Запальні захворювання порожнини носа, носоглотки і навколоносових пазух (алергічний і неалергічний риніт, неалергічний риніт з еозинофільним синдромом; риносинусит з/без носового поліпозу, аденоїдальна гіпертрофія з/без залучення середнього вуха) клінічно виявляються симптомами та ускладненнями, серйозно впливають на якість життя і величину витрат на відновлення здоров’я після того чи іншого захворювання.
Найбільш поширеними методами лікування вищезазначених хвороб є назальні спреї для місцевого застосування, які можуть відрізнятися за своїм складом. Вони можуть застосовуватися як при монотерапії, так і в складі комплексної терапії. Інтраназальний шлях введення більш прийнятний як для пацієнтів, так і для лікарів: він швидкий, простий, асиміляція лікарського засобу пряма і швидка, а прихильність до терапії висока. Серед цих спреїв місцеве застосування глюкокортикоїдів, безсумнівно, є найбільш широко призначуваним і найефективнішим, хоча існує інформація про побічні ефекти (Passali D. et al., 2016).

Загальні відомості. Показання

Мометазон, також відомий як мометазону фуроат, є препаратом-глюкокортикоїдом нового покоління для терапії запальних захворювань шкіри, сінної лихоманки й астми.
Ефективність мометазону фуроату для лікування та/або профілактики назальних симптомів при сезонному і багаторічному алергічному риніті була встановлена з рівнем доказовості Ia.
Алергічний риніт характеризується запаленням слизової оболонки носа, тому для його лікування показані протизапальні препарати, головним чином для інтраназального введення. Мометазону фуроат у формі назального спрея має високу ефективність і відмінні характеристики безпеки. З клінічної точки зору, ідеальний місцевий лікарський засіб має відповідати ряду вимог, включаючи зручний пристрій, хороші сенсорні характеристики, здатність досягати задньої порожнини носа, тривалий час залишатися в ділянці запалення й оптимальну фармакокінетичну та фармакодинамічну активність (Ciprandi G. et al., 2018). Постійний запальний стан носа і навколоносових пазух клінічно виявляється багатьма симптомами та ускладненнями, такими як закладеність носа, чхання, кашель, головний біль, ринорея (передня або задня), свербіж, нездужання, біль і втома. Ці порушення часто супроводжуються симптомами, пов’язаними з очима, вухами і горлом, і всі разом вони серйозно впливають на якість життя.
Збільшені аденоїдні мигдалини й інфекція аденоїдної тканини можуть призвести до обструкції дихання у дітей, викликаючи апное під час сну і рецидивуючий синусит і персистуюче захворювання середнього вуха.
Риніт, як і закладеність носа, може також зумовити обструкцію дихальних шляхів і збільшення кількості пробуджень під час сну як у дітей, так і у дорослих. Порушення сну може негативно вплинути на рівень енергії вдень, настрій і, отже, спричиняти денну втому (Passali D. et al., 2016).
При гострому риносинуситі отримані докази підтверджують його застосування в якості монотерапії або ад’юванта до антибіотиків для зниження частоти рецидивів. При хронічному риносинуситі з поліпозом носа Гленспрей зменшує розмір поліпів, закладеність носа, покращує якість життя і нюх, а також він ефективний при лікуванні денного кашлю, асоційованого з подразненням глотки. Місцеве застосування Гленспрея має високу ефективність при терапії аденоїдальної гіпертрофії й середнього отиту у дітей з атопією.
Мометазону фуроат був запатентований у 1981 р. і виведений на фармацевтичний ринок у 1987 р. У 1998 р. мометазону фуроат з’явився у формі назального спрея, який користувався достатнім попитом на ринку. Його дозування становить 2 впорскування в кожний носовий хід 1 р/добу (50 мкг на кожне впорскування), а доза для дітей була в 2 рази нижчою: 1 впорскування в кожний носовий хід 1 р/добу (Passali D. et al., 2016).
Мометазону фуроат допомагає в боротьбі з такими симптомами алергії, як закладеність носа, слизові виділення, свербіж і чхання; а також з бронхіальною астмою (призначають в інших країнах) (Meteran H., Backer V., 2016), поліпами носа для хворих, у яких відсутня відповідь на терапію менш сильними глюкокортикоїдами. Деякі дані свідчать про застосування мометазону у дітей з гіпертрофією аденоїдних мигдалин (Passali D. et al., 2016).
Астма — поширене респіраторне захворювання, що характеризується запаленням дихальних шляхів, бронхоспазмом і гіперреактивністю дихальних шляхів, а також такими симптомами, як кашель, задишка і утруднення в грудях. Алергічний риніт є поширеною супутньою патологією при астмі, і глюкокортикоїди — основний спосіб у лікуванні обох захворювань. Мометазону фуроат — сильнодіючий синтетичний стероїд з дуже високою спорідненістю до рецептора і низькою біодоступністю, який, як показано, перевершує інші інгаляційні кортикостероїди. Однак не зовсім зрозуміло, чи пов’язано застосування назального спрея мометазону фуроату з поліпшенням контролю астми (Meteran H. et al., 2016).
Якщо розглядати мометазон з точки зору сили дії, то він сильніший, ніж гідрокортизон, і менш сильний, ніж дексаметазон.
Мометазон є синтетичним кортикостероїдом, має виражену протизапальну і протиалергічну дію. In vitro було встановлено, що мометазон виявляє афінність зв’язування з людським глюкокортикоїдним рецептором, яка приблизно в 12 разів вища, ніж у дексаметазону, у 7 разів вища, ніж у тріамцинолону ацетоніду, у 5 разів вища, ніж у будесоніду, і в 1,5 раза вища, ніж у флютиказону. Клінічне значення цих результатів невідоме (Tan R.A., Corren J., 2008).

