрецептурного відпуску.