3-Дінір порошок для оральної суспензії (3-Dinir powder for oral suspension)

Допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, ароматизатор Полуниця, хіноліновий жовтий (Е104).

Цефдинір - 250 мг/5 мл

фармакодинаміка. Цефдинір є цефалоспорином ІІІ покоління з широким спектром активності щодо кишкових грамнегативних бактерій. Цефдинір стабільний за наявності деяких, але не всіх ферментів β-лактамази. Як наслідок, багато організмів, стійких до пеніцилінів і деяких цефалоспоринів, сприйнятливі до цефдиніру. Цефалоспорини діють так само, як і пеніциліни: вони перешкоджають синтезу пептидоглікану бактеріальної стінки шляхом інгібування кінцевої транспептидації, необхідної для перехресних зв’язків. Цей ефект є бактерицидним.
Механізм дії. Цефдинір є β-лактамним антибіотиком, подібним до пеніцилінів, переважно бактерицидним. Цефдинір пригнічує третю і заключну стадію синтезу клітинної стінки бактерій, переважно зв’язуючись з пеніцилінзв’язувальними білками (ПЗБ), які розташовані всередині бактеріальної клітинної стінки. ПЗБ відповідають за кілька етапів синтезу клітинної стінки. Таким чином, внутрішня активність цефдиніру, як і інших цефалоспоринів і пеніцилінів, проти конкретного організму залежить від їх здатності отримувати доступ і зв’язуватися з необхідними ПЗБ. Як і всі β-лактамні антибіотики, здатність цефдиніру втручатися у ПЗБ-опосередкований синтез клітинної стінки у кінцевому підсумку призводить до лізису клітин. Лізис опосередковується аутолітичними ферментами бактеріальних клітинних стінок (тобто аутолізинами).
Механізм резистентності. Резистентність до цефдиніру відбувається у першу чергу через гідроліз деяких β-лактамаз, зміну ПЗБ і зниження проникності. Цефдинір неактивний щодо більшості штамів Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Enterococcus spp., стійких до пеніциліну стрептококів і стійких до метициліну стафілококів. Негативні β-лактамази, стійкі до ампіциліну (BLNAR) штами H. influenzae, зазвичай нечутливі до цефдиніру.
Тест на антимікробну чутливість цефдиніру

