Під час дослідження, в якому взяли участь 8 дітей та 10 підлітків (серед них були ті, хто раніше не приймав анагрелід, та ті, хто приймав його протягом 5 років до дослідження), середній показник тромбоцитів зменшився до контрольованого рівня через 12 тижнів лікування. Середня добова доза була вищою у підлітків. У процесі педіатричного реєстрового дослідження під час застосування анагреліду середній показник тромбоцитів зменшився порівняно з початковим та залишався контрольованим протягом 18 місяців у 14 дітей із есенціальною тромбоцитемією (4 дітей та 10 підлітків). Протягом попередніх відкритих досліджень зниження середньої кількості тромбоцитів було зафіксовано у 7 дітей та 9 підлітків, при цьому період лікування становив від 3 місяців до 6,5 років. Середня добова доза анагреліду протягом усіх досліджень серед дітей із есенціальною тромбоцитемією була різною, проте дані свідчать про те, що у лікуванні підлітків можна призначати дозу для дорослих, а найнижча початкова доза для дітей віком від 6 років становить 0,5 мг на добу (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Під час лікування дітей необхідно обережно підбирати дозу в індивідуальному порядку.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральному застосуванні лікарського засобу 70% анагреліду швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. При прийомі натщесерце максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається через 1 годину після застосування. Фармакокінетичні дані, отримані у здорових добровольців, свідчать, що вживання їжі знижує C_max анагреліду на 14%, але при цьому підвищується його середня концентрація в сечі на 20%. Одночасне вживання їжі також знижує C_max активного метаболіту, 3-гідрокси-анагреліду, на 29%, але не впливає на його середню концентрацію в сечі.

Біотрансформація

Анагрелід метаболізується ізоферментом CYP1A2 у форму 3-гідрокси-анагреліду, який далі метаболізується ізоферментом CYP1A2 у неактивний метаболіт, 2-аміно-5,6-дихлоро-3,4-дигідрокіназолін.

Виведення

Період напіврозпаду анагреліду короткий, приблизно 1,3 години, дані про його накопичення у плазмі крові відсутні. Менше 1% анагреліду виводиться зі сечею. Середній показник 2-аміно-5,6-дихлоро-3,4-дигідрокіназоліну в сечі становить 18-35% від отриманої дози. Крім того, відсутні дані про автоіндукцію кліренсу анагреліду.

Лінійність

Пропорційність до дози знаходиться у межах 0,5-2 мг.

Фармакокінетичні дані, отримані в дітей та підлітків із есенціальною тромбоцитемією (від 7 до 16 років), які приймали анагрелід натщесерце, свідчать про те, що нормалізована експозиція дози, C_max та максимальна концентрація в сечі були вищі у цій групі пацієнтів порівняно з дорослими. Також спостерігалась тенденція до підвищення дози для забезпечення утворення активних метаболітів.

Пацієнти літнього віку

Після порівняльного аналізу фармакокінетичних даних, отриманих у пацієнтів літнього віку із ЕТ (віком від 65 до 75 років), які приймали анагрелід натщесерце, та даних дорослого населення (віком від 22 до 50 років) було виявлено, що C_max та максимальна концентрація в сечі анагреліду була на 36% та 61% вищою відповідно у пацієнтів літнього віку, проте C_max та максимальна концентрація в сечі активного метаболіту, 3-гідрокси анагреліду, була відповідно на 42% та 37% нижчою у цій групі пацієнтів. Ці відмінності, вірогідно, зумовлені нижчим пресистемним метаболізмом анагреліду у 3-гідрокси анагреліду у пацієнтів літнього віку.

Існують обмежені дані щодо застосування анагреліду дітям, тому його слід застосовувати з обережністю цій групі пацієнтів (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Перед початком лікування та під час лікування дорослого населення необхідно здійснювати регулярну оцінку загального аналізу крові, функцій серцево-судинної системи, печінки та нирок.

Захворювання може прогресувати у мієлофіброз або гострий мієлолейкоз. Оскільки вірогідність такої прогресії невідома, тривалість захворювання у дітей довша, тому ризик розвитку злоякісних новоутворень у них вищий, ніж у дорослих. Необхідний регулярний контроль прогресії захворювання у дітей, який відповідає стандартній клінічній практиці, а саме фізичний огляд, оцінка релевантних маркерів та біопсія кісткового мозку. Слід здійснювати невідкладну оцінку будь-яких патологій та вживати відповідні заходи, до яких належить зменшення дози, тимчасове або остаточне припинення застосування лікарського засобу.

Клінічно значущі взаємодії.

Анагрелід — інгібітор фосфодіестерази III. Не рекомендується одночасне застосування анагреліду з іншими інгібіторами фосфодіестерази III, такими як мілринон, еноксимон, амринон, олпринон та цилостазол.

Одночасне застосування анагреліду та ацетилсаліцилової кислоти пов’язане з обширними захворюваннями кровообігу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Важлива інформація про допоміжні речовини:

1 капсула по 0,5 мг містить лактози моногідрату 28,0 мг та лактози 32,9 мг.

Тому пацієнтам з уродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози чи галактози або дефіцитом лактази не можна приймати цей лікарський засіб.

Безпека та ефективність застосування анагреліду дітям не досліджувалися. Оскільки досвід застосування анагреліду цій групі обмежений, лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. У разі відсутності особливих рекомендацій у педіатрії, критерії діагностики ВООЗ для визначення есенціальної тромбоцитемії серед дорослого населення можна використовувати для діагностики дітей. Слід ретельно виконувати рекомендації з діагностики есенціальної тромбоцитемії, а у сумнівних випадках здійснювати повторну діагностику для того, щоб відрізнити вроджений та набутий тромбоцитоз. При цьому може виникнути необхідність у проведенні генетичного аналізу та біопсії кісткового мозку. Зазвичай у педіатрії циторедуктивну терапію застосовують для пацієнтів із високим ризиком. Анагрелід можна застосовувати тільки тоді, коли є ознаки прогресії захворювання або ж пацієнт страждає від тромбозу.

У разі застосування анагреліду необхідно здійснювати постійний моніторинг співвідношення користі та ризику, а також робити періодичну оцінку його подальшого застосування. Цільові показники тромбоцитів визначаються лікарем залежно від індивідуальних особливостей пацієнта.

Якщо через 3 місяці застосування лікарського засобу дітям не було досягнуто задовільного результату, слід розглянути можливість припинення терапії.

Поточні наявні дані подані у розділах «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування», «Побічні реакції», проте рекомендації щодо дозування відсутні.

Дані безпеки обмежені та не дозволяють здійснити порівняльний аналіз результатів, отриманих серед дорослих пацієнтів та дітей (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.