фармакодинаміка. Іони калію і магнію як важливі внутрішньоклітинні катіони включаються в роботу ряду ферментів, у процес звʼязування макромолекул із субцелюлярними елементами і в механізм мʼязового скорочення на молекулярному рівні. Співвідношення поза- і внутрішньоклітинної концентрації іонів калію, кальцію, натрію і магнію впливає на скоротливу здатність міокарда. Аспарагінат як ендогенна речовина є переносником іонів калію та магнію; володіє вираженим афінітетом до клітин, його солі піддаються дисоціації лише незначною мірою. Внаслідок цього іони проникають у внутрішньоклітинний простір у вигляді комплексних сполук. Аспарагінат магнію і калію покращує метаболізм серцевої мускулатури. Недостатність надходження калію і магнію в організм спричиняє розвиток АГ, патології коронарних судин склеротичного типу, порушень ритму серця, дегенерації міокарда.
Фармакокінетика.
Магній. Загальний запас магнію в організмі людини масою тіла 70 кг становить в середньому 24 г (1000 ммоль); більше 60% магнію припадає на кісткову тканину і близько 40% — на скелетні мʼязи та інші тканини. Близько 1% загального запасу магнію в організмі знаходиться в позаклітинній рідині, переважно в плазмі крові. У здорових дорослих людей вміст магнію в сироватці крові перебуває в діапазоні 0,7‒1,1 ммоль/л.
Рекомендована норма споживання магнію з їжею для чоловіків становить 350 мг/добу, для жінок — 280 мг. Потреба в магнії підвищується в період вагітності та грудного вигодовування.
Магній абсорбується зі ШКТ шляхом активного транспорту. Основним регулятором балансу магнію в організмі є нирки. 3‒5% іонізованого магнію виводиться нирками.
Збільшення об’єму сечі (наприклад при терапії високоефективними петльовими діуретиками) призводить до підвищення екскреції іонізованого магнію. Якщо абсорбція магнію в тонкому відділі кишечнику знижується, подальша гіпомагніємія призводить до зниження його екскреції (<0,5 ммоль/добу).
Калій. Загальний запас калію в організмі людини масою тіла 70 кг становить у середньому 140 г (3570 ммоль). Загальний запас калію дещо менший у жінок, ніж у чоловіків, і незначною мірою знижується з віком. 2% загального запасу калію в організмі знаходиться поза клітинами, а решта 98% — всередині клітин.
Оптимальна норма споживання калію з їжею становить 3–4 г (75–100 ммоль) на добу. Основний шлях виведення калію — нирковий (близько 90% калію виводиться нирками щодня). Решта 10% виводяться через ШКТ. Таким чином, нирки відповідають за довгостроковий гомеостаз калію, а також за вміст калію в сироватці крові. У короткостроковій перспективі вміст калію в крові також регулюється обміном калію між внутрішньоклітинним і позаклітинним простором.