^aСтрептококи, крім S. pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС 0,12 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру.
^bS. pneumoniae, чутливі до пеніциліну (МІС 0,06 мкг/мл), можна вважати чутливими до цефдиніру. Ізоляти S. pneumoniae, протестовані проти 1 мкг диску оксациліну з розмірами зони оксациліну 20 мм, сприйнятливі до пеніциліну і можуть вважатися сприйнятливими до цефдиніру. Тестування цефдиніру проти пеніцилінпроміжних або пеніцилінорезистентних ізолятів не рекомендується. Надійних критеріїв інтерпретації для цефдиніру немає.
Антимікробна активність. Показано, що цефдинір є активним щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів як in vitro, так і при клінічних інфекціях.
Грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (лише метицилінчутливі штами); Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами); Streptococcus pyogenes.
Грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae; Haemophilus parainfluenzae; Moraxella catarrhalis.
Доступні наступні дані in vitro, проте їх клінічна значущість невідома.
Цефдинір in vitro демонструє мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) 1 мкг/мл або менше проти (≥90%) штамів наступних мікроорганізмів; проте безпека й ефективність цефдиніру при лікуванні клінічних інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, не встановлені в адекватних і добре контрольованих клінічних дослідженнях.
Грампозитивні бактерії: Staphylococcus epidermidis (лише метицилінчутливі штами), Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci.
Грамнегативні бактерії: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Klebsiella pneumonia, Proteus mirabilis.
Фармакокінетика. Цефдинір застосовують перорально. Потрапивши у системний кровообіг, цефдинір на 60–70% зв’язується з білками плазми крові як у дорослих, так і у дітей; зв’язування з білками плазми крові не залежить від концентрації. Розподіл відбувається на різних ділянках, включаючи легені, рідину середнього вуха, синуси, шкірні пухирі і мигдалини. Даних про проникнення цефдиніру у спинномозкову рідину людини (СМР) немає. Цефдинір не підлягає суттєвому метаболізму, його активність в основному зумовлена початковим препаратом. Виведення відбувається головним чином через ниркову екскрецію з середнім Т_½ у плазмі крові близько 1,7 год.
Всмоктування
Пероральна біодоступність. C_max цефдиніру досягається через 2–4 год після введення дози. Концентрація цефдиніру у плазмі крові зростає з підвищенням дози, але підвищення концентрації менше, ніж пропорційно до дози від 300 мг (7 мг/кг маси тіла) до 600 мг (14 мг/кг маси тіла). Після введення суспензії здоровим дорослим біодоступність цефдиніру становить 120% відносно капсул. Розрахункова абсолютна біодоступність суспензії цефдиніру становить 25%. Показано, що пероральна суспензія цефдиніру 250 мг/5 мл є біоеквівалентною дозуванню 125 мг/5 мл у здорових дорослих людей натще.
Вплив їжі. У дорослих, які отримували 250 мг/5 мл пероральну суспензію з високим вмістом жиру, C_max і AUC цефдиніру знижувалися на 44 і 33% відповідно. Величина цих знижень не є клінічно значущою, оскільки дослідження безпеки та ефективності пероральної суспензії у педіатричних пацієнтів проводилися без урахування прийому їжі. Тому цефдинір можна приймати незалежно від їди.
Метаболізм і екскреція. Цефдинір непомітно метаболізується. Активність головним чином зумовлена діючою речовиною. Цефдинір виводиться головним чином через ниркову екскрецію, середній Т_½ з плазми крові становить 1,7 (±0,6) год. У здорових осіб з нормальною функцією нирок нирковий кліренс становить 2,0 (±1,0) мл/хв/кг, а периферичний кліренс — 11,6 (±6,0) і 15,5 (±5,4) мл/хв/кг після введення доз 300 і 600 мг відповідно. Середній відсоток дози, що виводиться з сечею у незміненому вигляді після введення доз 300 і 600 мг, становить 18,4% (±6,4) і 11,6% (±4,6) відповідно. У пацієнтів з порушенням функції нирок нирковий кліренс знижується.
Оскільки ниркова екскреція є основним шляхом виведення, слід коригувати дозу у пацієнтів з помітним порушенням ниркових функцій або у тих, які знаходяться на гемодіалізі.

легкі та помірні інфекції у дітей, спричинені чутливими штамами відповідних мікроорганізмів:
— негоспітальна пневмонія, спричинена Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);
— загострення хронічного бронхіту, спричинене Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Haemophilus parainfluenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);
— гострий гайморит, спричинений Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);
— фарингіт/тонзиліт, спричинений Streptococcus pyogenes;
— неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують β-лактамазу) та Streptococcus pyogenes;
— гострий бактеріальний середній отит, спричинений Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Streptococcus pneumoniae (лише пеніцилінчутливі штами) та Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу).

шлях введення: пероральний.
Дозування. Рекомендовані режим дозування та тривалість лікування інфекцій у дітей описані нижче в таблиці; загальна добова доза для всіх інфекцій становить 14 мг/кг маси тіла, до максимальної дози 600 мг/добу. Застосування препарату 1 раз на добу протягом 10 днів є настільки ж ефективним, як і застосування двічі на добу. Застосування 1 раз на добу не вивчалося при шкірних інфекціях; таким чином, цефдинір у формі оральної суспензії слід приймати двічі на добу при даних інфекціях. Приймати суспензію можна незалежно від прийому їжі.
Діти (віком до 12 років)

Приблизна схема дозування цефдиніру для дітей*

*Доза визначається індивідуально лікарем залежно від віку та маси тіла пацієнта. Для всіх пацієнтів віком від 6 міс до 12 років разова доза препарату становить 7 мг/кг маси тіла, або 0,14 мл суспензії на 1 кг маси тіла.
**Для дітей з масою тіла ≥43 кг препарат призначають у максимальній добовій дозі 600 мг.
Пацієнти з порушенням функцій нирок. Рекомендована доза для пацієнтів з кліренсом креатиніну (CL_cr) <30 мл/хв доза цефдиніру становить 300 мг 2 рази на добу.
Кліренс креатиніну складно виміряти амбулаторно.
Наступна формула може бути використана для визначення CL_cr у дітей:

