побічні реакції можна звести до мінімуму, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.
Клінічну користь і переносимість слід переглядати періодично, причому лікування слід негайно припинити при першій появі шкірних реакцій або клінічно значущих шлунково-кишкових реакцій.
Шлунково-кишкові розлади, ризик появи виразок ШКТ, кровотечі і перфорації. НПЗП, включаючи піроксикам, можуть спричинювати серйозні шлунково-кишкові розлади, наприклад кровотечі, виразки і перфорацію шлунка, тонкої і товстої кишки, які можуть призводити до летального наслідку. Ці серйозні побічні реакції можна спостерігати у будь-який час з або без застережних симптомів у пацієнтів, що лікуються НПЗП.
Вплив НПЗП, як коротко-, так і довготривалий, провокує підвищення ризику серйозних реакцій з боку ШКТ. Дані досліджень доводять, що застосування піроксикаму пов’язане з високим ризиком серйозної шлунково-кишкової токсичності порівняно з іншими НПЗП.
Пацієнтам зі значними факторами ризику виникнення шлунково-кишкових розладів слід призначати піроксикам тільки після ретельної оцінки ризику/користі (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Слід детально розглядати необхідність комбінованої терапії з гастропротекторними засобами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Серйозні шлунково-кишкові ускладнення. Виявлення суб’єктів ризику. Ризик розвитку серйозних ускладнень ШКТ підвищується з віком пацієнта. У пацієнтів віком від 70 років відмічають високий ризик ускладнень. Слід уникати застосування препарату у пацієнтів віком від 80 років.
Пацієнти, які одночасно приймають пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антикоагулянти (наприклад варфарин) або антиагреганти (наприклад ацетилсаліцилову кислоту у низьких дозах), мають підвищений ризик серйозних шлунково-кишкових ускладнень (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Як і при застосуванні інших НПЗП, для пацієнтів з таким ризиком можливе застосування піроксикаму у комбінації з гастропротекторними засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи).
Під час лікування піроксикамом пацієнти і лікарі повинні уважно стежити за симптомами шлунково-кишкових виразок та/або кровотеч. Пацієнти повинні повідомляти про появу будь-якого нового або незвичайного абдомінального симптому під час лікування. Якщо є підозра на наявність шлунково-кишкового ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму слід негайно припинити та розглянути необхідність додаткового клінічного обстеження та альтеративного лікування.
Серцево-судинні і церебрально-судинні ефекти. Необхідно забезпечити відповідний нагляд і попередити пацієнтів, які мали в анамнезі випадки АГ та/або серцеву недостатність, оскільки є повідомлення про затримку рідини і набряки, пов’язані з лікуванням НПЗП.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може бути пов’язане зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Немає даних, щоб виключити такий ризик при застосуванні піроксикаму. Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або церебро-судинними захворюваннями слід призначати піроксикам лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Така оцінка необхідна до початку тривалого лікування пацієнтів з можливим ризиком серцево-судинних захворювань (таких як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
Піроксикам, як і інші НПЗП, знижує агрегацію тромбоцитів, подовжуючи час коагуляції; слід брати до уваги ці ефекти при проведенні аналізу крові та у разі одночасного прийому пацієнтами інших інгібіторів агрегації тромбоцитів.
Слід моніторувати стан пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки у таких хворих пригнічення синтезу простагландину, викликане піроксикамом, може провокувати тяжке зниження ниркового кровотоку і в результаті призводити до гострої ниркової недостатності. У цьому відношенні пацієнти літнього віку та пацієнти, які отримують сечогінну терапію, є групою ризику.
У зневоднених пацієнтів існує ризик погіршення ниркової функції.
Слід також дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів зі зниженою функцією печінки. Рекомендується періодичний моніторинг клініко-лабораторних показників, особливо у разі тривалого лікування.
Внаслідок впливу препарату на метаболізм арахідонової кислоти у хворих на БА та схильних до БА пацієнтів можуть виникати бронхоспазм і можливі шокові та інші алергічні явища.
Оскільки під час терапії НПЗП були виявлені деякі зміни у системі зору, під час тривалого лікування рекомендується проводити періодичні офтальмологічні дослідження.
Крім того, рекомендується часто перевіряти рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно отримують антикоагулянтне лікування з похідними дикумаролу.
Шкірні реакції. Дані обсерваційних досліджень показують, що застосування піроксикаму може бути пов’язане з більш високим ризиком появи серйозних шкірних реакцій, ніж при застосуванні інших НПЗП, що не належать до групи оксикамів.
При застосуванні Брексіну були виявлені такі шкірні реакції, що загрожували життю: синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
Необхідно попереджати пацієнтів про пов’язані з цими побічними реакціями симптоми та ретельно спостерігати за появою у них таких шкірних реакцій. Ризик появи синдрому Стівенса — Джонсона та токсичного епідермального некролізу є найвищим у перші тижні лікування.
