імунологічні та біологічні властивості
Фармакодинаміка
1. Епідеміологічні дані
10 пневмококових серотипів, включених у цю вакцину, становлять основні хвороботворні серотипи в Європі, що охоплюють приблизно 56–90% інвазивних пневмококових інфекцій (IПІ) у дітей віком <5 років. У цій віковій групі серотипи 1; 5 і 7F є причиною 3,3–24,1% IПІ залежно від країни і досліджуваного періоду.
Пневмонія різної етіології є основною причиною дитячої захворюванності та смертності в усьому світі. У проспективних дослідженнях встановлено, що Streptococcus pneumoniae у 30–50% була ймовірною причиною виникнення пневмонії.
Гострий середній отит (ГСО) є частим дитячим захворюванням різної етіології. Бактерії можуть бути причиною 60–70% клінічних епізодів ГСО. Streptococcus pneumoniae і нетипований штам Haemophilus influenzae (NTHi) — найчастіші причини виникнення бактеріального ГСО в усьому світі.
2. Ефективність під час клінічних досліджень
Під час проведення багатоцентрового подвійного сліпого кластерно-рандомізованого контрольованого клінічного дослідження III/IV фази у Фінляндії (FinIP) діти були рандомізовані на 4 групи, відповідно до двох режимів вакцинації для немовлят [2+1 (3; 5 міс з подальшим введенням бустерної дози в 11 міс) або 3+1 (3; 4; 5 міс з подальшим введенням бустерної дози в 11 міс)] для отримання Синфлорикс (2/3 кластерів), або контрольних вакцин проти гепатиту (1/3 кластерів). У турових когортах (довакцинація за віком) діти віком від 7 до 11 міс отримували першу дозу вакцини Синфлорикс або контрольну вакцину проти гепатиту В, відповідно до 2-дозового режиму, з подальшим введеням бустерної дози, а діти віком від 12 до 18 міс при першій вакцинації отримували 2 дози вакцини Синфлорикс або контрольної вакцини проти гепатиту A. Середня тривалість періоду подальшого спостереження, починаючи від першої вакцинації, становила від 24 до 28 міс для інвазивного захворювання, діагностованої госпітальної пневмонії та амбулаторного лікування антимікробними препаратами. Під час гніздового дослідження період подальшого спостереження немовлят становив до 21 міс з метою оцінки впливу на назофарингеальне носійство (НФН).
Під час багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого клінічного дослідження фази III (Клінічне дослідження середнього отиту та пневмонії — COMPAS) здорові немовлята віком від 6 до 16 тиж отримували вакцину Синфлорикс або контрольну вакцину проти гепатиту B у 2; 4 та 6 міс із подальшим застосуванням вакцини Синфлорикс або контрольної вакцини проти гепатиту A у віці від 15 до 18 міс.
2.1 ІПІ
Когорта немовлят віком до 7 міс на момент зарахування
Продемонстрована ефективність вакцини (в дослідженні FinIP) або ефективність вакцини (в дослідженні COMPAS) у запобіганні підтверджених культуральним методом випадків ІПІ, внаслідок вакцинних пневмококових серотипів (табл. 1).
Таблиця 1. Запобігання ІПІ у немовлят, які отримали принаймні одну дозу вакцини СИНФЛОРИКС (загальна когорта вакцинованих немовлят)

Тип ІПІ	FinIP					COMPAS
	Кількість випадків			ЕВ (95% ДІ)		Кількість випадків		ЕВ (95% ДІ)
	Синфлорикс схема 3+1	Синфлорикс схема 2+1	Контроль ²	3+1 схема	2+1 схема	Синфлорикс схема 3+1	Контроль	3+1 схема
	N 10273	N 10054	N 10200	3+1 схема	2+1 схема	N 11798	N 11799	3+1 схема
Серотип вакцини ¹	0	1	12	100%³ (82,8; 100)	91,8%⁴ (58,3; 99,6)	0	18	100% (77,3; 100)
Серотип 6B	0	0	5	100% (54,9; 100)	100% (54,5; 100)	0	2	–
Серотип 14	0	0	4	100% (39,6; 100)	100% (43,3; 100)	0	9	100% (49,5; 100)
Будь-який серотип	0	2	14	100%⁵ (85,6; 100)	85,8%⁵ (49,1; 97,8)	7	21	66,7% (21,8; 85,9)

ЕВ — ефективність вакцини у клінічному дослідженні вакцини FinIP або ефективність вакцини у клінічному дослідженні COMPAS.
