Стоматидин ― розчин для порожнини рота, його діюча речовина гексетидин (у концентрації 1 мг на 1 мл розчину). Це антисептик, який виявляє антибактеріальну та протигрибкову активність, доведену in vivo та in vitro. Бактерицидна дія гексетидину розвивається вже через 5 хв після його нанесення на уражену слизову оболонку (Luc J. et al., 1992). Він чинить місцевоанестезуючу, в’яжучу та дезодоруючу дію. Окрім того, гексетидин чинить виражену інгібуючу дію на формування зубного нальоту. Резистентність мікроорганізмів відмічають рідко (Kapić E. et al., 2002). Ці характеристики забезпечують популярність Стоматидину та його важливу роль у лікуванні та профілактиці інфекцій порожнини рота та горла. Гексетидин має неспецифічний механізм дії, що не дозволяє бактеріальним та грибковим патогенам виробити до нього специфічні механізми резистентності. За хімічною структурою є похідним піримідину. Він має властивості пригнічувати окисне фосфорилювання та викликати гідроліз АТФ, порушувати цілісність мембран мікроорганізмів та виступає антагоністом тіаміну (D’Arcangelo G. et al., 1987). Гексетидин застосовується в якості антисептика з 1950-х років, коли він був запропонований для лікування широкого спектру захворювань, зумовлених бактеріальною або грибковою інфекцією. Так, гексетидин пропонувалося застосовувати в лікуванні різноманітних дерматозів (Welsh A.L., Ede M., 1958), терапевтичної та хірургічної патології порожнини рота та глотки (Mounier-Kuhn P., Fontvieille J., 1972), вагінітів, цервіцитів (Bailey F.A. еt al., 1957) и вульвітів (Wolff J.R., 1958), а також у якості місцевого антисептика в комплексному лікуванні одонтогенного сепсису (Menghini P., Sapelli P.L., 1980). На сьогодні гексетидин найбільш часто застосовується у стоматології. У той же час препарат популярний у якості полоскання при різноманітних інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів завдяки своїй ефективності та доступності.

Стоматидин у лікуванні захворювань ЛОР-органів

Стоматидин завдяки його широкому антибактеріальному спектру широко застосовується в лікуванні хронічного тонзиліту. Окрім того, він може застосовуватися для профілактики запальних процесів перед екстрацією зубів та при пірсингу в порожнині рота. Також Стоматидин рекомендується для проведення промивання мигдаликів (метод консервативного лікування хронічного тонзиліту). Промивання проводить отоларинголог 1 раз на добу, курс ― 10 процедур, застосовується нерозведений розчин Стоматидину (Юлиш Е.И., 2009). Полоскання горла Стоматидином також може бути рекомендовано для профілактики рецидивів хронічного тонзиліту в період між загостреннями (Ягудина Р.И., Аринина Е.Е., 2013).
У дослідженні за участю 50 дітей з ГРВІ (вік 3–15 років) була оцінена ефективність гексетидину. Виявлено, що для групи дітей, які отримували гексетидин, характерним був більш швидкий регрес таких симптомів, як гіперемія та біль у горлі. Також застосування гексетидину дозволяло зменшити потребу у призначенні антибіотиків та проводити її після проведення бакпосіву та визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків (Шамцева О.В., Вальтц Е.А., 2016).
Гексетидин є особливо клінічно цінним для педіатричної практики. Маленькі діти схильні частково проковтувати розчини для полоскання горла, гексетидин же має низьку токсичність та не спричиняє вираженого місцево-подразнювального ефекту. Це дозволяє застосовувати Стоматидин у дітей віком з 6 років. Інгібування гексетидином утворення біоплівок сприяє його ефективності в терапії інфекційно-запальних захворювань мигдаликів, а доведена віруліцидна дія ― застосовувати препарати на основі гексетидину при ГРВІ (Карпова Е.П., Воробьева М.П., 2016).

