Після проведення ін'єкції необхідний контроль протягом 30 хвилин через можливість виникнення тяжких алергічних реакцій.

Ін'єкції тіаміну бажано робити не раніше ніж через 12 годин після ін'єкції піридоксину.

При внутрішньом'язовому введенні препарат слід вводити глибоко у м'яз.

Внутрішньом'язові ін'єкції болючі через низький рН розчину.

Добова потреба у вітаміні В₁: для дорослих чоловіків — 1,2—2,1 мг, для осіб літнього віку — 1,2—1,4 мг, для жінок — 1,1—1,5 мг з додаванням 0,4 мг вагітним та 0,6 мг — жінкам у період годування груддю, для дітей, залежно від віку, — 0,3—0,5 мг.

Не можна застосовувати препарат як заміну збалансованої дієти — тільки у комплексі з дієтотерапією.

Ін'єкційну форму препарату необхідно застосовувати при лікуванні хворих з порушеннями всмоктування у кишечнику або з резекцією шлунка, при неможливості прийому тіаміну у таблетованій формі (нудота, блювання, до- і післяопераційний період), а також при тяжких формах захворювання або на початку лікування для більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту.

Розпочинати парентеральне введення рекомендується з малих доз (не більше 0,5 мл дорослим), і лише за умови доброї переносимості вводити вищі дози.

З обережністю призначати при підвищеній збудливості нервової системи, гіперацидних формах виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

При енцефалопатії Верніке перед введенням глюкози необхідно прийняти тіамін.

Якщо виявляється алергія до вітаміну В₁, хворому слід відмінити рис, гречку, м'ясо, хліб (сорти, випечені з борошна грубого помелу).

У хворих на алкоголізм можливе посилення симптомів побічної дії препарату.

Тіамін може послаблювати дію деполяризувальних міорелаксантів, адренолітичних і симпатоміметичних засобів.

Препарат (при застосуванні високих доз) може викривляти результати при визначенні теофіліну у сироватці крові спектрофотометричним методом та уробіліногену за допомогою реагента Ерліха.