N — кількість суб’єктів у групі. Тут і далі: ДІ — довірчий інтервал.
¹ Під час дослідження FinIP інші серотипи, що спричиняють ІПІ, включали 7F (1 випадок у кластерах Синфлорикс 2+1), 18C, 19F і 23F (1 випадок на кожен у контрольних кластерах). Під час дослідження COMPAS серотипи 5 (2 випадки), 18C (4 випадки) і 23F (1 випадок) були також виявлені в контрольній групі додатково до серотипів 6B і 14.
² 2 групи контрольних кластерів немовлят були об’єднані.
³ p-значення <0,0001.
⁴ p-значення =0,0009.
⁵ 93,0% (95% ДІ, 74,9; 98,9; 2 випадки з 14) незалежно від первинної схеми.
Турові когорти
Серед 15 447 дітей у турових вакцинованих когортах не виявлено підтверджених культуральним методом випадків ІПІ у групах Синфлорикс, у той час як у контрольних групах спостерігалося 7 випадків ІПІ (серотипи 7F і 14 у когорті дітей віком 7–11 міс і серотипи 3; 4; 6B; 15C і 19F у когорті дітей віком 12–18 міс).
2.2. Пневмонія
Ефективність вакцини Синфлорикс для профілактики негоспітальної пневмонії (НП) імовірної бактеріальної етіології продемонстрована в когорті пацієнтів відповідно до протоколу (імунізованих щонайменше трьома дозами первинної схеми) (величина p≤0,002) як первинної мети дослідження COMPAS протягом періоду подальшого спостереження 38 тиж з моменту початку дослідження: 22,0% (95% ДІ 7,7–34,2); 240 випадків/10 295 осіб у групі Синфлорикс порівняно із 304 випадками/10 201 особою у контрольній групі.
НП імовірної бактеріальної етіології визначалась як радіологічно підтверджені випадки НП або з альвеолярною консолідацією/плевральним випотом на рентгенограмі органів грудної клітки, або без альвеолярних інфільтратів, проте за наявності C-реактивного білка (СРБ) ≥40 мг/л.
Ефективність вакцини у профілактиці НП імовірної бактеріальної етіології з наявністю альвеолярної консолідації або плеврального випоту становила 25,7% (95% ДІ 8,4–39,6) та у профілактиці клінічно підозрюваної НП з направленням на рентгенографію органів грудної клітки становила 6,7% (95% ДІ 0,7–12,3).
Під час тривалого періоду спостереження протягом 48 міс з моменту початку дослідження, ефективність вакцини у профілактиці НП імовірної бактеріальної етіології становила 18,2% (95% ДІ 4,1–30,3), у профілактиці НП з альвеолярною консолідацією або плевральним випотом — 22,4% (95% ДІ 5,7–36,1) та проти клінічно підозрюваної НП з направленням на рентгенографію органів грудної клітки — 7,3% (95% ДІ 1,6–12,6).
Під час дослідження FinIP ефективність вакцини у зменшенні кількості випадків госпітально діагностованої пневмонії становила 26,7% (95 % ДІ 4,9–43,5) за схемою 3+1 для немовлят і 29,3% (95% ДІ 7,5–46,3) за схемою 2+1 для немовлят. Для турової вакцинації ефективність вакцини становила 33,2% (95% ДІ 3,0–53,4) у когорті дітей віком 7–11 міс і 22,4% (95% ДІ –8,7...44,8) у когорті дітей віком 12–18 міс.
2.3. ГСО
Ефективність вакцини у профілактиці ГСО оцінювалася в ході дослідження COMPAS (табл. 2).
Таблиця 2. Ефективність вакцини проти ГСО¹ в ході дослідження COMPAS (відповідно до протоколу²: 5989 досліджуваних)

Тип або причина ГСО	Ефективність вакцини, %	95% ДІ
Клінічно підтверджений діагноз ГСО незалежно від етіології	16,1	–1,1...30,4³
Будь-який пневмококовий серотип	56,1	13,4–77,8
10 пневмококових вакцинних серотипів	67,1	17,0–86,9
Пневмококові серотипи, пов’язані з вакциною	25,7	–232,2...83,4
Невакцинні/не пов’язані з вакциною пневмококові серотипи	25,7	–231,9...83,4
Нетипована гемофільна паличка (NTHi)	15,0	–83,8...60,7

¹ Перший епізод.