Застосування Стоматидину у стоматології

Серйозною проблемою є герпетична інфекція. У період герпетичного висипу не рекомендується проводити стоматологічні маніпуляції, окрім невідкладних. У пацієнтів, у яких частота загострень герпесу становить більше 6 разів на рік, необхідно проводити профілактику антисептиками перед лікуванням зубів або іншими втручаннями в порожнині рота навіть поза періодом висипу. У даному випадку гексетидин є оптимальним препаратом (Радучич О.В., 2019).
Усунення та профілактика утворення зубного нальоту є наріжним каменем у лікуванні запальних захворювань ясен, таких як гінгівіт, парадонтит. Беручи до уваги, що механічне очищення (чищення зубів, використання зубної нитки) не завжди долає цю проблему, на теперешній час широке розповсюдження отримало додаткове використання різноманітних ополіскувачів та антисептиків для порожнини рота. Ці засоби є додатковими до щоденних гігієнічних процедур і міцно зайняли своє місце в боротьбі не лише із запальними захворюваннями ясен, але також з карієсом, оскільки його прогресування багато в чому пов’язане з формуванням зубного нальоту. Розчин гексетидину 0,1% широко застосовується в багатьох країнах у якості розчину для полоскання порожнини рота (Afennich F. et al., 2010).
Був проведений систематичний огляд з метою визначення ефективності застосування полоскання порожнини рота даним препаратом для профілактики утворення зубного нальоту. Результати аналізу літератури дозволили зробити висновки, що гексетидин виявляє інгібуючий вплив на утворення зубного нальоту, достовірно більш виражене порівняно із плацебо. Таким чином, Стоматидин можна рекомендувати в якості препарату для полоскання порожнини рота (Afennich F. et al., 2010).
У проведеному в Італії дослідженні оцінювався вплив 0,2% гексетидинового спрея на зубний наліт та стан ясен після операції на пародонті. У дослідженні взяли участь 38 пацієнтів, які перенесли по 2 оперативних втручання на пародонті. Обстеження на наявність зубного нальоту проводилися через 0; 7; 14; 21 та 28 днів, а стан ясен оцінювався через 0 та 28 днів. У результаті дослідження у групі застосування тестового спрея було продемонстровано значне зниження утворення бляшок та покращання загоєння ран порівняно з плацебо (Bokor M., 1996).
Інфекційні процеси в ротовій порожнині викликаються різноманітними збудниками. Гриби ― це еукаріотичні мікроорганізми. Найбільш клінічно значущі з них належать до роду Candida (найбільш часто викликають захворювання у людини). Кандидоз, викликаний C. albicans, широко розповсюджений, проте колонізація порожнини рота без клінічних проявів відмічається ще частіше (у 40–60% здорових людей). Також часто виявляють такі гриби, як C. tropicalis, C. krusei, C. guilliermondii, C. glabrata (Aoun G. et al., 2015). Носіння зубних протезів є фактором, що дуже часто провокує розвиток клінічно вираженого кандидозу. Останні створюють мікросередовище з низьким вмістом кисню та низьким рН, яке сприяє росту Candida. Окрім того, Candida добре адгезується до акрилу, а слина погано проникає під протези. Розповсюдженими факторами, які зумовлюють розвиток стоматиту, є травматизація погано підібраним протезом, а також недостатні гігієна порожнини рота та очищення зубного протезу (Pellizzaro D. et al., 2012). Стоматит, пов’язаний з носінням зубних протезів, виявляється запаленням слизової оболонки ясен та піднебіння, що вкриваються зубним протезом (Budtz-Jörgensen E., 1974). Клінічно дана форма стоматиту може варіювати від одиничних петехій до генералізованого запалення з капілярною гіперплазією, спричиняючи у пацієнтів значний дискомфорт (Aoun G. et al., 2015), і розвивається, за даними деяких авторів, у 15–70% осіб, які носять зубні протези (Gendreau L., Loewy Z.G., 2011). Дослідження в осіб похилого віку, мешканців геріатричної установи, які носять зубні протези, виявило ознаки кандидозного стоматиту у 72% учасників (Budtz-Jłrgensen E. et al., 1996). Раніше в якості можливих етіологічних факторів називалися бактеріальна інфекція, алергічна реакція на стоматологічні матеріали, проте пізніше як причина була встановлена інфекція, викликана надлишковим ростом грибів роду Candida, головним чином C.albicans.
Було проведено клінічне та мікологічне обстеження 70 пацієнтів, носіїв зубних протезів (Kulak-Ozkan Y. et al., 2002). У результаті дійшли висновку, що існує статистичний взаємозв’язок між розвитком кандидозного ураження ясен та піднебіння, які перекриваються протезом, та чистотою зубних протезів. Ефективну дезінфекцію останніх можуть забезпечити антисептичні розчини (Pinto Lde R. et al., 2010). Важливою є і простота їх застосування як для полоскання порожнини рота, так і для замочування зубних протезів (їх необхідно занурити в розчин на період нічного сну) ― способи, доступні пацієнтам будь-якого віку і навіть таким із зниженими ментальними функціями, що особливо актуально в геріатричних пацієнтів.