Механізм дії

Незв’язані кортикостероїди проникають через клітинні мембрани і зв’язуються з високою афінністю із специфічними цитоплазматичними рецепторами. Вираженість запалення зменшується за рахунок зниження вивільнення гідролаз лейкоцитарної кислоти, запобігання накопиченню макрофагів у запалених ділянках, дії на адгезію лейкоцитів до стінки капіляра, зниження проникності капілярної мембрани, зменшення компонентів комплементу, пригнічення вивільнення гістаміну і кініну й участі в процесі формування рубцевої тканини.
Також у лабораторному дослідженні показана здатність мометазону фуроату знижувати експресію фактора міжклітинної адгезії (intercellular adhesion molecule-1), який сприяє закріпленню риновірусів до епітеліальної клітки, що дозволяє припустити профілактичну роль препарату щодо розвитку ГРВІ (Кожухів Д.А., Карпова Е.П., 2014).
Не менш важливим є той факт, що всі глюкокортикоїди пригнічують експресію генів факторів, відповідальних за генерацію і підтримання запальних процесів. Однак фуроати заслуговують на особливу увагу, оскільки їх бічний ланцюг складного ефіру фуроату робить молекули сильно ліпофільними. Таким чином, молекули легко абсорбуються слизовими оболонками, епітелієм і фосфоліпідами клітинних мембран. Ця властивість мінімізує їх загальну дію і максимізує локальний ефект (Samoliński B. et al., 2014).
Вченими було проведено ряд досліджень для виявлення потенційно негативного впливу назальної форми мометазону на ріст дитини та функцію надниркової залози. Один рік лікування мометазону фуроатом спреєм у сумарній добовій дозі 100 мкг вранці протягом 3 міс у порівнянні з плацебо не призводило до значних розбіжностей. Тоді як застосування препарату в добовій дозі 200 мкг асоціювалося з деякими змінами швидкості росту в порівнянні з плацебо (Skoner D.P. et al., 2011). Ще в одному дослідженні встановлено, що застосування мометазону фуроату в дозі 800 мкг (1600 мкг/добу), яка в 2 рази перевищує прогнозовану клінічну дозу, являє собою нижню межу для системних ефектів, що виявляються послідовно (Affrime M.B. et al., 2000).
Молекула мометазону фуроату має будову, що забезпечує низьку біодоступність. Тому системна дія препарату відсутня.

Метаболізм

Метаболізм мометазону відбувається в печінці, характеризується відсутністю основних метаболітів у плазмі крові. При інкубації in vitro одним із утворених мінорних метаболітів є фуроат 6-гідроксимометазону. У мікросомах печінки людини утворення метаболіту регулюється цитохромом P450 3A4. 98–99% препарату зв’язується з білками. Т_½ мометазону становить 5–8 год.