²Період подальшого спостереження протягом максимум 40 міс, починаючи з 2 тиж після третьої дози первинного курсу вакцинації.
³Статистично незначущий за попередньо визначеним критерієм (односторонній р=0,032). Однак у всіх вакцинованих когортах ефект вакцини проти клінічних епізодів ГСО становив 19% (95% ДІ 4,4–31,4).
Під час іншого багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого дослідження (POET), що проводилося у Чеській Республіці та Словаччині, немовлята отримували або 11-валентну досліджувану вакцину (11Pn-PD), що містить 10 серотипів Синфлорикс (разом із серотипом 3, для якого не була продемонстрована ефективність), або контрольну вакцину відповідно до схеми вакцинації у 3; 4; 5 і 12–15 міс. Ефективність вакцини представлена у табл. 3.
Таблиця 3. Ефективність вакцини проти ГСО¹ в ході дослідження POET (відповідно до протоколу²: 4907 учасників дослідження).

Тип або причина ГСО	Ефективність вакцини, %	95% ДІ
Клінічно підверджений діагноз ГСО незалежно від етіології	33,6	20,8–44,3
Будь-який пневмококовий серотип	51,5	36,8–62,9
10 пневмококових серотипів, подібних до Синфлорикс	67,9	53,0–78,1
Пневмококові серотипи, пов’язані з вакциною	65,5	22,4–84,7
Невакцинні/не пов’язані з вакциною пневмококові серотипи	8,5	–64,2...49,0
Нетипована гемофільна паличка (NTHi)	35,3	1,8–57,4

¹Усі епізоди.
²Період подальшого спостереження протягом максимум 24 міс, починаючи з 2 тиж після третьої первинної дози.
Під час дослідження POET ефективність вакцини 11Pn-PD стосовно профілактики першого епізоду ГСО, викликаного серотипами вакцин, становила 52,6% (95% ДІ 35,0–65,5). Продемонстрована специфічна ефективність серотипів проти першого епізоду ГСО, викликаного серотипами 6B; 14; 19F і 23F.
Під час проведення дослідження COMPAS (на основі декількох зареєстрованих випадків) та дослідження POET не спостерігалося підвищення частоти випадків захворювань ГСО, викликаних іншими бактеріальними патогенами або серотипами, які не входять до складу вакцини, або внаслідок інших бактеріальних патогенів.
Вплив на застосування антимікробних препаратів
У загальній когорті вакцинованих немовлят у дослідженні FinIP вакцинація Синфлорикс знизила рівень амбулаторного застосування амоксициліну, який є антибіотиком, що найчастіше призначається при ГСО, на 7,9% (95% ДІ 2,0–13,4) за схемою 3+1 для немовлят і 7,5% (95% ДІ 0,9–13,6) за схемою 2+1 для немовлят. У групах Синфлорикс спостерігалася тенденція до зниження рівня амбулаторного застосування будь-яких антимікробних препаратів та антимікробних препаратів, які зазвичай призначають у разі ГСО та респіраторних інфекціях.
2.4. Вплив на НФН
Вплив вакцини Синфлорикс на НФН вивчали у двох клінічних дослідженнях: FinIP (5092 досліджуваних) та у дослідженні COMPAS (1921 досліджуваний). Під час обох досліджень вакцина Синфлорикс значно знижувала носійство вакцинних серотипів (комбіноване та окремо 6B; 19F і 23F) з тенденцією до підвищення після повторної вакцинації у носійстві невакцинних серотипів або серотипів, які не входять до складу вакцини проти НФН, що привело до зменшення загального пневмококового носійства. Під час дослідження FinIP також спостерігалося значне зниження для вакцинного серотипу 14 і для перехресно-реактивного серотипу 19A.