Антисептик для порожнини рота: головне не нашкодити?

Хлоргексидин чинить антимікробну дію, інгібує накопичення зубного нальоту та попереджає запалення ясен. Порівняно з іншими антисептиками, хлоргексидин є одним з найбільш ефективних (Pavarina A.C. et al., 2003). Однак хлоргексидин може викликати серйозні побічні ефекти, такі як зміна кольору зубів та інші. Відповідно, існує необхідність в альтернативній рідині для полоскання рота, аналогічній хлоргексидину за ефективністю, але без його побічних ефектів. Було встановлено, що пригнічувальна щодо утворення зубного нальоту дія гексетидину менш виражена, ніж у хлоргексидину. Проте в той же час немає повідомлень щодо побічних ефектів, таких як ерозивний вплив на зубну емаль та зміна її кольору, зрідка відмічаються зміни смакових відчуттів, подразнювальна дія на слизову оболонку порожнини рота, але значно рідше, ніж при застосуванні хлоргексидину (Afennich F. et al., 2010). Саме ці небажані ефекти, перш за все потемнішання зубів, є визначальними у виборі препарату, оскільки навіть при ефективному лікуванні стоматиту дуже негативно сприймаються пацієнтами. Отже, з урахуванням вищезазначеного, Стоматидин для полоскання рота є підходящою альтернативою хлоргексидину.
В іншому дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із зубними протезами (20 чоловіків, 40 жінок віком 40–80 років) із клінічними проявами стоматиту. Мазки, взяті в учасників до першого замочування та після завершення періоду дослідження (4 дні), вивчалися мікологічно (проводився посів на живильне середовище). Зменшення кількості колонізуючих одиниць Candida albicans при застосуванні гексетидину було задовільним (Aoun G. et al., 2015). А якщо враховувати негативний вплив хлоргексидину на колір емалі зубів та протезів (Ernst C.P. et al., 1998), то гексетидин може бути препаратом вибору у даної категорії хворих.

Висновки

Стоматидин ― розчин для ротової порожнини, показаний при широкому спектрі інфекційно-запальних захворювань ротової порожнини та горла. Він може застосовуватися в якості місцевого лікування при стоматиті, гінгівіті, парадонтиті та альвеоліті. Ефективним буде місцеве застосування Стоматидину при грибкових інфекціях порожнини рота, таких як кандидоз, при глоситі, фарингіті, тонзиліті та афтозному стоматиті. Стоматидин показаний також при стоматиті, викликаному як C. albicans, так і іншими патогенами. Він може призначатися для профілактики розвитку інфекційних ускладнень до і після хірургічних втручань у ротовій порожнині, наприклад екстракції зубів або тонзилектомії, окрім того, здатен допомогти подолати неприємний запах з рота.
Препарат добре переноситься та має обмежений перелік протипоказань (дитячий вік до 6 років, атрофічний фарингіт, реакції гіперчутливості до гексетидину). Препарат можна застосовувати в поєднанні з іншими препаратами для місцевого застосування, а також у складі комплексної терапії з антибіотиками та іншими препаратами системної дії. Також важливим є те, що він не впливає на здатність управляти транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, оскільки практично не всмоктується зі слизової оболонки порожнини рота і горла. Багатьом пацієнтам, особливо похилого віку, складно правильно очищати зубні протези. Враховуючи відсутність впливу Стоматидину на колір зубів та зубних протезів при задовільному антисептичному ефекті, даний препарат зручний для нічного замочування зубних протезів, що є профілактикою стоматиту у даної категорії пацієнтів. При застосуванні Стоматидину слід пам’ятати, що в разі відсутності зменшення вираженості симптомів протягом перших 5 днів терапії необхідно звернутися до лікаря з метою можливої корекції терапії. При розвитку реакцій гіперчутливості застосування препарату слід негайно припинити, максимально видалити його зі слизових оболонок та звернутися до лікаря. Також слід підкреслити, що найбільш ефективним буде лікування в разі застосування препарату при перших симптомах захворювання.