де К=0,55 для дітей віком від 1 року та 0,45 для немовлят (віком до 1 року).
В обох випадках обчислень CL_cr визначається у мл/хв/1,73 м², довжина або висота тіла у сантиметрах та креатинін сироватки крові у мл/дл.
Пацієнти на гемодіалізі. Цефдинір виводиться з організму шляхом гемодіалізу.
У пацієнтів, які перебувають на хронічному гемодіалізі, рекомендований початковий режим дозування становить 300 мг або 7 мг/кг маси тіла через день. Після закінчення кожного сеансу гемодіалізу необхідно приймати 300 мг (або 7 мг/кг маси тіла). Подальші дози (300 мг або 7 мг/кг маси тіла) вводити через день.
Інструкція розведення цефдиніру для оральної суспензії

Діти. Препарат призначають дітям віком від 6 міс (з масою тіла не менше 7 кг) до 12 років.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей віком до 6 міс не вивчена.

препарат протипоказаний пацієнтам з відомою алергією на антибіотики цефалоспоринового ряду.

побічні реакції, пов’язані із застосуванням цефдиніру у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів, підлітків та дітей:

Вищезазначені побічні реакції спостерігалися протягом клінічних досліджень та/або післяреєстраційного періоду.
Наступні побічні реакції та зміни лабораторних тестів, незалежно від їх взаємозв’язку із застосуванням цефдиніру, зареєстровані під час тривалого післяреєстраційного періоду: синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, еритема поліморфна, вузликова еритема, діарея з домішками крові, геморагічний коліт, псевдомембранозний коліт, панцитопенія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія, схильність до кровотечі, порушення згортання крові, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, кровотечі з верхніх відділів ШКТ, втрата свідомості, алергічний васкуліт, гіпертонічна хвороба, мимовільні рухи.
Зареєстровані наступні побічні реакції та зміни лабораторних показників, характерні в цілому для антибіотиків цефалоспоринового ряду: алергічні реакції, анафілаксія, синдром Стівенса — Джонсона, поліморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз, порушення функції нирок, токсична нефропатія, печінкова дисфункція, включаючи холестаз, апластичну анемію, гемолітичну хворобу, панцитопенію та агранулоцитоз. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть з’являтися під час або після лікування антибіотиками.
Застосування деяких цефалоспоринів супроводжувалося розвитком судом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, для яких не здійснювався перерахунок дози. Якщо на тлі терапії виникають напади, застосування препарату слід припинити. У разі наявності клінічних показань може бути призначена протисудомна терапія.

попередження. Перед початком терапії цефдиніром слід проводити ретельне обстеження, щоб визначити, чи були у пацієнта попередні реакції гіперчутливості на цефдинір, інші цефалоспорини, пеніциліни або інші препарати. У випадку призначення цефдиніру пацієнтам, чутливим до пеніциліну, слід дотримуватися обережності, оскільки доведено наявність перехресної гіперчутливості серед β-лактамних антибіотиків, яка може досягати 10% у пацієнтів з наявністю алергічних реакцій на пеніцилін в анамнезі. Якщо виникає алергічна реакція на введення цефдиніру, застосування препарату слід припинити. У випадку розвитку серйозної реакції гіперчутливості може бути необхідним введення адреналіну та проведення інших невідкладних заходів, включаючи забезпечення киснем, введення в/в р-нів, в/в антигістамінних препаратів, ГКС, пресорних амінів та забезпечення прохідності дихальних шляхів при виникненні клінічної необхідності.
При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефдинір, повідомлялося про Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), ступінь тяжкості якої може варіювати від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних засобів змінює нормальну флору товстої кишки, що призводить до зростання кількості штамів C. difficile. C. difficile продукує токсини A і B, які зумовлюють розвиток псевдомембранозного коліту. Штами C. difficile, що продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність і летальність, оскільки ці інфекції можуть тяжко піддаватися антимікробній терапії і потребувати проведення колектомії. Пацієнтів, у яких виникає діарея після застосування антибіотиків, слід перевіряти на наявність псевдомембранозного коліту. Необхідна ретельна історія хвороби, оскільки, як повідомляється, симптоми псевдомембранозного коліту виникають протягом 2 міс після введення антибактеріальних засобів. У випадку підозри або підтвердження розвитку псевдомембранозного коліту рекомендується припинення застосування антибіотиків, не спрямованих на C. difficile. Виходячи з клінічного стану, пацієнту можуть бути показані відновлення водно-електролітного балансу, введення розчинів електролітів і амінокислот, антибіотикотерапія Clostridium difficile, хірургічне втручання.
Заходи безпеки. Загальне призначення цефдиніру у разі відсутності перевіреної або обґрунтованої підозрюваної бактеріальної інфекції, або обґрунтованої причини профілактичного призначення має сумнівну користь для пацієнта і підвищує ризик розвитку антибіотикорезистентних бактерій.
Як і у випадку застосування інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефдиніром може призвести до виникнення та надмірного росту стійких до препарату мікроорганізмів. Необхідний ретельний нагляд за станом пацієнта. Якщо під час терапії розвивається суперінфекція, слід застосовувати відповідну альтернативну терапію. Цефдинір, як і інші антимікробні лікарські засоби широкого спектра дії (антибіотики), слід призначати з обережністю пацієнтам з колітом в анамнезі. У пацієнтів з короткочасною або персистуючою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) загальну добову дозу цефдиніру слід знизити, оскільки призначення рекомендованих доз може призвести до значного підвищення плазмових концентрацій і Т_½ цефдиніру.
У пацієнтів, які отримували цефалоспорини, такі як цефдинір, спостерігалася хибнопозитивна реакція на вміст глюкози в сечі. Пацієнти з цукровим діабетом, які перевіряють свою сечу на глюкозу, під час лікування цефдиніром повинні застосовувати тести на глюкозу, що базуються на ферментативних реакціях глюкозооксидази.
Важлива інформація про деякі компоненти препарату. Суспензія містить сахарозу. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Необхідна консультація лікаря.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат призначений для застосування у дітей. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування цефдиніру у вагітних не проводили. Цефдинір не виявлений у грудному молоці після введення одноразової дози 600 мг.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат призначений для застосування у дітей. Цефдинір може спричиняти побічні реакції, що впливають на концентрацію уваги та швидкість реакції.

