вираженість побічних ефектів застосування ібупрофену та всієї групи НПЗП у цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для усунення симптомів, протягом найкоротшого періоду.
Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із:
— системним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини — підвищений ризик асептичного менінгіту (див. ПОБІЧНА ДІЯ);
— вродженим порушенням метаболізму порфірину (наприклад гостра інтермітуюча порфірія) (див. ПОБІЧНА ДІЯ);
— захворюваннями ШКТ та хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона) (див. ПОБІЧНА ДІЯ);
— АГ та/чи серцевою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);
— порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);
— порушенням функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ);
— після великих оперативних втручань;
— алергічними реакціями на інші речовини, оскільки вони також піддаються підвищеному ризику реакцій гіперчутливості при застосуванні препарату;
— у пацієнтів із наявними сінною лихоманкою, поліпами носа, хронічними обструктивними респіраторними захворюваннями або алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки в них підвищений ризик алергічних реакцій. У них можуть відмічати напади БА (так звану анальгетичну БА), набряк Квінке або кропив’янку.
У пацієнтів літнього віку виявлена підвищена частота розвитку побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.
Вплив на органи дихання. У пацієнтів з БА або алергічними захворюваннями чи цими захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм.
Інші НПЗП. Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини. З обережністю слід застосовувати ібупрофен у разі проявів системного червоного вовчака та змішаних захворювань сполучної тканини у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення асептичного менінгіту.
Метаболізм порфірину. Слід дотримуватися обережності пацієнтам із вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад гостра переміжна порфірія).
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Пацієнтам з АГ та/чи серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗП, повідомлялося про випадки затримки рідини, АГ та набряків.
Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (інфаркту міокарда чи інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що ібупрофен у низькій дозі (наприклад ≤1200 мг/добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.
Пацієнтів із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю (клас II–III за класифікацією NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг/добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу).
Вплив на нирки. Слід з обережністю застосовувати ібупрофен у пацієнтів із порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.
Вплив на печінку. Можливе порушення функції печінки.
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Вплив на фертильність у жінок. Наявні обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез ЦОГ/простагландинів, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є зворотним після припинення лікування.
Вплив на ШКТ. НПЗП слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Наявні повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо, з летальним кінцем, що виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки зростає при підвищенні доз НПЗП, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Для таких хворих, а також для осіб, яким необхідне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку ШКТ, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку ШКТ (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують одночасно препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота).
У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
Тяжкі шкірні реакції. Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до смерті, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов’язані із застосуванням НПЗП (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції настає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен.
Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірний висип, ураження слизової оболонки або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗП на погіршення перебігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену при вітряній віспі.
Маскування симптомів основних інфекцій. Нурофєн^® Експрес Форте може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, зумовивши затримку початку відповідного лікування і тим самим ускладнивши перебіг захворювання. Це відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Нурофєн^® Експрес Форте застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або їх вираженість збільшується.
Алергія. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, оскільки у цих хворих також існує підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.
У пацієнтів із сінною лихоманкою, носовими поліпами, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, алергічними захворюваннями в анамнезі існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть виявлятися як напади БА (так звана анальгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка.
Цей лікарський засіб містить сорбіт. У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить Понсо 4R (E124). Це може призвести до розвитку алергічних реакцій.
НПЗП можуть маскувати симптоми інфекції та лихоманки.
Інше. Дуже рідко відзначають тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування препарату Нурофєн^® Експрес Форте терапію необхідно припинити. У таких випадках слід проводити як симптоматичну, так і спеціалізовану терапію.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом здоров’я пацієнтів із порушенням згортання крові.
При довготривалому застосуванні препарату Нурофєн^® Експрес Форте необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також картину крові.
Довготривале застосування будь-яких анальгезивних засобів для усунення головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та відмінити лікування. Необхідно провести діагностування головного болю, зумовленого надмірним застосуванням лікарського засобу, у пацієнтів із частим або щоденним головним болем, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів для усунення головного болю.
Звичне застосування анальгезивних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищеним внаслідок втрати солей та зневоднення.
При застосуванні НПЗП на тлі одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик виникнення небажаних ефектів, пов’язаних із діючою речовиною, особливо з боку ШКТ або ЦНС. Існує ризик порушення функції нирок у підлітків зі зневодненням.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/чи розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищувався з 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози і тривалості терапії.
НПЗП не слід приймати в I та II триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційного ризику для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або у I та II триместри вагітності, слід застосовувати найнижчу можливу дозу протягом найкоротшого періоду.
У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть становити такі ризики:
— для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
— для матері та новонародженого наприкінці вагітності: можливі збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при прийомі в дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний у III триместр вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлено в грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують грудьми. НПЗП не рекомендується застосовувати в період годування грудьми.
Фертильність. Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект є зворотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким складно завагітніти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість або порушення зору під час прийому ібупрофену, повинні уникати керування транспортними засобами або роботи з механізмами. Одноразове введення або короткий термін застосування ібупрофену зазвичай не потребують будь-яких спеціальних запобіжних заходів. Це переважно стосується одночасного застосування препарату з алкоголем.
За умови застосування згідно з рекомендованими дозами і тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.