Застосовувати внутрішньовенно. Терапію має проводити лікар, який має досвід роботи в онкології та гематології.

Дакарбазин чутливий до дії сонячного світла. Всі розчини дакарбазину необхідно захищати від дії світла, а також і під час введення (стійкий до світла інфузійний набір).

Введення слід проводити дуже обережно, уникаючи потрапляння розчину дакарбазину у тканини, адже це може спричиняти пошкодження тканин та біль у місці введення. Якщо екстравазація відбулася, введення слід негайно припинити, а залишок дози ввести в іншу вену.

Злоякісна меланома.

При монотерапії дакарбазин призначати, як правило, у дозі 200–250 мг/м² поверхні тіла у вигляді внутрішньовенної ін’єкції 1 раз на добу протягом 5 діб, повторні курси — кожні 3 тижні.

Як альтернативу внутрішньовенній болюсній ін’єкції розчин дакарбазину можна вводити способом короткотривалої інфузії (протягом 15–30 хвилин).

Також можливо призначати дакарбазин як внутрішньовенну інфузію у дозі 850 мг/м² 1 раз на добу і потім 1 раз кожні 3 тижні.

Хвороба Ходжкіна.

Дакарбазин призначають у дозі 375 мг/м² поверхні тіла на добу (внутрішньовенно) кожні 15 діб. У цьому випадку дакарбазин застосовувати у комбінації з доксорубіцином, блеоміцином та вінбластином (ABVD режим дозування).

Саркома м’яких тканин у дорослих.

Для лікування саркоми м’яких тканин у дорослих дакарбазин призначати у дозі 250 мг/м² на добу внутрішньовенно (1–5 днів) у комбінації з доксорубіцином кожні 3 тижні (ADIC).

Під час терапії дакарбазином потрібно робити періодичну перевірку показників крові, функціонального стану нирок та печінки. Оскільки часто спостерігаються реакції з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується проводити підтримуючу терапію та застосовувати протиблювальні засоби.

Оскільки можуть виникнути шлунково-кишкові і гематологічні порушення, перед кожним курсом терапії дакарбазином необхідний ретельний аналіз показника ризик-користь.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування лікар визначає індивідуально для кожного випадку, враховуючи багато факторів (тип та стадія захворювання, комбінована терапія, побічні ефекти та лікувальний ефект, які спричиняє дакарбазин тощо). У випадку хвороби Ходжкіна зазвичай рекомендується провести 6 циклів ABVD комбінованої терапії. У випадку саркоми м’яких тканин та злоякісної меланоми тривалість лікування визначається ефективністю дакарбазину та толерантністю до нього пацієнта.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю.

Якщо у пацієнта лише незначне порушення функції нирок або печінки, коригування дози необов’язкове. У хворих із комбінованою нирковою та печінковою недостатністю збільшується час виведення дакарбазину. Проте досі немає ніяких затверджених рекомендацій щодо зменшення дози для таких хворих.

Люди літнього віку.

Немає ніяких рекомендацій щодо застосування дакарбазину людям літнього віку, оскільки відсутній достатній досвід застосування цього препарату даній категорії пацієнтів.

Швидкість введення.

Дози менше 200 мг/м² можна повільно вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції. Більші дози дакарбазину (від 200 до 850 мг/м²) слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хвилин.

Рекомендується спочатку перевірити прохідність судини шляхом введення 5–10 мл 0,9% розчину натрію хлориду для інфузій або 5% розчину глюкози. Ці ж самі розчини використовують для промивання флакона після ін’єкцій від залишкових кількостей препарату.

При розчиненні у воді без подальшого розведення 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій або 5% розчином глюкози одержаний розчин препарату (100 або 200 мг дакарбазину) є гіпоосмолярним (100 мОсмоль/кг), тому його слід вводити повільно, понад 1 хвилину, замість швидкого болюсного внутрішньовенного введення за кілька секунд.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Розчин готувати безпосередньо перед введенням, використовувати негайно.

Дакарбазин чутливий до сонячного світла, тому всі засоби для приготування та введення розчину необхідно захищати від світла, наприклад системи для вливання з полівінілхлориду, стійкі до світла.

При використанні звичайних систем для вливання їх слід обгортати УФ-стійкою фольгою.

а) Приготування розчину дакарбазину (дозування 100 мг).

Асептично вводити 10 мл води для ін’єкцій у флакон з препаратом і струшувати до повного розчинення. Свіжоприготовлений розчин, що містить 10 мг/мл дакарбазину (осмолярність розчину r = 1,007 г/мл), вводити повільно внутрішньовенно.

Для внутрішньовенної інфузії одержаний свіжоприготовлений розчин розводити у 200–300 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5% розчину глюкози. Цей розчин вводити як короткотривалу внутрішньовенну інфузію протягом 15–30 хвилин.

б) Приготування розчину дакарбазину (дозування 200 мг).

Асептично вводити 20 мл води для ін’єкцій у флакон з препаратом і струшувати до повного розчинення. Свіжоприготовлений розчин, що містить 10 мг/мл дакарбазину, (осмолярність розчину r = 1,007 г/мл), вводити повільно внутрішньовенно.

Для внутрішньовенної інфузії одержаний розчин розводити у 200–300 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5% розчину глюкози. Цей розчин вводити як короткотривалу внутрішньовенну інфузію протягом 15–30 хвилин.

в) Приготування розчину дакарбазину (дозування 500 мг).

Асептично вводити 50 мл води для ін’єкцій у флакон з препаратом і струшувати до повного розчинення. Свіжоприготовлений розчин, що містить 10 мг/мл дакарбазину (осмолярність розчину r = 1.007 г/мл), розчинити у 200–300 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5% розчину глюкози. Отриманий розчин для інфузій, що містить 1,4–2,0 мг/мл дакарбазину, вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 20–30 хвилин.

г) Приготування розчину дакарбазину (дозування 1000 мг).

Асептично вводити 50 мл води для ін’єкцій у флакон з препаратом і струшувати до повного розчинення. Свіжоприготовлений розчин, що містить 20 мг/мл дакарбазину, (осмолярність розчину r = 1,015 г/мл), розчинити у 200–300 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5% розчину глюкози. Отриманий розчин для інфузій, що містить 2,8–4,0 мг/мл дакарбазину, вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 20–30 хвилин.

Дакарбазин Медак використовується лише одноразово. Перед введенням розчин візуально перевіряти, використовувати лише прозорий, практично вільний від нерозчинених частинок розчин. Не використовувати розчин з механічними включеннями.

Будь-яку частину вмісту флакона, що залишається після приготування розчину, слід знищувати, так само як і розчини, що не пройшли візуальної перевірки.

Усі матеріали, що використовували при виготовленні та введенні розчину, необхідно утилізувати (спалювати) відповідно до чинного законодавства.