Таблетки застосовують внутрішньо. Вибір режиму дозування визначається вираженістю еметогенної дії протипухлинної терапії, що проводиться.

Хіміотерапія та променева терапія.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія: дорослим призначають 8 мг за 1 — 2 години до початку терапії з подальшим прийомом 8 мг через 12 годин після початку терапії.

Високоеметогенна хіміотерапія: пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію, препарат рекомендується вводити внутрішньовенно.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування препарату в дозі 8 мг двічі на добу протягом до 5 днів з моменту закінчення хіміотерапії.

У випадку вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним уведенням дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для запобігання післяопераційним нудоті і блюванню дорослим разову пероральну дозу 16 мг призначають за 1 годину до початку анестезії.

Дітям віком від 4 років ондансетрон у дозі 5 мг/м² поверхні тіла призначають у вигляді одноразової внутрішньовенної ін'єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням таблеток Емесет^®у дозі 4 мг через 12 годин. Пероральне застосування препарату у дозі 4 мг двічі на добу може тривати до 5 днів після завершення курсу хіміотерапії.

Хворі літнього віку. Змінювати дозування препарату не потрібно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові — зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Період напіввиведення ондансетрону у хворих з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому немає потреби у зміні режиму дозування для цієї групи пацієнтів.