антациди (алюмініє- або магнієвмісні). Одночасне введення 300 мг цефдиніра та 30 мл гідроксиду алюмінію і суспензії гідроксиду магнію призводило до зниження швидкості досягнення C_max і ступеня AUC всмоктування приблизно на 40%. Час досягнення C_max також подовжується на 1 год. Антациди не чинять значного впливу на фармакокінетику цефдиніру, якщо їх вводити за 2 год до або через 2 год після введення цефдиніру. Якщо застосування антацидів під час терапії цефдиніром є необхідним, препарат слід приймати принаймні за 2 год до або через 2 год після прийому антацидів.
Пробенецид. Як і у випадку інших β-лактамних антибіотиків, пробенецид пригнічує ниркове виведення цефдиніру, що призводить до збільшення AUC приблизно вдвічі, підвищення C_max на 54% і подовження Т_½ на 50%.
Добавки заліза та їжа, збагачена залізом. Одночасне введення цефдиніру із залізовмісними лікарськими засобами, що містять 60 мг елементарного заліза (у формі FeSO4) або вітамінних препаратів, з вмістом елементарного заліза 10 мг, знижує всмоктування цефдиніру на 80 і 31% відповідно. У випадку якщо пацієнту необхідний прийом препаратів заліза під час терапії цефдиніром, цефдинір слід приймати принаймні за 2 год до або після прийому залізовмісних лікарських засобів. Вплив харчових продуктів з високим вмістом елементарного заліза (головним чином збагачених залізом зернових сніданків) на всмоктування цефдиніру не вивчали.
Дитяче харчування, збагачене залізом, не чинить значного впливу на фармакокінетику цефдиніру. Виходячи з цього, цефдинір у формі пероральної суспензії можна застосовувати одночасно зі збагаченим залізом дитячим харчуванням.
Повідомляли про випадки забарвлення випорожнень у червонуватий колір у пацієнтів, які отримували препарат. У багатьох випадках ці пацієнти одночасно отримували збагачені залізом продукти. Червонуватий колір зумовлений утворенням комплексу цефдиніру або продуктів його розпаду і заліза, які не всмоктуються у ШКТ.

інформація про передозування цефдиніром у людей недоступна. Токсичні ознаки і симптоми після передозування інших β-лактамних антибіотиків включали нудоту, блювання, дискомфорт в епігастрії, діарею і судоми. Цефдинір виводиться з організму шляхом гемодіалізу. Цю інформацію слід враховувати у випадку серйозної інтоксикації внаслідок передозування, особливо при порушенні ниркових функцій.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Приготовлену суспензію зберігати не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С.