АКСИТІНІБ (AXITINIB) Діюча речовина
Акситініб це потужний і селективний інгібітор тирозинкінази, в т.ч. рецепторів фактора росту ендотелію судин (VEGFR-1, VEGFR-2 і VEGFR-3), які беруть участь в механізмах патологічного ангіогенезу, пухлинного росту і метастазування злоякісних новоутворень. Акситініб пригнічує фосфорилювання VEGFR-2 в судинах злоякісних новоутворень і забезпечує уповільнення пухлинного росту.
T½ акситінібу з плазми крові — 2,5–4,1 год. Прийом аксітінібу по 5 мг 2 рази на добу призводить до приблизно 1,4-кратному кумулюванню акситініба в порівнянні з однократним прийомом.
Tmax акситінібу в плазмі крові — 4 год після прийому; медіана Tmax в плазмі крові — 2,5–4,1 год.
Прийом акситінібу одночасно з їжею з помірним вмістом жирів знижує значення експозиції на 10% в порівнянні з прийомом препарату натщесерце. Прийом акситінібу одночасно з висококалорійною їжею знижує значення експозиції на 190% в порівнянні з прийомом натщесерце.
Значення Cmax і AUC зростають пропорційно підвищенню дози акситініба від 5 до 10 мг.
Акситініб метаболізується в печінці за участю ферментів CYP3A4/5, CYP1A2, CVP2C19 і UGT1A1. Після перорального прийому акситінібу в дозі 5 мг 30-60% введеної дози виявлялося в калі і 23% — в сечі. Частка незміненого аксітініба близько 12%.
поширений нирково-клітинний рак, якщо попередній курс системного лікування виявився неефективним.
перорально. Початкова доза — 5 мг 2 рази на добу. Інтервал між прийомом доз приблизно 12 год. Таблетки ковтати цілими, запиваючи водою.
У разі виникнення блювоти після прийому дози або в разі пропуску дози, не слід приймати додаткову дозу препарату. Необхідно в належний час прийняти таку планову дозу препарату.
Рекомендації зі зміни дози.
Підвищення або зниження дози проводять, виходячи з індивідуальних показників безпеки та переносимості препарату.
Можна підвищувати дозу акситінібу пацієнтам, які під час лікування нормально переносили препарат протягом не менше 2-х тижнів поспіль, без виникнення побічних реакцій середнього та тяжкого ступеня, мають нормальний АТ і не застосовують антигіпертензивні препарати. Якщо підвищення дози рекомендується при режимі дозування 5 мг 2 рази на добу, дозу акситінібу можна підвищувати до 7 мг 2 рази на добу.
Надалі можливе підвищення до 10 мг 2 рази на добу.
Протягом курсу застосування акситінібу, лікування певних небажаних реакцій на препарат може зажадати тимчасового або остаточного припинення застосування та/або зниження дози препарату. У разі якщо виникає необхідність знизити дозу 5 мг, яку приймають 2 рази на добу, рекомендована доза становить 3 мг 2 рази на добу. При необхідності подальшого зниження дози рекомендоване дозування складе мг 2 рази на добу.
підвищена чутливість до акситінібу та інших компонентів препарату, тяжке порушення функції печінки, артеріальна тромбоемболія протягом попередніх 12 місяців, венозні тромбоемболії протягом попередніх 6 міс, метастатичне ураження головного мозку, (без відповідного лікування), недавно перенесені або наявні в даний час шлунково кишкові кровотечі, вагітність і період грудного вигодовування, вік до 18 років.
АГ, кровотеча, венозні емболічні і тромботичні явища, артеріальні емболіческіе і тромботичні явища, застійна серцева недостатність, серцево-легенева недостатність, гіпертонічний криз, гіпотиреоз, гіпертиреоз, оклюзія або тромбоз центральної вени сітківки, шум у вухах, діарея, блювота, нудота, біль в області живота, стоматит, запор, диспепсія, геморой, біль в епігастрії, перфорація ШКТ, свищі, метеоризм, глосодинія, гіпербілірубінемія, зниження апетиту, дегідратація, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпокальціємія, головний біль, дисгевзія, запаморочення, синдром оборотної задньої лейкоенцефалопатії, інсульт, артралгія, біль у кінцівках, біль у м’язах, анемія, поліцитемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, диспное, кашель, дисфонія, кровохаркання, біль в ротоглотці, синдром долонно-підошовної еритродизестезії (долонно-підошовний синдром), шкірний висип, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, алопеція, протеїнурія, ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, астенія, запалення слизових оболонок, зниження маси тіла, підвищення концентрації креатиніну, підвищення активності АлАТ, АсАТ, ЛФ, гіпоглікемія, гіперглікемія, зниження концентрації бікарбонатів, гіпернатріємія, гіпонатріємія, гіпоальбумінемія, гіпофосфатемія, зниження концентрації тромбоцитів, білих кров’яних тілець, лімфоцитів, зниження концентрації гемоглобіну, підвищення концентрації тиреотропного гормону.
в ході терапії аксітінібом необхідно періодично проводити моніторинг ознак і симптомів серцевої недостатності.
Необхідний ретельний моніторинг пацієнтів на предмет підвищення АТ.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні акситінібу у пацієнтів з факторами ризику артеріальної тромбоемболії або мають подібні епізоди в анамнезі.
На фоні терапії акситінібом необхідний періодичний моніторинг на предмет клінічних проявів перфорації ШКТ і освіти свищів.
До початку терапії аксітінібом необхідно обстеження на наявність протеїнурії, а також періодичний моніторинг в період лікування. При розвитку протеїнурії середнього або важкого ступеня необхідне зниження дози або тимчасове скасування терапії акситінібом.
слід уникати одночасного застосування аксітініба з інгібіторами ізоферментів CYP3A4/5 (кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, атазанавір, індинавір, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір, телітроміцин і вориконазол).
Слід уникати одночасного застосування аксітініба з індукторами ізоферментів CYP3A4/5 (рифампіцин, дексаметазон, фенітоїн, карбамазепін, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал і препарати звіробою, бозентан, ефавіренз, етравірин, модафинил і нафциллин).
симптоми: зазначалося запаморочення, підвищення артеріального тиску і асоційоване з ним розвиток судом і фатальне кровохаркання.
Лікування: слід припинити терапію аксітінібом і провести необхідну підтримуючу терапію.