У клінічному дослідженні з оцінки НФН у ВІЛ-позитивних немовлят (N=83) та ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями (N=101), експозиція до ВІЛ або інфікування ВІЛ, очевидно, не змінювали впливу вакцини Синфлорикс на пневмококове носійство порівняно з ефектом у ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-негативними матерями (N=100).
3. Ефективність під час післяреєстраційного нагляду
У Бразилії вакцина Синфлорикс була включена до Національної програми імунізації (НПІ) у березні 2010 р. для застосування у немовлят за схемою 3+1 з програмою турової імунізації у дітей віком до 2 років. На підставі дослідження тривалістю близько 3 років після включення вакцини Синфлорикс, у відповідному дослідженні випадок–контроль повідомлялося про значне зниження випадків ІПІ, підтверджених бактеріологічним методом або методом полімеразної ланцюгової реакції, внаслідок будь-якого вакцинного серотипу (83,8% (95% ДІ 65,9–92,3)) та ІПІ внаслідок серотипу 19A (82,2% (95% ДІ 10,7–96,4)).
У Фінляндії вакцина Синфлорикс була включена до НПІ у вересні 2010 р. для застосування у немовлят за схемою 2+1 без програми турової імунізації. Оцінювалося відносне зниження частоти випадків ІПІ у дітей віком ≤5 років протягом перших 3 років після введення НПІ. До і після введення НПІ порівняння передбачає значне зниження частоти будь-якого бактеріологічно підтвердженого ІПІ (80% (95% ДІ 72–85)), ІПІ будь-якого вакцинного серотипу (92% (95% ДІ 86–95)) та ІПІ внаслідок серотипу 19A (62% (95% ДІ 20–85)).
У Квебеку, Канада, вакцина Синфлорикс була включена до програми імунізації немовлят (дві первинні дози для немовлят віком до 6 міс та повторна доза у 12 міс) через 4,5 року застосування 7-валентної пневмококової кон’югованої вакцини (PCV). На підставі дослідження тривалістю 1,5 року після введення вакцини Синфлорикс, з охопленням понад 90% вікових груп, що підлягають імунізації, спостерігалося зниження частоти випадків ІПЗ вакцинних серотипів (головним чином внаслідок зміни захворювання серотипу 7А) без одночасного підвищення частоти випадків ІПІ невакцинних серотипів, що призвело до загального зниження частоти випадків ІПІ у цільовій віковій групі порівняно з частотою випадків, яка повідомлялася протягом попереднього періоду.
4. Дані з імуногенності
4.1. Не нижча імунологічна ефективність порівняно із 7-валентною пневмококовою кон’югованою вакциною (PCV)
У прямому порівняльному дослідженні із 7-валентною PCV продемонстрована не нижча ефективність імунної відповіді на вакцину Синфлорикс, встановлена методом ELISA, для всіх серотипів, окрім 6B і 23F. Для серотипів 6B і 23F відповідно 65,9 і 81,4% немовлят, вакцинованих у віці 2; 3 і 4 міс, досягли порогу визначення антитіл для ELISA (тобто 0,20 мкг/мл) через 1 міс після третьої дози вакцини Синфлорикс порівняно з 79,0 і 94,1% відповідно після трьох доз 7-валентної PCV. Клінічна значущість такої різниці не з’ясована, оскільки спостерігалася ефективність вакцини Синфлорикс проти ІПІ, викликаного серотипом 6B, під час клінічного дослідження (див. табл. 1). Частка вакцинованих, які досягли порогу визначення для серотипів 1; 5 і 7F при застосуванні вакцини Синфлорикс, була не меншою, ніж сукупна імунна відповідь на 7-валентну PCV проти 7 поширених серотипів.
Під час того самого дослідження частка пацієнтів із функціональною імунною відповіддю (титр OPA ≥8) на всі серотипи, що входили до складу кожної вакцини, була великою (>87,7%), за винятком серотипу 1 для вакцини Синфлорикс під час ревакцинації (65,7%).
Застосування четвертої дози (бустерної дози) протягом другого року життя викликало анамнестичну імунну відповідь для всіх вакцинних серотипів, що свідчить про індукцію імунної пам’яті після первинного курсу.
Також продемонстровано, що вакцина Синфлорикс індукує імунну відповідь на перехресно-реактивний серотип 19A з 6,1-кратним підвищенням геометричної середньої концентрації антитіл (GMC) та геометричного середнього титру опсонофагоцитуючої активності (OPA GMT), що спостерігалося через 1 міс після повторної дози, порівняно з концентраціями до ревакцинації.