Якщо з’являються симптоми або ознаки синдрому Стівенса — Джонсона та токсичного епідермального некролізу (наприклад прогресуючий шкірний висип, часто з пухирями або ураженням слизової оболонки), лікування Брексіном слід припинити.
Найкращі результати лікування синдрому Стівенса — Джонсона та токсичного епідермального некролізу відмічають при ранній діагностиці та терміновому припиненні застосування препарату, що асоціюється з такими побічними реакціями. Рання відміна пов’язана з кращими прогнозами.
Якщо у пацієнта при застосуванні Брексіну розвинулися синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, цей препарат не слід призначати знову такому пацієнту незалежно від часу, що минув після застосування.
Жінкам, які планують завагітніти, не рекомендується застосовувати піроксикам, а також будь-які препарати з відомою інгібіцією простагландинів/синтезу ЦОГ.
Слід припинити прийом піроксикаму жінкам із проблемами з фертильністю або при проходженні досліджень фертильності.
Адаптивна порфірія. Піроксикам можна застосовувати пацієнтам з адаптивною порфірією лише після ретельної оцінки ризик/користь, тому що можливе загострення хвороби.
Порушення з боку нирок, спричинені прийомом НПЗП. Рідко нестероїдні протиревматичні препарати можуть спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, папілярний некроз і нефротичний синдром. НПЗП інгібують синтез ниркових простагландинів, які сприяють нирковій перфузії у пацієнтів з обмеженим кровообігом нирок і зниженням ниркового об’єму крові. У таких пацієнтів може розвинутися ниркова недостатність, пов’язана із лікуванням НПЗП, яка, як правило, зникає при припиненні лікування. До пацієнтів з високим ризиком такого типу реакцій належать хворі на ХСН, цироз печінки, нефротичний синдром та пацієнти безпосередньо в період після серйозних хірургічних втручань. З цієї причини такі пацієнти повинні знаходитися під ретельним контролем лікаря під час лікування НПЗП.
Під час тривалого застосування анальгетичних засобів може розвинутися головний біль, лікування якого не може бути вирішене підвищенням дози лікарського засобу. Пацієнт має бути поінформований про це.
Різке припинення прийому анальгетичних засобів після тривалого часу застосування у високих дозах може викликати скарги (головний біль, втому, нервозність), які зазвичай зникають протягом кількох днів. Відновлення прийому анальгетичних засобів можна розпочати тільки з дозволу лікаря та за відсутності скарг на наявність даних побічних реакцій.
Лактоза. Одна таблетка Брексіну містить 102,8 мг лактози моногідрату. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкозо-галактози протипоказане застосування Брексіну.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Піроксикам протипоказаний вагітним, жінкам, які планують вагітність, та жінкам, які годують грудьми.
Вагітність. Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та/або внутрішньоутробному розвитку плода. Дані, отримані у результаті епідеміологічних досліджень, свідчать про підвищений ризик викидня, а також серцевих вад і гастрошизису внаслідок застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх строках вагітності. Абсолютний ризик серцевих ускладнень підвищується з <1% до приблизно 1,5%. Передбачається, що ризик підвищується залежно від дози і тривалості лікування.
У дослідженні на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до підвищення ризику преімплантаційних та постімплантаційних викиднів та внутрішньоутробної загибелі плода. Крім того, збільшилася кількість вроджених вад, у тому числі серцево-судинних аномалій, що було зафіксовано у дослідженні на тваринах, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у фазі органогенезу.
Під час ІІІ триместру вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть викликати у плода:
– серцево-легеневі вади (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
– ниркові функціональні розлади, які можуть прогресувати до ниркової недостатності з маловоддям.
Також інгібітори синтезу простагландинів можуть викликати у матері та плода перед пологами такі ризики:
– продовження часу кровотечі, ефект інгібування агрегації тромбоцитів, які можуть з’явитися навіть у разі застосування дуже низьких доз;
– інгібування скорочень матки, що призведе до затримки або пролонгації пологів.
Годування грудьми. Доступні дані показують, що кількість піроксикаму, що проникає у грудне молоко, становить близько 1–3% його концентрації у плазмі матері. Піроксикам протипоказаний у період годування грудьми, оскільки його безпека для новонароджених не встановлена.
Фертильність. Прийом піроксикаму погіршує жіночу фертильність і тому не рекомендується для жінок, які бажають завагітніти. Для жінок, які відчувають труднощі у тому, щоб завагітніти, або які проходять обстеження фертильності, слід розглянути припинення прийому піроксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Піроксикам може погіршувати концентрацію уваги, що може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та виконувати дії, що потребують швидких моторних реакцій.