ЙОДИКСАНОЛ (IODIXANOLUM) Діюча речовина
йодиксанол — неіонний, димерний, гексайодований, водорозчинний рентгеноконтрастний засіб.
Після ін’єкції органічно зв’язаний йод, що знаходиться у судинах і тканинах, поглинає радіацію.
Швидко розподіляється в організмі. Період розподілу в середньому становить близько 21 хв. Vd еквівалентний об’єму міжклітинної рідини (0,26 л/кг маси тіла), що свідчить про розподілення йодиксанолу тільки у міжклітинну рідину. Метаболітів не встановлено. Зв’язування з білками крові становить менше 2%.
Т½ препарату — близько 2 год. Переважно виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації. У пацієнтів з нормальною функцією нирок через 4 год після в/в ін’єкції йодиксанолу у сечу переходить близько 80% введеного препарату, через 24 год — 97%. Близько 1,2% введеної дози виводиться з калом протягом 72 год. Максимальна концентрація йодиксанолу в сечі встановлюється через 1 год після ін’єкції.
У діапазоні рекомендованих доз фармакокінетика не є дозозалежною. Досліджень фармакокінетики застосування препарату у порожнинах тіла не проводили.
дорослим — проведення кардіоангіографії, церебральної ангіографії, периферичної ангіографії, абдомінальної ангіографії (включаючи в/а цифрову субстракційну ангіографію), урографії, флебографії, контрастного підсилення при КТ та досліджень ШКТ; люмбальна, торакальна і цервікальна мієлографія; артрографія, гістеросальпінгографія.
Дітям — проведення кардіоангіографії, урографії, контрастного підсилення при КТ та досліджень ШКТ.
в/а, в/в, інтратекальне і внутрішньопорожнинне введення.
Доза препарату залежить від методу дослідження, віку, маси тіла, хвилинного об’єму серця, загального стану пацієнта та техніки застосування препарату. Зазвичай застосовують ті ж самі концентрації та об’єм йоду, що й при використанні інших загальноприйнятих йодовмісних рентгеноконтрастних засобів.
Перед та після застосування контрастної речовини, як і інших рентгеноконтрасних засобів, необхідно забезпечити відповідну гідратацію організму.
підвищена чутливість до компонентів препарату; маніфестуючий тиреотоксикоз.
пов’язана з внутрішньосудинним введенням:
тромбоцитопенія; реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції, анафілактоїдний шок; ажитація, тривога, сплутаність свідомості; головний біль, запаморочення, інсульт, сенсорні порушення, включаючи порушення смаку, парестезія, амнезія, синкопе; кома, моторна дисфункція, порушення свідомості, судоми, транзиторна контраст-індукована енцефалопатія (включаючи галюцинації), тремор; транзиторна коркова сліпота, порушення зору; аритмія (включаючи брадикардію, тахікардію), інфаркт міокарда, серцева недостатність, шлуночкова гіпокінезія, спазм коронарних артерій, зупинка серця і дихання, порушення серцевої провідності, тромбоз коронарних артерій, стенокардія; припливи; артеріальна гіпотензія, АГ, ішемія. артеріальний спазм, тромбоз, тромбофлебіт, шок; кашель, диспное, набряк легень, зупинка дихання, дихальна недостатність; нудота, блювання; біль/дискомфорт у животі, гострий панкреатит, загострення панкреатиту, збільшення слинних залоз; висип, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, еритема, бульозний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, еритема мультиформна, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозний висип з еозинофілією та системними симптомами, токсидермія, алергічний дерматит, лущення шкіри; біль у спині, спазми м’язів, артралгія; порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; відчуття жару, біль у грудях, біль та дискомфорт, тремтіння (озноб), гіпертермія, реакції в місці введення, включаючи ектравазацію. відчуття холоду, астенічний стан; йодизм.
Пов’язана з інтратекальним введенням:
реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції; головний біль, запаморочення, транзиторна контраст-індукована енцефалопатія (включаючи галюцинації, амнезію, сплутаність свідомості та інші неврологічні симптоми); блювання, нудота; спазми м’язів; у місці введення — тремтіння, біль.
Пов’язана з проведенням гістеросальпінгографії:
реакції гіперчутливості; головний біль; біль у животі, нудота, блювання; вагінальна кровотеча; у місці введення — гіпертермія, тремтіння.
Пов’язана з проведенням артрографії:
реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції; біль у місці ін’єкції, тремтіння.
Пов’язана з внутрішньопорожнинним введенням:
реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції; діарея, біль у животі, нудота, блювання, у місці введення — тремтіння.
діагностика захворювань щитоподібної залози із застосуванням всіх йодовмісних контрастних засобів може ускладнюватися через зниження йодозв’язуючої здатності тканин щитоподібдної залози на період до декількох тижнів.
Високі концентрації контрастних речовин у плазмі крові і сечі можуть впливати на результати лабораторних досліджень за визначенням концентрації білірубіну, білків або неорганічних сполук.
Застосування йодовмісних контрастних засобів пацієнтам з цукровим діабетом, які застосовують метформін, може призводити до зворотного порушення функції нирок і розвитку лактоацидозу.
Пацієнти, які приймали інтерлейкін-2 менш ніж за 2 тиж до ін’єкції йодовмісним контрастним засобом, мають схильність до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції).
Застосування β-блокаторів є фактором ризику розвитку анафілактоїдних реакцій на рентгеноконтрастні засоби (спостерігалась тяжка артеріальна гіпотензія).
малоймовірне у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Тривала процедура при високих дозах препарату може позначитися на функції нирок.
При випадковому передозуванні необхідно провести корекцію порушення водно-електролітного балансу за допомогою інфузійної терапії. Наступні 3 дні слід моніторувати функцію нирок. У разі необхідності надлишок препарату видаляється шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту не існує. При передозуванні застосовують симптоматичну терапію.