4.2. Імуногенність у немовлят віком від 6 тиж до 6 міс
Первинна схема вакцинації, що включає 3 дози
Імуногенність вакцини Синфлорикс оцінювали під час клінічних досліджень після 3-дозового первинного курсу вакцинації відповідно до різних схем (включаючи 6–10–14 тиж; 2–3–4; 3–4–5 або 2–4–6 міс) та після 4-ї (бустерної) дози, що вводилася не раніше ніж через 6 міс після 3-ї дози, починаючи з 9-місячного віку.
Первинна схема вакцинації, що включає 2 дози
Під час клінічних досліджень імуногенність вакцини Синфлорикс оцінювалася після 2-дозового первинного курсу вакцинації відповідно до різних схем (включаючи 6–14 тиж, 2–4 або 3–5 міс) та після 3-ї (бустерної) дози, що вводилася не раніше ніж через 6 міс після 2-ї дози, починаючи з 9-місячного віку.
У ході клінічного дослідження, під час якого оцінювалась імуногенність вакцини Синфлорикс після застосування пацієнтам 2- або 3-дозової первинної схеми вакцинації, не спостерігалося значущої різниці між двома групами у частці суб’єктів, які досягли порогу визначення антитіл для ELISA, спостерігалася менша частка осіб, які досягли порогу визначення OPA, для деяких вакцинних серотипів, а також для перехресно-реактивного серотипу 19A у суб’єктів, у яких застосовувалася 2-дозова первинна схема. В обох схемах спостерігалася відповідь на ревакцинацію, що вказувала на імунологічну підготовку, для кожного вакцинного серотипу та серотипу 19А.
3-дозова первинна схема продемонструвала вищий рівень імунної відповіді на протеїн D порівняно з 2-дозовою первинною схемою. Клінічна значущість цього спостереження не відома.
У дослідженні, проведеному в ПАР, оцінювали імуногенність вакцини Синфлорикс, яку вводили у бустерній дозі у віці 9–10 міс після 3-дозового (у віці 6; 10 і 14 тиж) або 2-дозового (у віці 6 і 14 тиж) первинного курсу вакцинації. Бустерна доза викликала значне підвищення СГК антитіл та ГСТ антитіл OPA (аналіз опсонофагоцитуючої активності) для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A як у групах 2-дозового, так і в групах 3-дозового первинного курсу вакцинації, що свідчило про імунологічну відповідь після первинного курсу.
Імунна пам’ять
Після застосування однократної навантажувальної дози вакцини Синфлорикс протягом 4-го року життя багатократне підвищення антитіл GMC, визначених методом ELISA, та OPA GMT як до, так і після вакцинації в осіб, які отримали попередню вакцинацію за 2- та 3-дозовою схемою, було ідентичним та свідчило про анамнестичну імунну відповідь для всіх вакцинних серотипів та перехресно-реактивного серотипу 19A. Обидві схеми продемонстрували анамнестичні імунні відповіді на протеїн D.
4.3. Імуногенність у невакцинованих немовлят і дітей віком ≥7 міс (турова вакцинація)
Під час досліджень у попередньо невакцинованих дітей віком 7–11 міс (за схемою 2+1) та дітей віком від 12 міс до 5 років (за 2-дозовою схемою), рівень антитіл GMC, визначених методом ELISA, та OPA GMT для всіх вакцинних серотипів та перехресно-реактивного серотипу 19A був ідентичним або вищим за рівень, індукований 3-дозовою первинною серією для немовлят. Ідентична імунна відповідь спостерігалася для протеїну D у дітей віком від 2 до 5 років та немовлят після 3-дозової первинної серії.
4.4. Імуногенність у недоношених немовлят
Оцінювалася імуногенність вакцини Синфлорикс у глибоко недоношених та недоношених немовлят (період гестації — 27–30 та 31–36 тиж відповідно), а також у доношених немовлят (3 первинні дози у 2; 4; 6 міс з ревакцинацією у віці 15–18 міс).
