бета-лактами, включаючи цефіксим, підвищують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності.
Тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозний висип з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром), були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксиму. У разі виникненні тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідне лікування.
Цефіксим слід призначати з обережністю пацієнтам, у яких відзначали реакції гіперчутливості до інших препаратів. Були випадки тяжких реакцій (включаючи анафілактичний шок) на цефіксим. Якщо розвинулася алергічна реакція на цефіксим, слід припинити застосування препарату і провести необхідну терапію.
При лікуванні цефалоспоринами описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи тяжкі випадки з летальним наслідком. Також повідомлялося про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).
Цефіксим слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (див. Дозування при нирковій недостатності).
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим може призвести до ГНН, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит в якості основного патологічного стану. У разі виникненні ГНН застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідну терапію та/або вжити відповідних заходів.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату за наявності в анамнезі кровотеч, захворювань ШКТ, особливо таких як виразковий коліт, регіональний ентерит або коліт на тлі застосування, а також при порушенні функції печінки.
Безпека застосування цефіксиму у недоношених дітей або новонароджених не встановлена.
При лікуванні антибіотиками широкого спектра дії можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірно швидкого зростання Clostridium difficile, який продукує токсин, що є основною причиною антибіотикоасоційованої діареї. Псевдомембранозний коліт пов’язаний із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії (у тому числі макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, лінкозаміди та цефалоспорини). Тому важливо звернути увагу на встановлення діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.
Діагностика та лікування псевдомембранозного коліту повинні включати сигмоїдоскопію, відповідні бактеріологічні дослідження, доповнення рідин, електролітів і білків. Якщо стан не поліпшується після відміни препарату або симптоми стають серйозними, слід призначити ванкоміцин перорально. Ванкоміцин — препарат вибору при лікуванні псевдомембранозного коліту, асоційованого з прийомом антибіотиків (викликаного C. difficile). Інші причини виникнення коліту повинні бути виключені.
У разі застосування цефіксиму одночасно з аміноглікозидами, поліміксином B, колістином, петльовими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) у високих дозах необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого лікування цефіксимом слід перевіряти стан функції гемопоезу.
Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса і хибнопозитивний аналіз сечі на глюкозу.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.
Важлива інформація про деякі компоненти препарату Сорцеф, гранули для пероральної суспензії. 5 мл розведеної суспензії містять 2,517 г сахарози. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.
Пацієнтам з рідкісним спадковим захворюванням — непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід призначати препарат.
Даний препарат може бути шкідливим для зубів. Рекомендується прополоскати рот водою після застосування, а дітям запивати водою в достатній кількості.
Застосування в період вагітності та годування грудьми. При дослідженні репродукції на мишах і щурах при введенні тваринам доз, що майже в 400 разів перевищують дозу для людини, не було виявлено випадків впливу на фертильність або порушень у плода, зумовлених застосуванням цефіксиму. У кролика в дозах, що до 4 разів перевищують дозу для людини, не було жодних доказів тератогенного ефекту; була виявлена висока частота абортів і материнської летальності, які є очікуваним наслідком відомої чутливості кроликів до змін популяції мікрофлори кишечнику, спричинених антибіотиками.
Даних про застосування препарату у період вагітності немає. Цефіксим проникає через плаценту.
Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування грудьми, крім випадків крайньої необхідності за призначенням лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, у яких на фоні застосування Сорцефу виникають побічні реакції з боку ЦНС (наприклад запаморочення, порушення свідомості, рухові розлади), слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами під час застосування препарату.