Проведення шкірних проб та АСІТ призначається виключно лікарем-алергологом або дитячим лікарем-алергологом, який має досвід у лікуванні алергічних захворювань та пройшов спеціальну підготовку, включаючи проведення заходів з надання невідкладної допомоги особам з анафілаксією, і проводиться під його контролем в умовах алергологічного кабінету або стаціонару.

Шкірні проби з алергенами та АСІТ проводяться після одержання лікарем письмової інформованої згоди пацієнта!

Специфічна діагностика алергічних захворювань

Показаннями для шкірної діагностики алергенами є анамнез, дані клінічного та лабораторного обстеження.

Шкірні проби ставлять на внутрішній поверхні передпліччя на відстані (30±10) мм одну від одної або на шкірі спини. Одночасно дозволяється проводити до 30 проб, якщо вони проводяться методом уколу (прик-тест), чи до 15, якщо проводяться методом скарифікації. Не рекомендується проводити шкірні проби з алергенами дітям віком до 1 року методом прик-тесту та до 3 років методом скарифікації. Для дітей кількість проб з алергенами (методом прик-тесту) не повинна перевищувати числове значення їхнього віку (для скарифікації — вдвічі менше).

Шкірні проби проводять з алергенами, що містять 10 000 PNU в 1 мл. Пацієнтам з високим ступенем сенсибілізації необхідно застосовувати препарат в концентрації 5 000 PNU в 1 мл.

Тимчасовим протипоказанням для проведення шкірних проб є прийом антигістамінних (до 10 діб), системних глюкокортикостероїдних препаратів (до 14 діб), мазей з вмістом глюкокортикостероїдів на ділянку шкіри, де має проводитись тестування (до 30 діб). Зважаючи на велику кількість препаратів, які застосовуються для лікування алергічних захворювань, та на появу нових лікарських засобів, вказані часові інтервали є приблизними і можуть змінюватись залежно від лікарського засобу, який застосовував пацієнт. Тому шкірні проби з алергенами можна ставити лише після відновлення позитивної шкірної реакції на гістамін!

Алерген-специфічна імунотерапія алергічних захворювань

АСІТ алергенами побутової групи проводиться хворим, у яких встановлено сенсибілізацію до даних алергенів методом шкірного тестування. При проведенні АСІТ алергени хворим вводять підшкірно у зовнішню третину плеча (у ділянку борозни між дельтовидним та триголовим м’язами). Інші шляхи введення алергенів з лікувальною метою можуть бути застосовані лише на основі нормативних документів (відповідних інструкцій, протоколів, стандартів або методичних рекомендацій), затверджених МОЗ України. За приготування розведень алергену в асептичних умовах для проведення АСІТ та використання приготованих розведень несе відповідальність лікар-алерголог.

Схеми АСІТ можуть бути різними — від прискорених до уповільнених. У цій інструкції приведена стандартна схема проведення АСІТ у дорослих та дітей. Рішення про застосування інших схем приймає лікар-алерголог залежно від стану пацієнта, його віку, необхідності проведення АСІТ та етіології алергічного захворювання. Як правило, АСІТ проводять після алергометричного титрування (шляхом постановки прик-тесту або внутрішньошкірного введення послідовних розведень алергену, яким мають проводити АСІТ, визначають найменшу концентрацію алергену, яка викликає шкірну реакцію). АСІТ починають з дози, в 10 разів меншої за ту, що викликає шкірну реакцію. При виявленні шкірної реакції на групу алергенів лікар-алерголог повинен визначитися щодо того, яким (якими) саме алергенами має проводитись АСІТ. Проведення АСІТ сумішшю алергенів, яка складається більше ніж із 4 компонентів, вважається небажаною.

Під час проведення шкірного тестування та АСІТ у особливо чутливих хворих можуть виникати системні алергічні реакції та анафілактичний шок. Після ін’єкції алергену хворий повинен не менше 30 хвилин знаходитись під наглядом лікаря-алерголога! У кожному кабінеті, де проводиться АСІТ, повинен бути в наявності набір засобів для надання невідкладної допомоги.

При виникненні анафілактичних реакцій необхідно негайно припинити введення алергену і діяти відповідно до протоколу надання медичної допомоги при анафілактичному шоці для дітей та дорослих, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України.

Відносні або тимчасові протипоказання для проведення АСІТ

Вік більше 55 років; шкірні захворювання; хронічні інфекційні захворювання; маловиражені шкірні проби з алергенами; неефективність попередньої АСІТ (якщо така проводилась); загострення основного алергічного захворювання; загострення будь-якого супутнього захворювання; будь-які інтеркурентні захворювання в стадії загострення; прийом інгібіторів МАО в комбінації із симпатоміметиками; вакцинація (див. розділ «Вакцинація»).

Обмеження застосування АСІТ

Недостатнє розуміння хворим необхідності АСІТ та його недисциплінованість; значна тривалість алергічного захворювання (10 років і більше); відстрочені позитивні шкірні проби з алергенами; наявність проявів неспецифічної гіперреактивності; епідермальна алергія; сенсибілізація до харчових, лікарських, хімічних алергенів; виражена гіперчутливість до 5 і більше алергенів.

Вакцинація

Під час проведення АСІТ вакцинація не проводиться на 1 етапі нарощування дози.

Бажано проводити планову вакцинацію за 1 місяць до початку АСІТ або, якщо це можливо, перенести терміни вакцинації на період після закінчення основного курсу АСІТ. При довгостроковому проведенні АСІТ (в режимі «без зупинки» протягом 3 і більше років) на 2 етапі підтримуючої терапії можливе проведення вакцинації при дотриманні таких умов:

не слід проводити ін’єкцію АСІТ і профілактичну вакцинацію в один день;
вакцинація проводиться не раніше ніж через 2–3 тижні після ін’єкції алергену;
при відсутності побічних реакцій на введення вакцини наступна ін’єкція алергену вводиться не раніше ніж:

- через 2 тижні після застосування інактивованих вакцин;

- через 4 тижні після застосування живих вакцин;

- через 8–12 тижнів після застосування вакцини БЦЖ;

- через 1 тиждень після туберкулінової проби.

При цьому АСІТ необхідно продовжити з введення того ж розведення алергену, яке застосовувалось перед вакцинацією.

Шкірні проби з алергенами можна ставити за 10–15 днів до вакцинації та через 1,5–2 місяці після введення вакцинних препаратів.

До складу лікарського засобу входять сполуки калію та сполуки натрію, однак їх вміст становить менше 1 ммоль (39 мг)/дозу калію та 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, що дає змогу стверджувати, що цей лікарський засіб є практично вільним від калію та натрію.