фармакодинаміка. Ипигрикс чинить безпосередній стимулювальний вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних та нервово-м’язових синапсах периферичної нервової системи та ЦНС. Фармакологічна дія препарату Ипигрикс заснована на комбінації двох механізмів дії:
– блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
– оборотне інгібування холінестерази в синапсах.
Ипигрикс посилює дію на гладкі м’язи не лише ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину.
Ипигрикс поліпшує та стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м’язову передачу.
Ипигрикс посилює скоротливість гладком’язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових і окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду.
Ипигрикс поліпшує пам’ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції.
Препарат відновлює проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушене внаслідок різних чинників, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів.
Помірно стимулює ЦНС з окремими проявами седативного ефекту; виявляє аналгезивний та антиаритмічний ефект.
Препарат не чинить тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної та канцерогенної, а також алергізуючої та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.
Фармакокінетика. Іпідакрин швидко всмоктується після п/ш або в/м введення. C_max у крові досягається через 25–30 хв; швидко надходить до тканин; Т_½ у фазі розподілу становить 40 хв. Приблизно 40–55% активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Виведення препарату здійснюється нирками, а також екстраренально (через ШКТ). Метаболізується в печінці.
Т_½ при парентеральному введенні препарату становить 2–3 год. Екскреція відбувається в основному за рахунок канальцевої секреції, і лише ¹/₃ дози виводиться шляхом клубочкової фільтрації. При парентеральному введенні 34,8% іпідакрину виділяється із сечею в незміненому вигляді.