Після первинної вакцинації для кожного вакцинного серотипу частка осіб із концентраціями антитіл для ELISA ≥0,2 мкг/мл і титрами OPA ≥8 була ідентичною, незалежно від ступеня доношеності. Що стосується доношених немовлят, ідентична імуногенність спостерігалася у групах недоношених немовлят, за винятком нижчого рівня геометричної середньої концентрації антитіл (GMC) для серотипів 4; 5; 9V та перехресно-реактивного серотипу 19А і нижчого рівня OPA GMT для серотипу 5.
Через 1 міс після ревакцинації продемонстрована імунологічна пам’ять для кожного вакцинного серотипу та для перехресно-реактивного серотипу 19А.
Фармакокінетика. Оцінка фармакокінетичних властивостей не є обов’язковою для вакцин.
Дані доклінічних досліджень безпеки. У проведених на кролях дослідженнях токсичності багаторазових доз пневмококової кон’югованої вакцини не виявлено будь-яких суттєвих місцевих або системних токсичних ефектів.
4.5. Імуногенність в особливих групах населення
ВІЛ-позитивні (ВІЛ+/+) немовлята та ВІЛ-негативні немовлята, народжені ВІЛ-позитивними матерями (ВІЛ+/-)
У клінічному дослідженні, проведеному в ПАР, імуногенність вакцини Синфлорикс, яку призначали у вигляді первинного курсу 3-дозової вакцинації (у віці 6; 10 і 14 тиж) із подальшим введенням бустерної дози (у віці 9–10 міс), вивчали у 70 ВІЛ-позитивних (ВІЛ+/+) немовлят (безсимптомних або з легким перебігом хвороби), 91 ВІЛ-негативного немовляти, народженого ВІЛ-позитивними матерями (ВІЛ+/–), та 93 ВІЛ-негативних немовлят, народжених ВІЛ-негативними матерями (ВІЛ–/–).
Для більшості серотипів вакцини порівняння в групах не свідчило про будь-які відмінності післяпервинних імунних відповідей між ВІЛ+/+ та ВІЛ–/– групами або ВІЛ+/– та ВІЛ–/– групами, за винятком тенденції до меншої частки пацієнтів, у яких титри антитіл OPA сягали ≥8 та були нижчими ГСТ OPA у ВІЛ+/+ групі. Клінічне значення цієї нижчої післяпервинної відповіді антитіл OPA невідома. Щодо перехресно-реактивного серотипу 19A результати не вказували на будь-які відмінності між групами СГК-антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА.
Бустерна доза вакцини Синфлорикс у ВІЛ+/+ та ВІЛ+/– немовлят викликала стійке підвищення СГК- антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА, для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A, що вказувало на первинну імунологічну відповідь . Для більшості серотипів вакцини та серотипу 19A порівняння у групах не вказувало на будь-які відмінності післяпервинної дози між ВІЛ+/+ та ВІЛ–/– групами або ВІЛ+/– та ВІЛ–/– групами щодо СГК-антитіл та ГСТ-антитіл OPA, визначених за допомогою ІФА.
Результати щодо білка D вказували на подібну імунну відповідь після першої та бустерної вакцинації.
Діти з серповидноклітинною анемією (СКА)
У клінічному дослідженні, проведеному в Буркіна-Фасо, оцінювали імуногенність вакцини Синфлорикс, яку вводили 146 дітям із СКА (48 дітей віком <6 міс отримали первинну вакцинацію у віці 8; 12 і 16 тиж, з подальшою бустерною дозою у віці 9–10 міс, 50 дітей у віці 7–11 міс та 48 — у віці 12–23 міс починали турову вакцинацію відповідно до свого віку), порівняно із 143 дітьми відповідного віку без СКА. Наявність СКА не впливало на імунну відповідь на вакцину Синфлорикс для кожного серотипу вакцини та серотипу 19A, а також до білка D.
Діти з порушенням функції селезінки
Імуногенність та безпеку вакцини Синфлорикс оцінювали в обмеженої кількості пацієнтів із вродженою чи набутою аспленією, порушенням функції селезінки або недостатністю комплементу: 6 пацієнтів віком 2–5 років та 40 пацієнтів віком 6–17 років (вакцина Синфлорикс показана дітям віком до 5 років включно). У цьому дослідженні виявлено, що вакцина Синфлорикс є імуногенною, нових побічних реакцій не спостерігалося.