Досвід, отриманий у клінічних дослідженнях

Оскільки клінічні дослідження проводяться за досить різних умов, частота побічних реакцій, яка спостерігалася в клінічних дослідженнях лікарського засобу, не може бути порівняною з частотою в клінічних дослідженнях іншого лікарського засобу, а також може не відображати частоту побічних реакцій, які спостерігалися на практиці.

Описані нижче дані відображають експозицію препарату Пульмозим^® у 902 пацієнтів при щоденному застосуванні тривалістю від 2 тижнів та застосуванні один або два рази на добу протягом 6 місяців. Лікарський засіб Пульмозим^® вивчали у плацебо-контрольованих та неконтрольованих дослідженнях (n=804 та n=98). У плацебо-контрольованих дослідженнях брали участь пацієнти з форсованою життєвою ємністю легенів ≥ 40% від прогнозованої (n=643) або з більш поширеним захворюванням легенів із форсованою життєвою ємністю легенів < 40% від прогнозованої (n=161). Популяція пацієнтів у неконтрольованому дослідженні включала 98 дітей віком від 3 місяців до 10 років із муковісцидозом. Більше половини пацієнтів отримували Пульмозим^® по 2,5 мг інгаляційно один раз на добу (n=581), решта пацієнтів (n=321) отримували Пульмозим^® по 2,5 мг інгаляційно два рази на добу.

Плацебо-контрольовані дослідження

Дослідження 1 було рандомізованим, плацебо-контрольованим клінічним дослідженням за участю пацієнтів із форсованою життєвою ємністю легенів ≥ 40% від прогнозованої. У цьому дослідженні понад 600 пацієнтів отримували Пульмозим^® один або два рази на добу протягом 6 місяців. Найпоширенішою побічною реакцією (різниця ризику ≥ 5%) була зміна голосу. Частота найбільш поширених побічних явищ була подібною у пацієнтів, які отримували Пульмозим^®, та у пацієнтів, які отримували плацебо, що, ймовірно, відображає наслідки основного захворювання легенів. У більшості випадків реакції, які спостерігалися з більшою частотою, були легкого ступеня, транзиторними за характером та не потребували зміни дозування. В окремих пацієнтів побічні реакції призвели до остаточної відміни препарату Пульмозим^®. Частота відміни лікування була подібною для плацебо (2%) та препарату Пульмозим^® (3%).

Дослідження 2 було рандомізованим, плацебо-контрольованим дослідженням за участю пацієнтів із більш поширеним захворюванням легенів (форсована життєва ємність легенів < 40% від прогнозованої), які отримували лікування протягом 12 тижнів. У цьому дослідженні профіль безпеки препарату Пульмозим^® був подібним до такого у пацієнтів із менш поширеним захворюванням легенів (форсована життєва ємність легенів ≥ 40% від прогнозованої).

Побічні реакції при лікуванні препаратом Пульмозим^®виникають рідко (< 1/1000), у більшості випадків вони легкого ступеня тяжкості, носять скороминущий характер і не потребують корекції дози.

З боку органів зору: кон’юнктивіти.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дисфонія, задишка, фарингіт, ларингіт, риніт (неінфекційної етіології).

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка.

Загальні розлади: болі в грудній клітці (плевральні/некардіальні), гарячка.

Дослідження: зниження показників функції дихання.

Рівень смертності в контрольованих дослідженнях був подібним у пацієнтів, які отримували плацебо, та у пацієнтів, які отримували Пульмозим^®. Причини смерті вказували на прогресування муковісцидозу та включали задишку, зупинку серця, зупинку серця та дихання, легеневе серце, серцеву недостатність, масивне кровохаркання, пневмонію, пневмоторакс та дихальну недостатність.

Неконтрольоване дослідження

Дослідження 3. Безпека препарату Пульмозим^®, інгаляції по 2,5 мг, вивчалася при щоденному застосуванні протягом 2 тижнів 98 пацієнтам із муковісцидозом віком від 3 місяців до 10 років (65 осіб віком від 3 місяців до < 5 років, 33 особи віком від 5 дo ≤ 10 років). Небулайзер PARI BABY™ для багаторазового використання (в якому використовується маска для обличчя замість мундштука) використовувався для пацієнтів, які були неспроможні зробити вдих або видих ротом під час усього періоду лікування (54/65, 83% пацієнтів молодшого віку та 2/33, 6% пацієнтів старшого віку). Загалом характер побічних реакцій був подібним до такого, що спостерігався у плацебо-контрольованих дослідженнях. Кількість пацієнтів, у яких повідомляли про кашель, була більшою у групі молодшого віку порівняно із групою старшого віку (29/65, 45% порівняно з 10/33, 30%), а також у більшої кількості пацієнтів повідомляли про кашель середнього або тяжкого ступеня тяжкості (24/65, 37% порівняно з 6/33, 18%). Кількість пацієнтів, у яких повідомляли про риніт, була більшою у групі молодшого віку порівняно із групою старшого віку (23/65, 35% порівняно з 9/33, 27%), а також у більшої кількості пацієнтів повідомляли про висипання (4/65, 6% порівняно з 0/33).

Алергічні реакції

Не було повідомлень про анафілаксію, пов’язану із застосуванням препарату Пульмозим^®. Спостерігалися кропив’янка від легкого до середнього ступеня тяжкості та шкірні висипання легкого ступеня, які були транзиторними. В усіх дослідженнях у невеликого відсотка (у середньому 2–4%) пацієнтів, які отримували Пульмозим^®, у сироватці крові з’явилися антитіла до препарату Пульмозим^®. У жодного з цих пацієнтів не розвинулась анафілаксія. Клінічна значущість наявності в сироватці крові антитіл до препарату Пульмозим^® невідома.

Пацієнти, у яких виникають небажані явища, що збігаються із симптомами муковісцидозу, можуть, як правило, безпечно продовжувати застосування препарату Пульмозим^®, що підтверджується високим відсотком пацієнтів, які завершили участь у клінічних дослідженнях препарату Пульмозим^®.

У клінічних дослідженнях побічні явища, що призвели до повного припинення лікування дорназою альфа, спостерігалися у дуже невеликої кількості хворих, а частота переривання терапії була подібною при застосуванні плацебо (2%) і дорнази альфа (3%).

Після початку терапії дорназою альфа, як і будь-яким аерозолем, функція легень може дещо зменшитися, а відходження мокроти — збільшитися.

Антитіла до дорнази альфа виявлені менше ніж у 5% хворих, проте у жодного з цих пацієнтів вони не належали до класу IgE. Покращення показників функції легень відзначалося навіть після появи антитіл до дорнази альфа.

Післяреєстраційний досвід

Післяреєстраційні спонтанні повідомлення та проспективно зібрані в обсерваційних дослідженнях дані з безпеки підтверджують, що профіль безпеки відповідає такому, що спостерігався в клінічних дослідженнях.