Токсичність

Імовірність гострого отруєння глюкокортикоїдом при застосуванні інгаляційних форм препарату досить низька. Проте звичайне зловживання препаратом може викликати симптоми передозування стероїдів, включаючи порушення менструального циклу, виникнення акне, ожиріння і м’язову слабкість. Прийом до 8000 мкг препарату перорально не викликав розвитку побічних реакцій (Drugbank, Mometasone, 2005).

Побічні реакції

До основних несприятливих ефектів мометазону належать головний біль, синусити, у тому числі вірусної етіології, фарингіти, інші запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, у тому числі ті, що супроводжуються кашлем. Кашель також може бути ізольованим симптомом. До поширених реакцій відносять кровотечі, виділення зі слизом, м’язовий біль, дисменорею і нудоту.
Менш поширеними побічними реакціями є артралгія, астма, бронхіт, біль у грудях, кон’юнктивіт, діарея, диспепсія, біль у вусі, симптоми грипу, міалгія, нудота і нежить, середній отит і хрипи.

Дослідження ефективності

У ході проспективного інтервенційного дослідження застосування інтраназального мометазону для лікування аденоїдних вегетацій у дітей і підлітків з гіпертрофією аденоїдних мигдалин встановлено достовірне зменшення обструкції носа, ринореї, кашлю, хропіння. А також об’єктивне зменшення розмірів розростання аденоїдної тканини в період 12 тиж застосування мометазону фуроату (Ghafar M.H.A. et al., 2019).
У своєму огляді A. Zalmanovici, J. Yaphe проаналізували регістри Кокрейнівської бази даних досліджень (Cochrane Central Register of Controlled Trials), MEDLINE і EMBASЕ на предмет результатів терапії хворих з гострими синуситами. Усі дослідження були подвійними сліпими плацебо-контрольованими. Лікування препаратом проводили в період 15–21 день. Встановлено дозозалежну ефективність щодо симптомів синуситів (73% проти 66,4% (плацебо); рівень ризиків 1,11; 95% довірчий інтервал 1,04–1,18). При цьому про побічні ефекти не повідомлялося (Zalmanovici A., Yaphe J., 2009).
Середній отит є однією з найбільш поширених інфекцій серед дітей і результатом ускладнень приблизно у 30% дітей, які перехворіли на ГРВІ. Найбільш поширеним ускладненням гострого середнього отиту є середній отит з випотом. Рандомізоване контрольоване дослідження було проведено за участю дітей віком 2–6 років, які відвідували лікарню Кудакан в Бандар-Аббасі, південний Іран, у 2014 р. пацієнти були розділені на 3 групи залежно від призначеного препарату: 1-ша група отримувала монтелукаст, 2-га група — мометазон і 3-тя група — контрольна. Аудіометрія була виконана для всіх хворих на початку дослідження і через 4 тиж після лікування. Усього в дослідження було включено 143 дитини. Середній вік учасників становив 44,64±18,03 міс. Не виявлено значної різниці в результатах лікування в різних групах.

Профіль безпеки

Лікарський засіб продемонстрував високий профіль безпеки: після року терапії мометазону фуроатом не виникало ознак атрофії слизової оболонки носа. Однак якщо хворий приймає препарат протягом декількох місяців, то необхідно періодично оглядати слизову оболонку носа.
При застосуванні препарату можливий місцевий розвиток інфекційного процесу грибкової етіології, подразнення слизової оболонки носа і глотки. Відміна препарату може призводити до розвитку недостатності з боку надниркової залози, болю в суглобах і м’язах, депресії та втоми, екземи, кон’юнктивіту, що може стати причиною відновлення лікування.
При тривалій терапії у високих дозах можливий розвиток синдрому Кушинга. Також у таких хворих можливе зниження імунної реакції і, як наслідок, підвищений ризик зараження інфекційними захворюваннями (зокрема на вітряну віспу та кір) (інструкція МОЗ України).
Таким чином, Гленспрей поліпшує результати обструкції носа, хропіння, аудіометрії чистого отиту, середнього отиту з випотом, розміру аденоїдів і якості життя в цілому.